Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/18318/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.
20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Кредитна спілка «Всеукраїнське народне кредитне товариство» про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 березня 2016 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Просив в останній редакції позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 60 613,20 грн. (а.с.185-187). Свої вимоги обґрунтовував тим, що 26 листопада 2008 року між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» (далі - кредитна спілка або первісний кредитор) та ОСОБА_3 (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 0412-102-08 на суму 15 900 грн. Виконання зобов'язання забезпечувалося порукою відповідно до договору № 0412-102-08-П, укладеного 26 листопада 2008 року між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_2 (далі - поручитель). Договорами про відступлення права вимоги від 13 листопада 2014 року № 0412-102-08-Ц та № 0412-102-08-П-Ц замінено кредитора у зобов'язанні з Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» на ОСОБА_1 Позивач, як новий кредитор, набув права вимоги до позичальника та поручителя щодо виконання зобов'язання.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що кредитний договір та договір поруки є чинними та обов'язковими до виконання, до нього у встановленому законом порядку перейшло право вимоги, а тому, як новий кредитор, він має право на стягнення заборгованості на його користь.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 26 листопада 2008 року між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0412-102-08, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 15 900 грн. на строк до 26 листопада 2011 року зі сплатою 60% річних (а.с.5-6,8).
На забезпечення виконання умов кредитного договору 26 листопада 2008 року між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0412-102-08-П, за умовами якого остання несе солідарну відповідальність за порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору (а.с.7).
Між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_1, який є її членом, 13 листопада 2014 року укладено договір про відступлення права вимоги №0412-102-08-Ц за вищевказаним кредитним договором (а.с.9).
Між Кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_1, який є її членом, 13 листопада 2014 року укладено договір про відступлення права вимоги №0412-102-08-П-Ц за вищевказаним договором поруки (а.с.11).
За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України).
За частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки.
Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.
У постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року в справі №6-59цс15 та від 02 вересня 2015 року в справі №6-667цс15 висловлена правова позиція про те, що кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.
Зміст п.п.5 п.3.2 кредитного договору щодо права кредитодавця уступати право вимоги третім особам суперечить Цивільному кодексу України та Закону України «Про кредитні спілки».
Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав відступати від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, оскільки, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та додаткового правового обґрунтування не потребують.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки зобов'язання випливають із кредитного договору, укладеного кредитною спілкою зі ОСОБА_3, надання кредитних коштів здійснено за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов'язання тісно пов'язані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов'язаннях не допускається, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відступлення права вимоги не спричиняє правових наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що надані судам у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. У задоволені позову відмовлено не за спливом позовної давності, а за безпідставністю позовних вимог, а тому обговорювати доводи апеляційної скарги щодо застосування інституту позовної давності не є виправданим.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно ст.308 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду залишає без змін.
Рішення законне та обґрунтоване. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча
Судді: