"18" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/58954/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника позивача Дмитрук Н.М.
представника відповідача Кривенка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної акціонерної компанії «Хліб України»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012
у справі № 2а-19365/11/2670
за позовом Державної акціонерної компанії «Хліб України»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.
ДАК «Хліб України» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2009 № 0001932309/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 4168768 грн., в т.ч. в сумі 2084384 грн. за основним платежем та в сумі 2084384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 23.02.2009 № 110/239/20047943, про порушення вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).
Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за ІІІ квартал 2007 рік витрати в сумі 8460330,20 грн., пов'язані з нарахуванням процентів на суму повернутого до звітного періоду - ІІІ кварталу 2007 року кредиту за кредитним договором від 20.10.2004 № 8622, укладеним позивачем з «HSH Nordbank» AG (Німеччина).
Податковий орган виходить з того, що позивач мав право включити до складу валових витрат за ІІІ квартал 2007 року лише витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів на суму непогашеного кредиту, що використовувався у господарській діяльності позивача виключно в ІІІ кварталі 2007 року. Суми процентів, які підлягали нарахуванню на суми непогашеного податкового кредиту, що використовувався у звітних періодах до ІІІ кварталу 2007 року, не можуть бути включені до складу валових витрат за ІІІ квартал 2007 року, оскільки не використовувались в господарській діяльності позивача в ІІІ кварталі 2007 року.
Судами встановлено, що між ДАК «Хліб України» та «HSH Nordbank» AG (Німеччина) укладений кредитний договір від 20.10.2004 № 8622, за яким отримано кредитні кошти в сумі 25000000 дол.США.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку ДАК «Хліб України» заборгованість за кредитним договором з 16.11.2004 по 31.03.2006 складала 25000000 дол.США, з 31.03.2006 по 30.09.2008 - 858629,52 дол.США.
Станом на кінець другого півріччя 2007 року залишок непогашеної суми за кредитним договором від 20.10.2004 складав 858629,52 дол.США.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, погодився з позицією податкового органу про відсутність у позивача права віднести до складу валових витрат за ІІІ квартал 2007 року витрати, пов'язані з нарахуванням процентів на суму податкового кредиту, яка станом на ІІІ квартал 2007 року не обліковувалась як непогашена.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів з огляду на таке.
Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Таким чином, умовами для віднесення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, є наявність таких боргових зобов'язань (в т.ч. за кредитами) протягом звітного періоду, а також здійснення таких виплат чи нарахувань у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, тобто використання кредиту в господарській діяльності платника.
Підпунктом 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, включаються до складу валових витрат.
З положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) випливає, що у разі самостійного виявлення платником податків помилки у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Враховуючи наведене, платник податку має право віднести витрати, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилки, до складу валових витрат звітного періоду.
З метою виправлення виявлених у звітному періоді помилок щодо неврахування валових витрат у минулих податкових періодах в декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, та яка була чинна на час виникнення спірних відносин (далі - Наказ № 143), передбачено рядок 05 «Коригування валових витрат, у тому числі: (± 05.1 ± 05.2 + 05.3)», рядок 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», в яких платник податку у звітному періоді, в якому виявлено неврахування валових витрат у минулих податкових періодах, декларує відповідні показники про збільшення валових витрат.
Згідно з розділом 3 «Порядок заповнення декларації» Наказу № 143 визначено, що при заповненні рядка 05.2 слід керуватися положенням пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334.
Разом з тим у разі збільшення платником податку валових витрат за ІІІ квартал 2007 року на суму витрат, не врахованих у минулих податкових періодах, не шляхом відображення показників у рядку 05.2 декларації як виправлення помилок, а шляхом їх декларування, підстави для позбавлення такого платника права на валові витрати відсутні. Така методологічна помилка не може бути підставою для позбавлення платника податку права на валові витрати за фактично вчиненими операціями, оскільки не призводить до завищення скоригованих валових витрат у рядку 06 декларації, при розрахунку яких враховуються як показники рядків 04, так і показники рядків 05.
Позивач в обґрунтування повних вимог зазначав, що до складу валових витрат за ІІІ квартал 2007 року були включені витрати з процентів, що не були нараховані в період з ІІ кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року.
Враховуючи наведене, при вирішенні справи підлягає з'ясуванню фактична наявність підстав, передбачених пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, для віднесення витрат, що підлягали нарахуванню у періодах, що передували ІІІ кварталу 2007 року: наявність боргових зобов'язань за кредитом протягом звітного періоду, а також використання кредиту в господарській діяльності платника.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії «Хліб України» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В.Ланченко
Ю.І. Цвіркун