"13" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/41876/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
секретар судового засідання Іванова Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року в справі за позовом прокурора Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області в інтересах управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області до ОСОБА_4 про стягнення виплаченої допомоги,
У грудні 2011 року прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області в інтересах управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом та зазначав, що з 01 квітня 2008 року відповідачу призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 25 квітня 2008 року вона влаштувалась на роботу, проте не повідомила управління праці та соціального захисту населення про працевлаштування, що впливає на виплату соціальної допомоги.
Просив стягнути з ОСОБА_4 зайво виплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 4 164,49 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 02 квітня 2012 року позов задоволено.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що ОСОБА_4 при зверненні 20 травня 2008 року були подані свідомо неправдиві відомості про дійсне працевлаштування, що є зловживанням з її боку, а у подальшому свідомо приховано працевлаштування з 25 квітня 2008 року у зв'язку з чим незаконно було призначено та виплачено допомогу по догляду за дитиною за період з 25 квітня 2008 року по 21 вересня 2010 року в сумі 4 164,49 грн., яка підлягає стягненню.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що на дату звернення з заявою про призначення допомоги відповідач була працевлаштована у товаристві з обмеженою відповідальністю «Віст-сервіс», їй надано відпустку по догляду за дитиною з 26 квітня 2008 року, докази початку виконання трудових обов'язків не надані, як і відсутні докази подання свідомо неправдивих відомостей при зверненні у травні 2008 року.
У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Прокуратура Донецької області приєдналась до касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1. 20 травня 2008 року звернулась до управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області щодо призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надавши довідку про працевлаштування продавцем непродовольчих товарів товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс» та перебування з 05 листопада 2007 року по 21 вересня 2010 року у відпустці по догляду за дитиною.
З 05 листопада 2007 року по 21 вересня 2010 року відповідачу призначено допомогу по догляду за дитиною.
З 25 квітня 2008 року відповідач була працевлаштована в товаристві з обмеженою відповідальністю «Віст-сервіс», з 26 квітня 2008 року по 21 вересня 2010 року їй надано відпустку по догляду за дитиною.
Розпорядженням № 479 від 11 липня 2011 року встановлено, що ОСОБА_4 не мала права на соціальну допомогу з 25 квітня 2008 року по 21 вересня 2010 року відповідно до записів трудової книжки, сума переплати складає 4 164,49 грн. та підлягає відшкодуванню.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Наведений перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень, є вичерпним.
У пункті 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.
Разом з цим позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» надміру виплачені суми матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім'ї стягуються з них у судовому порядку.
Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.
Отримавши допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_4 набула право власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.
Оскільки у даній справі спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_4 права власності на виплачену позивачем допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 4 164,49 грн. та стягнення цієї суми з неї, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року по справах №21-2209а15 та №21-1884а15.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства це є підставою для закриття провадження у справі.
Дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про необхідність перевірки правомірності дій відповідача та вирішення справи по суті позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 02 квітня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: