"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/25755/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби) та заяву заступника прокурора Запорізької області про приєднання до касаційної скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013
у справі № 2а-8215/10/0870 Запорізького окружного адміністративного суду
за позовом Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» як процесуальний правонаступник)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (СДПІ)
за участю прокурора Запорізької області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ у м. Запоріжжі від 05.10.2010 № 0000720808/0.
У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заступник прокурора Запорізької області в заяві про приєднання до касаційної скарги просить її задовольнити.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з ПДВ, визначення податкового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.09.2010 № 307/08-08/00194731. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів 1.3. 1.7 ст.1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за період з липня 2009 року по червень 2010 року на загальну суму 2751495,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Електрод-Сервіс» за наслідками правочину з поставки товару, який не мав реального характеру з огляду на відсутність доказів транспортування товару від постачальника позивачу; ознаки фіктивності цього постачальника та його контрагентів по ланцюгу поставки (ТОВ «Лектра», ТОВ «ТД «Електрод»), директором яких є засновник ТОВ «Електрод-Сервіс» - ОСОБА_1, відносно якого порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України; на 132680,00 грн. у податковому обліку за червень 2010 року за операціями з придбання матеріальних ресурсів, які використано не у господарській діяльності, оскільки ці ресурси використані при виробництві титану губчатого, який був реалізований за ціною, яка нижча собівартості. У результаті цих порушень позивачем завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 2838056.00 грн. у податковому обліку за період із липня 2009 по червень 2010 року; завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (рядок 26 декларації) на загальну суму 18656998,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2009 року, період з квітня 2009 року по травень 2010 року; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за червень 2010 року на 134680,00 грн. по операціях з придбання матеріальних запасів, які не використано у господарській діяльності.
За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0000720808/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за період із липня 2009 по червень 2010 року на загальну суму 2838056,00 грн.; про визначення податкового зобов'язання із ПДВ в сумі 413338,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 206669,00 грн.
Як встановлено у судовому процесі, СДПІ було виключено зі складу податкового кредиту позивача у податковому обліку за червень 2010 року ПДВ в сумі 132680,00 грн. у складі ціни матеріальних ресурсів, які приймали участь при виробництві продукції (титан губчастий), яка реалізовувалась покупцям за цінами нижчими від собівартості виробництва цієї продукції. Саме з обставинами реалізації продукції позивачем за ціною нижче собівартості СДПІ обґрунтовує висновок, що матеріальні ресурси, придбані для виробництва зазначеної вище продукції не були використані у господарській діяльності підприємства.
За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в окремих частинах втратив чинність з 1 квітня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
За змістом вищевказаних норм зв'язок витрат платника податків із цілями господарської діяльності, а отже і спрямованість витрат на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють віднести такі витрати, як і суми ПДВ у ціні товару, до складу валових витрат та податкового кредиту. Однак, прибутковість кожної окремої господарської операції не може вважатись вихідним критерієм класифікації витрат платника податку на такі, що пов'язані із його господарською діяльністю, та не пов'язані з останньою. Отримання збитків від господарської операції або господарської діяльності в цілому може бути викликано об'єктивними обставинами, які не залежали від платника податку, та за їх наявності (об'єктивних обставин) не може бути підставою для зменшення суми податкового кредиту зокрема.
Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок про неправомірне зменшення контролюючим органом позивачу сум податкового кредиту на 132680,00 грн. у податковому обліку за червень 2010 року, оскільки реалізації продукції позивачем за цінами нижче собівартості було обґрунтовано падінням світових цін на ринку губчастого титану, особливостями розвитку титанової галузі за період з 2005 по 2008 роки, відсутністю державного замовлення на поставку цієї продукції. На підтвердження цих обставин позивач надав суду аудиторський звіт діяльності КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за 2008-2009 роки, складений КРУ в Запорізькій області від 30.06.2010 № 022/0002, програму антикризових заходів КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» по збереженню та підвищенню ефективності виробництва продукції в умовах економічної кризи та спаду попиту на титан губчастий за період 4-й квартал 2009 року-2010 рік (а.с. 102-108, т.3). Оцінка цих доказів судом апеляційної інстанції відповідає нормам ст. 86 КАС України.
У той же час не можна погодитись як із висновками суду першої, так і апеляційної інстанцій у частині правової оцінки дій позивача щодо декларування суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Електрод-Сервіс». Такі висновки судів були зроблені без встановлення всіх обставин у справі, що стало наслідком порушення норм ст. ст. 69, 86 КАС України щодо оцінки доказів.
Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від TOB «Електрод-Сервіс» товару (електроди графітовані, брусся графітовані, вугілля AM, дрібнота коксова, калій хлористий, кріоліт, вуглець чотирьохлористий, кабелі, провід та інше) за договором від 08.08.2005 № 08-08 від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях, поданих за період із липня 2009 року по червень 2010 року, на загальну суму 2751495,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про реальний характер поставки позивачу від TOB «Електрод-Сервіс» товару, пославшись при цьому на приєднані до справи копії вище зазначених первинних документів, їх відповідність нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на наявність в них усіх передбачених правовими нормами реквізитів. Доведеним, за висновком апеляційного суду, є й обставини щодо транспортування товару на адресу позивача. Такий висновок судом був зроблений на підставі оцінки доданих до матеріалів справи копій залізничних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, корінців разової перепустки.
У той же час, факт поставки позивачу від TOB «Електрод-Сервіс» товару, як і факт його транспортування, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом апеляційної інстанції без дотримання вимог статті 86 КАС України.
Так, оцінюючи додані до матеріалів справи копії залізничних накладних, апеляційний суд не звернув увагу, що за цими накладними здійснювалось перевезення антрациту (а.с. 188-196, т.3), тоді як асортимент поставок, на які позивач надав документи, оформлені від від TOB «Електрод-Сервіс», був значно ширший. При оцінці подорожніх листів вантажного автомобіля апеляційний суд не звернув увагу, що ці документи не можуть бути підтвердженням поставок від TOB «Електрод-Сервіс», оскільки не містять жодного посилання на цього постачальника, товар, маршрут перевезення. Поряд із дорожніми листами вантажного автомобіля суду не були надані товарно-транспортні накладні як доказ транспортування товару автомобільним транспортом. Крім того, СДПІ у судовому процесі звертала увагу суду на те, що договором від 08.08.2005 № 08-08 були передбачені умови поставки FCA (склад продавця), що додатково ставить під сумнів достовірність вище зазначених доказів як доказів транспортування товару.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).
Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Згідно з пунктом 12.2 цих Правил для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів.
За змістом цих норм товарно-транспортні накладні разом із товарно-супровідними документами, повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.
Не можуть вважатись такими, що зроблені на підставі належної оцінки доказів та зі встановленням всіх обставин у справі, і висновки суду першої інстанції у цій частині.
Так, роблячи висновок про правомірне виключення СДПІ з податкового обліку позивача суми податкового кредиту, задекларованої за податковими накладними, виписаними від імені TOB «Електрод-Сервіс», суд першої інстанції посилається на Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, затверджені наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266, не встановивши фактично обставини як щодо умов, особливостей поставки, так і щодо її наявності або відсутності.
Разом з тим, ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про зменшення сум бюджетного відшкодування та донарахування податкових зобов'язань із ПДВ.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.
Правильна оцінка доказів у справі вимагає оцінки, в тому числі, доводів СДПІ про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. З огляду на посилання СДПІ на те, що цей громадянин був засновником ТОВ «Електрод-Сервіс» та одночасно директором контрагентів цього товариства у ланцюзі постачання -ТОВ «Лектра», ТОВ «ТД «Електрод», які мають ознаки фіктивності, судам необхідно перевірити доводи СДПІ у цій частині та з'ясувати обставини щодо результатів розслідування цієї кримінальної справи.
Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору у цій частині, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0000720808/0 у частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2705376,00 грн. (2838056,00 - 132680,00), визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 413338,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 206669,00 грн. з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0000720808/0 у частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року на 132680,00 грн. постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін з вище наведених підстав.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ «Електрод-Сервіс» товару, наявності у цього постачальника об'єктивної можливості здійснити таку поставку; перевірити доводи СДПІ щодо обставин фіктивності ТОВ «Електрод-Сервіс», з'ясувати результати розслідування вищевказаної кримінальної справи. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів та заяву заступника прокурора Запорізької області про приєднання до касаційної скарги задовольнити частково; скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 повністю, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 05.10.2010 № 0000720808/0 у частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2705376,00 грн., визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 413338,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 206669,00 грн. та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та в частині залишення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 без змін може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев