13 квітня 2016 року м. Київ К/9991/16404/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці і соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці і соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області про стягнення щорічної грошової допомоги,
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Посилався на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сплатив йому щорічну грошову допомогу за 2011 рік у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого утворилася заборгованість по її виплаті, яку просив стягнути.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року, позов задоволено: визнано дії неправомірними; зобов'язано нарахувати та сплатити за рахунок коштів Державного бюджету України щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2011 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та раніше сплачених сум за вказаний період, у сумі 3 360 грн.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального і матеріального права, відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня позивач мав право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яку у 2011 році сплачено у розмірі 460 грн.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру грошової допомоги необхідно застосовувати положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які мають вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статі 22 Конституції України).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
У 2011 році правовідносини щодо виплати позивачу грошової допомоги за 2011 рік, а також розмір цієї виплати регулювалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Частиною п'ятою статті 12 Закону було передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Натомість Кабінет Міністрів України у постанові № 341 установив, що у 2011 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», зокрема, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 460 грн. (пункт 1 постанови), тобто у розмірі меншому, ніж це було передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Редакція частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою розмір грошової допомоги учасникам бойових дій визначено у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, на час виникнення спірних відносин була чинною та іншими законодавчими актами не призупинялась і зміни до неї не вносились.
При цьому виходячи зі змісту закріплених у статті 46 Конституції України соціальних гарантій розмір мінімальної пенсії за віком в розумінні статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як база для розрахунку допомоги, в будь-якому разі не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином правовідносини щодо виплати грошової допомоги учасникам бойових дій у 2011 році регулювалися положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», яка йому суперечила, а тому висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог є законним та не підлягає скасуванню.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 жовтня 2013 року по справі № 21-301а13.
Отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді: