Справа № 183/5108/15
№ 1-кп/183/106/16
іменем України
21 квітня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015040010000182 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-технічна, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, солдата військової частини НОМЕР_1 , не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26 березня 2014 року наказом № 64 ( по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 ( яка дислокується у АДРЕСА_2 ) старшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідник - оператор 7 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
25 червня 2014 року командиром військової частини НОМЕР_1 було надано відпустку військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_5 строком 10 діб.
05 липня 2014 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_5 не з'явився вчасно із відпустки на військову службу до військової частини НОМЕР_1 . Цього ж дня о 8.00 год. під час ранкового шикування військовослужбовців в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , було виявлено факт незаконної відсутності на службі військовослужбовця призваного на час проведення мобілізації старшого сержанта ОСОБА_5 . Після чого були організовані пошукові дії у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_5 , але виявити місце знаходження останнього не вдалося.
Таким чином 05 липня 2014 року так і в подальшому старший сержант ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з'явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
13 серпня 2014 року старший сержант ОСОБА_5 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 та заявив про себе внаслідок чого злочин було припинено.
Таким чином, у період з 05 липня 2014 року по 13 серпня 2014 року, старший сержант ОСОБА_5 не з'явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, та був відсутній тривалістю понад один місяць.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав частково, пояснив, що був відсутній у військовій частині з поважних причин - його дружина потребувала постійного стороннього догляду. У скоєному щиро кається.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 його вина повністю підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 07.07.2014 року ОСОБА_5 був відсутній на службі у військовій частині НОМЕР_1 , не повернувся вчасно з відпустки. В подальшому, 13.08.2014 року, ОСОБА_5 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 та продовжив проходити службу;
- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 07.07.2014 року ОСОБА_5 був відсутній на службі у військовій частині НОМЕР_1 , не повернувся вчасно з відпустки. В подальшому, 13.08.2014 року, ОСОБА_5 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 та продовжив проходити службу;
- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що в липні 2014 року ОСОБА_5 не повернувся вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 , розшукові заходи результату не дали, телефон ОСОБА_5 був вимкнений;
- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що він є заступником командира роти, йому відомо, що в липні 2014 року ОСОБА_5 не повернувся вчасно з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 , на телефонні дзвінки не відповідав;
- наказом №1784 від 18.08.2014 року про результати службового розслідування за фактом не прибуття з відпустки старшого сержанта ОСОБА_5 відповідно якого було встановлено, що з 07.07.2014 року по 13.08.2014 року старший сержант ОСОБА_5 вважався незаконно відсутнім на службі.
Показання свідка ОСОБА_10 суд не приймає, оскільки вони не містять в собі жодних обставин на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, як і обставин на підтвердження невинуватості останнього.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним нез'явлення військовослужбовця вчасно на військову службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць за ч. 3 ст. 407 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням, збіг тяжких сімейних обставин.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_5 за місцем служби характеризується задовільно, є учасником бойових дій, приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході країни, є волонтером, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка потребує постійного стороннього догляду, у сукупності із обставинами, які пом'якшують покарання, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, дає суду підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке на думку суду буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 гривень.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1