18 квітня 2016 року м. Київ К/800/6993/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012
у справі № 2а-5425/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Агро»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13.04.2011 № 0001952302/2 та від 11.11.2010 № 0001952302/0, від 13.04.2011 № 0001972302/2 та від 11.11.2010 № 0001972302/0, а також про зобов'язання відповідача встановити дійсний обсяг валового доходу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року згідно з наданими до відповідача первинними документами та документами бухгалтерського обліку ТОВ «Восток-Агро», про визнання належною до відшкодування суму податку на додану вартість у заявленому ТОВ «Восток-Агро» розмірі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.04.2011 № 0001952302/2 та від 11.11.2010 № 0001952302/0, та від 13.04.2011 № 0001972302/2 та від 11.11.2010 № 0001972302/0). Зобов'язано ДПІ у Московському районі м. Харкова встановити дійсний обсяг валового доходу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року згідно з наданими до ДПІ у Московському районі м. Харкова первинними документами та документами бухгалтерського обліку ТОВ «Восток-Агро», визнати належною до відшкодування суму податку на додану вартість у заявленому ТОВ «Восток-Агро» розмірі.
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами п. 200.1 - 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 22.10.2010 № 9372/23-30589815, яким зафіксовано порушення:
- п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що слугувало підставою для складення податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0001952302/0 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 123032,9 грн., в т.ч. 87818 грн. за основним платежем та 35214 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для складення податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0001972302/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 98666 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень з метою доведення до платника податків нових строків погашення грошових зобов'язань податковим органом складено податкові повідомлення-рішення 13.04.2011 № 0001952302/2 та № 0001972302/2.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
І. З акту перевірки вбачається, що порушення позивачем вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР полягало в неправомірному нарахуванні амортизації на витрати на основні фонди 3 групи - млинового комплексу в загальній сумі 2531 грн., в т.ч. в сумі 1290 грн. за ІІІ квартал 2007 року, в сумі 1241 грн. за ІV квартал 2007 року.
Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 8.1.2 п. 8.1. статті 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
У відповідності до абз. 1 п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 № 334/94-ВР під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Зі змісту вказаних положень вбачається, що амортизаційні відрахування нараховуються на витрати на придбання чи поліпшення основних фондів за умови призначення таких основних фондів для використання в господарській діяльності. При цьому Закон не ставить право на амортизаційні відрахування залежно від факту використання основних фондів у господарській діяльності саме у звітному періоді.
Враховуючи викладене, а також встановлені судами обставини щодо належного підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на амортизацію млинового комплексу, який перебуває на балансі позивача як основний фонд 3 групи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для висновків про заниження позивачем податку на прибуток за цим епізодом.
ІІ. З акту перевірки вбачається, що порушення позивачем положень п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР полягало в неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІV квартал 2009 року витрат в сумі 348738 грн. Вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган пов'язує з такими обставинами.
На виконання зовнішньоекономічного контакту від 05.06.2009 № СВАГ 1126-09 позивачем на користь нерезидента ВАТ «Оскольський електрометалургійний комбінат» (постачальник) здійснено попередню оплату за товар (нелегірована сталь) в сумі 401635,44 грн. згідно з платіжним дорученням від 25.12.2009 № 14. При цьому товар, фактурна вартість якого складає 223066,81 грн., позивачем отримано у І кварталі 2010 року згідно з ВМД від 02.02.2010 № 320948.
Позивач відніс до складу валових витрат за ІV квартал 2009 року витрати в сумі 348738 грн., що є частиною здійсненої попередньої оплати за придбаний товар на підставі зовнішньоекономічного контакту від 05.06.2009 № СВАГ 1126-09.
Податковий орган вважає, що у позивача були відсутні підстави для віднесення частини витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням попередньої оплати за товар, до складу валових витрат у періоді, на який припадає така оплата, оскільки фактичне отримання товару відбулося в наступному періоді.
Інших фактичних та правових підстав для позбавлення права позивача на формування валових витрат у періоді, що перевірявся, податковим органом не зазначено, фактичне понесення витрат та поставка товару не заперечується.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
З положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, датою збільшення валових витрат за операціями з придбання робіт (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату робіт (послуг), або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Враховуючи наведене, доводи податкового органу про те, що позивач неправомірно сформував валові витрати на дату здійснення попередньої оплати за товар, тоді як поставка товару була проведена в наступних за звітним податкових періодах, є безпідставною.
ІІІ. З акту перевірки вбачається, що порушення позивачем вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР призвело до заниження за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 податку на додану вартість в сумі 281809 грн., в т.ч. в сумі 37261 грн. за січень 2010 року, в сумі 53022 грн. за березень 2010 року, в сумі 94643 грн. за квітень 2010 року та в сумі 96883 грн. за травень 2010 року.
Позивач здійснює експортні операції з поставки товарів.
Для перевезення поставки товарів укладено договір на надання транспортних послуг з перевезення вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні від 25.01.2010 № 25/01/10-Е з експедитором - ПП «Континенттранс».
В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган посилається на те, що позивач не мав права застосовувати 0 % ставку до здійснених операцій з експортної поставки товарів з огляду на те, що надання транспортних послуг при перевезенні товарів в міжнародному автомобільному сполученні за договором від 25.01.2010 № 25/01/10-Е з ПП «Континенттранс» не підтверджується, оскільки останній не значиться перевізником товарів (принципалом) згідно з наданими до перевірки ВМД. У графі 50 ВМД перевізниками вказано ФОП ОСОБА_2, КПФ «Скіф-транс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Альфа-Транс», ТОВ «Скайспед Україна». Виходячи з цього податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 281809 грн. та відсутність права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 98666 грн.
У відповідності до п. 2.1 договору від 25.01.2010 № 25/01/10-Е жодна із сторін не має права передавати свої повноваження вказаним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.
Таким чином, сторонами передбачено право на передачу виконання послуг з перевезення вантажів третім особам за умови попереднього погодження таких обставин у письмовій формі.
Позивачем судам попередніх інстанцій надано письмові заяви та листи щодо погодження залучення до виконання послуг з перевезення третіх осіб, що відповідає вимогам п. 2.1 договору від 25.01.2010 № 25/01/10-Е.
Таким чином, судами встановлена обставина щодо фактичного перевезення товару.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за парильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про протиправне зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за цим епізодом.
ІV. Як вбачається з наданих уточнень до позовної заяви від 08.07.2011 (а.с. 100а-101) позивач, крім позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.04.2011 № 0001952302/2 та від 11.11.2010 № 0001952302/0, від 13.04.2011 № 0001972302/2 та від 11.11.2010 № 0001972302/0, просив:
- встановити дійсний обсяг валового доходу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року згідно наданих податковому органу первинних документів та документів бухгалтерського обліку;
- визнати належною до відшкодування суду податку на додану вартість у заявленому позивачем розмірі.
Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання в частині вказаних вимог фактично вийшли за межі позову, зобов'язавши податковий орган встановити дійсний обсяг валового доходу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року згідно з наданими позивачем первинними документами та документами бухгалтерського обліку, визнати належною до відшкодування суму податку на додану вартість у заявленому ТОВ «Восток-Агро» розмірі.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд касаційної інстанції вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні позову у вказаній частині вимог. При цьому виходить з такого.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення про зменшення такого відшкодування. Відповідно, достатнім способом захисту такого порушеного права є вимога про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.
Вимоги щодо встановлення дійсного обсягу валового доходу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року згідно наданих податковому органу первинних документів та документів бухгалтерського обліку фактично спрямована до адміністративного суду, який не має компетенції встановлювати певні факти.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржені судові рішення у частині вказаних вимог та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України. У решті оскаржувані судові рішення залишаються без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 в частині вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби встановити дійсний обсяг валового доходу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року згідно з наданими до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Хакрова первинними документами та документами бухгалтерського обліку ТОВ «Восток-Агро», визнання належною до відшкодування суму податку на додану вартість у заявленому ТОВ «Восток-Агро» розмірі, скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.
У решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в частині залишення без змін судових рішень з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В.Ланченко
Ю.І. Цвіркун