03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №759/19/14 Головуючий у 1 інстанції Макаренко В.В.
Апеляційне провадження №22-ц/796/34/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
13 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 2 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задоволені, за кожним з них визнано право на 1/6 частину спадкової квартири АДРЕСА_1; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Додатковим рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11.02.2015 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на спадкове майно.
Судом першої інстанції установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, який при житті 24.01.2007 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, яким заповів ОСОБА_8., ОСОБА_6, ОСОБА_7 належну йому на праві власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, а все інше належне йому майно заповів ОСОБА_5
Також установлено, що постановами державного нотаріуса від 20.12.2010 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відмовлено у видачі Свідоцтв про право на спадщину на частину квартири у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на неї.
Виходячи з доведеності і обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6 і ОСОБА_7, суд першої інстанції задовольнив їх у повному обсязі та вважав відсутніми законні підстави для задоволення позову ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.04.2014 та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Вважає порушеним своє право на обов'язкову частку у спадщині та просить визнати за нею право на належне їй спадкове майно.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є право ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на спадкування за заповітом майна їх померлого батька у зв'язку з відсутністю у них правовстановлюючого документа на спадкове майно та неподанням такого документу нотаріусу іншим спадкоємцем за заповітом дружиною померлого батька ОСОБА_5, а також право ОСОБА_5 як непрацездатної вдови на обов'язкову частку у спадщині.
Спадкування в Україні здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст.1223 ЦК). Непрацездатна вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (ст.1241 ЦК).
Встановлені судом обставини, що мають значення для вирішення спору, сторонами не заперечуються. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 фактично зводяться до неправильного визначення судом першої інстанції розміру обов'язкової частки у спадщині, на яку вона має право за законом.
Так, установлено і підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно, яким є: половина квартири АДРЕСА_1, дві земельні ділянки площею 0,181га та 0,059га на території Рожівської сільської ради та розташоване на них домоволодіння у складі жилого будинку площею 36,9мІ, сараю та огорожі за адресою АДРЕСА_2.
24 січня 2007 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким належну йому на праві власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_8., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рівних частинах кожному, а все інше майно, рухоме і нерухоме, заповів його дружині ОСОБА_5
Встановлено, що зазначені у заповіті спадкоємці у передбаченому законом порядку і строки звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є дітьми спадкодавця, а ОСОБА_5 - його дружиною, ОСОБА_8. - родичка ОСОБА_5
З матеріалів спадкової справи, копія якої міститься на аркушах цивільної справи 95-163, установлено, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини також звернулася ще одна донька спадкодавця, яка не значиться у заповіті, ОСОБА_11. (ас134-140). Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 10.04.2012 ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (ас149), і даних про те, що вона оспорює своє право на спадщину, матеріали даної справи не містять. Крім того, оскільки ОСОБА_11 хоча і є спадкоємицею за законом першої черги майна померлого ОСОБА_9, проте не включена спадкодавцем до складу спадкоємців за заповітом, а тому вона в силу положень ст.1223 ЦК України не має права на спадкування майна свого померлого батька.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вважає порушеним своє право на обов'язкову частку у спадщині, вирішення по суті позовних вимог ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підлягає вирішенню після вирішення позову ОСОБА_5
Отже, відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України ОСОБА_5 як непрацездатна вдова спадкодавця має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка, і таке її право не оспорюється іншими спадкоємцями за заповітом. Предметом спору є питання визначення розміру її обов'язкової частки. Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК обов'язкова частка вдови спадкодавця складає половину частки, яка належала би їй у разі спадкування за законом.
Як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у п.19 при визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку.
Оскільки всі спадкоємці за законом першої черги - це відповідно до ст.1261 ЦК України та установлених у даній справі обставин троє дітей спадкодавця: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, а також ОСОБА_5 як дружна спадкодавця (всього чотири особи), - розмір частки, яка належала б кожному зі спадкоємців за законом, у тому числі і ОСОБА_5, становить ј частину всього спадкового майна, а тому розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 становитиме половину від ј частини всього спадкового майна, а саме: 1/16частину квартири АДРЕСА_1, 1/8 частину земельної ділянки площею 0,181га, 1/8 частину земельної ділянки площею 0,059га, 1/8 частину домоволодіння у складі жилого будинку площею 36,9мІ, сараю та огорожі,які розташовані на території Рожівської сільської ради за адресою АДРЕСА_2.
Разом з тим за оспорюваним ОСОБА_5 заповітом їй належить право на спадкування двох земельних ділянок площею 0,181га та 0,059га, домоволодіння у складі жилого будинку площею 36,9мІ, сараю та огорожі, що розташовані на території Рожівської сільської ради за адресою АДРЕСА_2. Тобто, розмір частки у спадщині, визначеної ОСОБА_5 заповітом, на 7/8 частин перевищує розмір її обов'язкової долі у двох земельних ділянках та домоволодінні, що значно більше, ніж визначений законом розмір її обов'язкової частки у розмірі 1/16 частини квартири, 1/8 частини земельної ділянки площею 0,181га, 1/8 частини земельної ділянки площею 0,059га, 1/8 частини домоволодіння.
За таких обставин відсутні передбачені законом підстави вважати, що оспорюваним ОСОБА_5 заповітом порушено її право на обов'язкову частку у спадщині, яке підлягає захисту на підставі ст.1241 ЦК України. Будь-яких обмежень чи обтяжень у заповіті для ОСОБА_5 як особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, не встановлено, а тому підстав для застосування ч.3 ст.1241 ЦК України при визначенні розміру її обов'язкової частки немає.
Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону і встановленим судом обставинам, не спростовується доводами апеляційної скарги, які помилково зводяться до визначення розміру обов'язкової частки ОСОБА_5 лише виходячи з майна, на яке за заповітом вона не має права спадкування (квартири), а не з усього спадкового майна, як це передбачено ч.1 ст.1241 ЦК України.
За таких обставин ОСОБА_6 і ОСОБА_7 мають право на спадщину за заповітом у визначеному спадкодавцем розмірі, проте, у зв'язку з неподанням ОСОБА_5 до нотаріальної контори правовстановлюючого документу на квартиру позбавлені права оформити свої права на спадщину - постановами від 20.12.2012 нотаріус Дванадцятої державної нотаріальної контори відмовила їм у видачі Свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частину квартири у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на цю квартиру (ас162,163).
Відповідно до ст.1296 ЦК України якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом відповідно до Глави 10 пунктів 4.12, 4.15, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Оскільки оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру спадкоємці ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не мають, а ОСОБА_5, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, в порушення ч.1 ст.1297 ЦК України не звернулась до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та не подала оригінал правовстановлюючого документа на квартиру, - фактично ОСОБА_5 створює перешкоди для ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в реалізації їх прав на одержання Свідоцтв про право на спадщину.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За таких обставин колегія вважає законним і обґрунтованим оскаржуване рішення суду в частині визнання за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 права власності у порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають, а тому не заслуговують на увагу.
Що стосується доводів апеляційної скарги про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права в порядку спадкування на дві земельні ділянки та домоволодіння за вказаною адресою, то такі вимоги задоволенню не підлягають, адже ніхто не оспорює право ОСОБА_5 на спадкування вказаного майна за заповітом (відсутність спору), до нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину вона не зверталась, відмову у видачі такого свідоцтва не одержувала, а сам по собі факт відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не дають підстав вважати, що порушені права ОСОБА_5
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи і на які посилались сторони в обгрунтування своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними в матеріалах справи і дослідженими судом доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обгрунтоване рішення. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 2 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І.Шкоріна