м. Вінниця
15 квітня 2016 р. Справа № 802/317/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Піщанський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
про:поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
16.03.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася позивач - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) з адміністративним позовом до відповідача - Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Піщанська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Піщанський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
У позовній заяві, позивач просила:
визнати протиправними та скасування розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 336 від 30.06.2015 року «Про проведення службового розслідування» та розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 6 від 15.01.2016 року «Про продовження службового розслідування»;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 19-к від 18.02.2016 року «Про звільнення ОСОБА_3.» та поновити ОСОБА_5 на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із 18.02.2016 року;
стягнути на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 28.03.2016 року, задоволено клопотання представника позивача про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 336 від 30.06.2015 року «Про проведення службового розслідування» та розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 6 від 15.01.2016 року «Про продовження службового розслідування» та залишено без розгляду вказані позовні вимоги.
В іншій частині позовні вимоги представник позивача підтримав та просив їх задовольнити.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 19-к від 18.02.2016 року її звільнено з посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у зв'язку із порушенням присяги державного службовця, на підставі п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу». На думку позивача, рішення про її звільнення прийняте з порушеннями Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та інших нормативно-правових актів.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів ОСОБА_5 звернулась до адміністративного суду з даним позовом.
У наданих письмових запереченнях відповідач вказав, що директор районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_5, будучи державним службовцем, скоїла вчинок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває до неї довіру, як до носія влади, що призвело до приниження авторитету Піщанської районної державної адміністрації, як державного органу та унеможливлює подальше виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків. Тому, державна служба позивача була припинена за порушення нею присяги державного службовця згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (а.с. 82-87).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування підстав позову зазначив, що звільнення позивача проведено без достатніх на те правових підстав та із порушенням встановленої процедури. Відтак, вважав що ОСОБА_5 підлягає поновленню на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Крім того, на думку представника позивача, зважаючи на незаконність звільнення ОСОБА_3, на її користь необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. В обґрунтування підстав заперечень пояснила, що під час проведення службового розслідування встановлено факти порушення директором Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214. Тому, на думку представника, звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є правомірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 91-к від 15.10.2013 року, ОСОБА_5 призначено на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с. 14).
Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 336 від 30.09.2015 року «Про проведення службового розслідування», призначено службове розслідування щодо директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді по фактам порушення трудової дисципліни та правил поведінки державного службовця, визначено склад комісії та дату початку службового розслідування (а.с.26).
Відповідно до розпорядження Піщанської районної державної адміністрації № 71-к від 22.10.2015 року позивача звільнено з посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 22 жовтня 2015 року у зв'язку з порушенням умов реалізації права на державну службу п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (а.с. 15).
Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 364 від 23.10.2015 року «Про зупинення службового розслідування», службове розслідування щодо ОСОБА_3 зупинено у зв'язку із її звільненням (а.с. 37).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/3956/15-а визнано незаконним та скасовано розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 71-к від 22.10.2015 року «Про звільнення ОСОБА_3.» та зобов'язано Піщанську районну державну адміністрацію Вінницької області поновити ОСОБА_5 на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с.16-19).
Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 4-к від 15 січня 2016 року ОСОБА_5, на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/3956/15-а поновлено на роботі (а.с. 20).
Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 6 від 15.01.2016 року «Про продовження службового розслідування» службове розслідування щодо позивача продовжено у зв'язку із поновленням на роботі та внесено зміни до складу комісії (а.с. 38).
За результатами розслідування подано Акт службового розслідування від 09.02.2016 року на розгляд голові Піщанської райдержадміністрації (а.с. 55-57).
Згідно розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 19-к від 18.02.2016 року та на підставі Акту службового розслідування від 09.02.2016 року, позивача звільнено з посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у зв'язку із порушенням присяги державного службовця, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (а.с. 21).
Надаючи правову оцінку рішенню про звільнення позивача, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
В силу вимог ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 3723-ХІІ основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону № 3723-ХІІ конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, згідно з якою, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
За змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.
Роз'яснення надані Пленумом узгоджуються із висновками Верховного Суду України при розгляді адміністративних справ. Зокрема у постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року (справа № 21-259а-13) також вказано на те, що підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.
Виходячи із зазначеного, предметом доказування у цій справі є фактичні дані, які характеризують як підставу звільнення позивача так і процедуру самого звільнення.
Надаючи оцінку законності підстави звільнення позивача, суд зазначає наступне.
Як встановлено із розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 19-к від 18.02.2016 року, ОСОБА_5 звільнено з посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у зв'язку із порушенням присяги державного службовця, на підставі п. 6 ст. 30 Закону № 3723-ХІІ.
У частині другій статті 17 Закону № 3723-XII наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
З тексту Присяги видно, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 01.10.2013 року (справа № 21-259а-13).
Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
При цьому необхідно зазначити, що визначальною кваліфікуючою ознакою проступку як такого, що свідчить про порушення державним службовцем присяги, є вчинення такого проступку саме проти інтересів служби. Вказане обмовлено тим, що не кожен факт неетичної поведінки державного службовця чи порушення ним дисциплінарних норм поведінки, є порушенням присяги державного службовця.
З метою тлумачення змісту «порушення Присяги», необхідно визначити поняття «інтереси служби», що дасть можливість встановити, які проступки можна вважати вчиненими всупереч таким інтересам.
На переконання суду, виходячи із системного аналізу норм законодавства про державну службу, посадової інструкції позивача інтереси служби з огляду на виконувані ОСОБА_3 обов'язки, полягає у якісному та сумлінному виконанню нею, як державним службовцем своїх посадових обов'язків, що встановлені законодавством, та конкретизовані в Положенні про Піщанський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с. 96 - 98) та Посадовій інструкції директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с. 209 - 212)
З матеріалів службового розслідування, судом встановлено, що як порушення позивачем присяги відповідачем кваліфіковано конфлікт між позивачем та ОСОБА_6 який мав місце 23.09.2015 року після чергового засідання комісії з питань захисту прав дитини Піщанської районної державної адміністрації, в коридорі приміщення Піщанської райдержадміністрації. Вказаний конфлікт мав місце із мотивів особистих неприязних стосунків, що склалися між ОСОБА_3 та ОСОБА_6
На думку відповідача, своїми діями позивач грубо порушила норми Закону № 3723-ХІІ, згідно якого державний службовець повинен шанобливо ставитися до громадян, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, неухильно дотримуватися вимог закону та загальновизнаних норм поведінки, що і стало приводом для її звільнення згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Однак, суд критично оцінює вказані висновки, оскільки при їх обґрунтуванні відповідачем не в повній мірі враховано характер та зміст вчиненого ОСОБА_3 проступку, мотиви його вчинення, та наслідки спричинені таким проступком.
З метою оцінки характеру вчиненого ОСОБА_3 проступку, судом досліджено матеріали службового розслідування щодо директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Встановлено, що в ході службового розслідування відібрано пояснення в очевидців та учасників конфлікту, а саме у ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_6, (учасник конфлікту), ОСОБА_3 (позивач, учасник конфлікту). Комісією також отримано заяви ОСОБА_10 від 02.02.2016 року, колективне звернення жителів с. Ставки від 03.02.2016 року.
ОСОБА_7 пояснив, що 23.09.2015 року він почув в коридорі приміщення Піщанської райдержадміністрації крики, а коли підійшов побачив, як ОСОБА_11 тримає ОСОБА_5 за волосся (а.с. 118).
ОСОБА_8 пояснила, що у коридорі приміщення Піщанської райдержадміністрації вона почула крики, а потім побачила двох людей (ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) які тримали одна одну за волосся. Зазначила, що як почався конфлікт вона не бачила (а.с. 119).
ОСОБА_2 пояснила, що стала свідком того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_11 тягнуть одна одну за волосся (а.с. 120).
ОСОБА_9 пояснив, що розпочала бійку в коридорі приміщення Піщанської райдержадміністрації ОСОБА_5 (а.с. 122).
У наданих поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_11, як сторони конфлікту, заперечили свою вину у бійці яка відбулася.
02.02.2016 року від ОСОБА_10 (скаржника та ініціатора службового розслідування) надійшла заява, про те, що сторони конфлікту примирилися (а.с. 140).
02.02.2016 року від ОСОБА_10 повторно надійшла заява у якій вона просила припинити службове розслідування, оскільки сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 141).
У Акті службового розслідування від 09.02.2016 року зазначено, що причиною конфлікту стало те, що ОСОБА_5 використовуючи своє службове становище, втручається в особисте життя ОСОБА_10 та ОСОБА_6 При чому, фактів неправомірного втручання ОСОБА_3 в особисте життя ОСОБА_10 та ОСОБА_6 як і того, що таке неправомірне втручання пов'язане із використанням ОСОБА_3 посадового становища, комісією не наведено.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про те, що факт конфлікту 23.09.2015 року у приміщення Піщанської райдержадміністрації між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 мав місце, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Проте, виходячи із зібраних пояснень, є необґрунтованими висновки акту службового розслідування про те, що проступок ОСОБА_3 слід кваліфікувати як такий, що свідчить про порушення присяги державного службовця.
Необхідно звернути увагу і на те, що матеріали службового розслідування є недостатніми та неповними доказами вини позивача у конфлікті, оскільки ряд наведених вище пояснень носять виправдовувальний для позивача характер. Судом при цьому враховується, що мотиви такого конфлікту пов'язані із сферою особистих стосунків ОСОБА_6 та ОСОБА_3, тому відсутні підстави вважати, що вчинок позивача спрямований проти інтересів служби. Крім того, як зазначалося вище, під порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) який, з поміж іншого, призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Проте, чи настали вказані наслідки проступку позивача, та в чому полягає їх зміст за результатами службового розслідування не встановлено.
Зважаючи на вказане, суд вважає звільнення позивача у зв'язку із порушенням присяги державного службовця, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» незаконним, оскільки факт порушення позивачем Присяги державного службовця не підтвердився при розгляді справи.
Надаючи оцінку процедурі проведеного звільнення позивача, суд враховує наступне.
Як зазначив Верховний Суд України, у постанові від 21 травня 2013 року (справа № 21-403а12) передумовою звільнення державного службовця з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, має бути проведення ретельного службового розслідування обставин його проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 3723-ХІІ службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 року (далі - Порядок № 950).
Так, в силу положень п. 1 Порядку № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування:
у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
Судом встановлено, що на підставі скарги ОСОБА_10 від 29.09.2015 року, розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 336 від 30.09.2015 року «Про проведення службового розслідування», призначено службове розслідування щодо директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді по фактам порушення трудової дисципліни та правил поведінки державного службовця, що викладені у вказаній скарзі. Крім того, розпорядженням № 336 від 30.09.2015 року визначено склад комісії та дату початку службового розслідування - 01.10.2015 року.
Згідно п. 3 Порядку № 950, рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Однак, із змісту розпорядження голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 336 від 30.09.2015 року видно, що дату закінчення службового розслідування всупереч вимогам Порядку № 950 не визначено. Вказане порушення зумовлює ситуацію внаслідок якої неможливо встановити термін, на який призначено службове розслідування, та термін, на який комісії надаються повноваження щодо проведення будь-яких дій, пов'язаних із його проведенням.
Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 364 від 23.10.2015 року «Про зупинення службового розслідування», службове розслідування щодо ОСОБА_3 зупинено, у зв'язку із її звільненням.
Суд зазначає, що вказане рішення про зупинення службового розслідування не узгоджується із нормами Порядку № 950, оскільки ним взагалі не передбачено його прийняття. Більше того, службове розслідування фактично зупинено щодо державного службовця, який був звільненим на час такого зупинення із інших підстав, що ставить під сумнів законність мети зупинення службового розслідування, оскільки внаслідок цього, виникла ситуація існування незавершеного службового розслідування щодо звільненої особи.
В подальшому постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/3956/15-а визнано незаконним та скасовано розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області №71-к від 22.10.2015 року «Про звільнення ОСОБА_3.» та зобов'язано Піщанську районну державну адміністрацію Вінницької області поновити ОСОБА_5 на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 6 від 15.01.2016 року «Про продовження службового розслідування» службове розслідування щодо позивача продовжено у зв'язку із поновленням на роботі та внесено зміни до складу комісії. Крім того, у розпорядженні № 6 від 15.01.2016 року «Про продовження службового розслідування», всупереч вимогам п. 3 Порядку, знову не визначено дати закінчення службового розслідування.
Крім того, наслідком незаконного зупинення службового розслідування Розпорядженням голови Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 364 від 23.10.2015 року є і незаконність відповідно його поновлення.
Відповідно п. 8 Порядку № 950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт.
Як видно з матеріалів справи, за результатами розслідування складено Акт службового розслідування від 09.02.2016 року (а.с. 158-159).
Надавши юридичну оцінку вказаному документу, суд зазначає, що при складенні Акту не дотримано вимог щодо змісту останнього, зокрема абзаців 2, 4, 6-7 п. 8 Порядку № 950.
Так, абзацом 2 п. 8 Порядку передбачено, що у Акті про проведення службового розслідування зазначаються, зокрема, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань).
Однак, результатів щорічної оцінки, застосування будь-яких заохочень або дисциплінарних стягнень у Акті не наведено, не зазначено про виконання позивачем окремих доручень.
В Акті про проведення службового розслідування зазначаються, висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру (абз. 4 п. 8 Порядку № 950).
Судом встановлено, що в ході службового розслідування відібрано пояснення в очевидців та учасників конфлікту, а саме у ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_6, (учасник конфлікту), ОСОБА_3 (позивач, учасник конфлікту). Комісією також отримано заяви ОСОБА_10 від 02.02.2016 року, колективне звернення жителів с. Ставки від 03.02.2016 року. Детальніше їх зміст наведено судом при дослідженні підстав звільнення.
Проте, в Акті не надано повної та об'єктивної оцінки поясненням вказаних осіб, не вивчено обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність позивача. Натомість, за основу прийнятого висновку взято пояснення ОСОБА_9 та не вказано підстав відхилення інших пояснень, що були отримані в процесі службового розслідування, в тому числі тих, які носили для позивача виправдовувальний характер.
В силу вимог абз. 6 п. 8 Порядку № 950 у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.
Як видно із змісту Акту, комісія рекомендувала «притягнути директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності згідно чинного законодавства України», тобто всупереч Порядку № 950, не запропоновано конкретного виду дисциплінарного стягнення, який комісія рекомендує застосувати до ОСОБА_3
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (абз. 7 п. 8 Порядку № 950).
Проте вказані обставини комісією не досліджувались, про що свідчить відсутність їх оцінки у Акті.
Згідно абз. 1, 2, 8 п. 9 Порядку № 950, Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.
Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.
Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, забороняється.
Суд зазначає, що вказані вимоги Порядку при складенні та поданні Акту про проведення службового розслідування дотримані не були.
Як слідує із матеріалів службового розслідування, наданих відповідачем, Актом від 02.02.2016 року «Про ознайомлення директора Піщанського районного центра центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_3 з Актом службового розслідування», 02.02.2016 року ОСОБА_5 було ознайомлено із Актом про проведення службового розслідування, від підпису відмовилась, та зазначила про бажання отримати копії матеріалів справи про проведення службового розслідування.
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_3 від 02.02.2016 року, адресованої голові комісії по проведенню службового розслідування ОСОБА_13, позивач просила надати їй копії документів, зокрема і Акт про проведення службового розслідування.
03.02.2016 року запитувані документи ОСОБА_5 були надані, що зафіксовано у Протоколі засідання комісії для проведення службового розслідування №4 від 03.02.2016 року, у якому вказано: "СЛУХАЛИ: інформацію начальника юридичного відділу апарату райдержадміністрації, секретаря комісії ОСОБА_2 Вона повідомила про те, що 03.02.2016 року директору Піщанського районного центра центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_5 були надані копії документів згідно її заяви від 02.02.2016 року". Вказані обставини свідчать як про порушення норм абз. 8 п. 9 Порядку № 950, так і про існування ще одного Акта про проведення службового розслідування від 01.02.2016 року який був наданий ОСОБА_5 02.02.2016 року.
Як прямо випливає із норми п. 8 Порядку № 950, Акт - це документ, який складається за результатами службового розслідування. Такий акт повинен бути один.
Натомість, як видно із матеріалів справи, комісія без відповідної правової підстави, після складення 01.02.2016 року Акту про проведення службового розслідування (а.с. 59 - 60) та одержання від ОСОБА_3 письмових пояснень (зауважень) до нього, продовжила свою роботу, 05.02.2016 року та 08.02.2016 року відбирала додаткові письмові пояснення, та 09.02.2016 року склала інший Акт про проведення службового розслідування, 11.02.2016 року ознайомила із ним ОСОБА_5, після чого подала його на розгляд керівнику.
Отже, фактично комісією було складено два Акти про проведення службового розслідування від 01.02.2016 року та 09.02.2016 року, з яких останній був підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем. Вказане свідчить про грубе порушення норм Порядку № 950.
Як вказав Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2013 року (справа № 21-403а12), припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим.
Натомість, як видно із Акту про проведення службового розслідування від 09.02.2016 року, комісією рекомендовано притягнути ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, ОСОБА_5 було звільнено за порушення Присяги державного службовця, що є крайнім заходом відповідальності державного службовця, що виходить за межі дисциплінарної, і у разі його застосування, повинно бути обґрунтовано неможливість застосування будь-якого іншого, менш суворого дисциплінарного стягнення, аж до звільнення. Наведене узгоджується також із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.04.2015 року (справа № 21-163а15).
Як видно із змісту оскаржуваного Розпорядження від 18.02.2016 року про звільнення ОСОБА_3, відповідач взагалі не обґрунтував підстав застосування найбільш суворого заходу відповідальності державного службовця (позивача), як і не навів мотивів неможливості застосування будь-якого іншого, менш суворого дисциплінарного стягнення, що свідчить як про незаконність оскаржуваного рішення, так і про його необґрунтованість.
Суд наголошує, що разом з іншим, при звільненні позивача не було враховано вимоги спеціального законодавства, що регулює призначення на посаду та звільнення з посади директора місцевого центру районного центра центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Відповідно до п. 2 Загального Положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 573 від 01.08.2013 року, центр утворюється, реорганізується та ліквідується відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування і належить до сфери його управління.
Згідно із п. 10 Положення, центр очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку керівником органу, до повноважень якого належить утворення, реорганізація та ліквідація центру.
Директор місцевого центру призначається на посаду і звільняється з посади за погодженням з регіональним центром.
Проте, із листа Вінницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 28.03.2016 року № 01-31/267 судом встановлено, що регіональний центр погодження на звільнення позивача з посади не надавав.
Отже, суд доходить висновку, що при звільненні ОСОБА_3 із займаної посади було порушено порядок звільнення передбачений Положенням, оскільки передумовою звільнення з посади позивача повинно бути погодження такого звільнення із Вінницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що при звільненні ОСОБА_3 згідно п. 6. ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-ХІІ, погодженням такого звільнення не потрібно із наступних мотивів.
Як зазначалось, у п. 10 Положення передбачено, що директор місцевого центру призначається на посаду і звільняється з посади за погодженням з регіональним центром. При цьому, застереження щодо підстав звільнення за існування яких необхідно отримувати погодження Положенням не передбачено. Відтак, правило про необхідність погодження рішень про звільнення директора місцевого центру поширюється на усі випадки його звільнення незалежно від підстав звільнення.
Крім того, під час звільнення позивача, що мало місце 22.10.2015 року, з підстав, що визначені п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-ХІІ, погодження відповідачем у регіонального центру отримувалось, що свідчить про невизначеність та суперечливість позиції відповідача, із вказаного питання.
Крім того, суд наголошує, Верховний Суд України у постанові від 01.10.2013 року (справа № 21-259а13) дійшов висновку, що припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відтак, звільнення ОСОБА_3 з посади директора місцевого центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в обов'язковому порядку повинно було бути погодженим із регіональним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, оскільки таке погодження є додатковою юридичною гарантією захисту прав позивача в процедурі її звільнення. У справі яка розглядається, відповідачем звільнення позивача не погоджувалось, що свідчить про порушенням порядку звільнення.
Таким чином, враховуючи наведене, суд доходить висновку, що звільнення позивача проведено як без достатніх на це підстав, а також із великою кількістю процедурних порушень, що вказують на його незаконність.
Отже, розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 19-к від 18.02.2016 року «Про звільнення ОСОБА_3.» підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак, позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді директора Піщанського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Щодо суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.
У розумінні трудового права вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Отже, виходячи із того, що в розпорядженні про звільнення зазначено «звільнити з 18 лютого 2016 року», позивач вважається звільненим з наступного дня, а саме із 19 лютого 2016 року, а 18 лютого 2016 року є останнім робочим днем позивача. При цьому, 19 лютого 2016 року є першим днем вимушеного прогулу позивача.
Цей висновок повністю узгоджується із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, у якому прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
У абзаці 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Крім того, абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.
Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати).
Згідно з абз. 3 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Визначаючи розмір середнього заробітку втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу становить 40 робочих дні - із 19.02.2016 року по 15.04.2016 року (день прийняття постанови суду).
Відповідно до довідки Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 06.04.2016 року № 04-07/36 середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення становить 171,82 грн.
У зв'язку з чим з Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 6872 грн. 80 коп. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку (171,82 грн. х 40 = 6872,80 грн.).
Крім того, при виплаті вказаної суми відповідачу слід врахувати, що із неї належить до отримання передбачені чинним законодавством України загальнообов'язкові платежі. Справляння і сплата останніх є обов'язком роботодавця при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому сума до стягнення в розмірі 6872,80 грн. зазначена із їх урахуванням. Вказаний висновок узгоджується із пунктом 6 Постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.
Згідно п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи наведені норми процесуального закону, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 3780,04 грн. слід допустити до негайного виконання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не встановив їх понесення сторонами у справі.
Керуючись ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 19-к від 18.02.2016 року «Про звільнення ОСОБА_3.»
Поновити ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із 19.02.2016 року.
Стягнути із Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (код ЄДРПОУ 26011691) в користь ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6872 грн. 80 коп. (шість тисяч вісімсот сімдесят дві гривні вісімдесят копійок) із відрахуванням загальнообов'язкових платежів.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді допустити до негайного виконання.
Постанову в частині стягнення із Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (код ЄДРПОУ 26011691) в користь ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 3780 грн. 04 коп. (три тисячі сімсот вісімдесят гривень чотири копійки) допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Богоніс Михайло Богданович