19 квітня 2016 року м. Київ К/800/7764/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Черпака Ю.К.,
Швеця В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, -
04 листопада 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в м. Коломиї та Коломийському районі) звернулося до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Прикарпаття», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сумах виплачених пільгових пенсіях по Списку №1, 2 за вересень 2013 року в розмірі 9484, 64 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Прикарпаття» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області заборгованість в сумі 7519,66 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишено без змін постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року.
Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області не погодилось з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
ПАТ «Прикарпаття» зареєстроване як юридична особа. Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі направлялися поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового направлення на адресу ПАТ «Прикарпаття» розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вересень 2013 року.
Вказані суми ПАТ «Прикарпаття» добровільно не відшкодовано, а відтак, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 9484, 64 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Підприємство не може відповідати за зобов'язаннями Ковалівського колективного підприємства «Меткабель», під час роботи в якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули трудового стажу, що дає право на призначення та виплату пенсій за віком на пільгових умовах, у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки саме підприємство, на якому працювали зазначені особи, зобов'язане здійснювати відшкодування понесених позивачем витрат на виплату та доставку таких пенсій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом першим статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом першим статті 2 вказаного Закону для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 статті 1 цього Закону об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, витрати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.
Розрахунки суми відшкодування здійснюються відповідно до підпункту 6.1 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1.
Пунктом 6.4. зазначеної Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Відповідно до пункту 6.8 вказаної Інструкції підприємства щомісячно до 25 числа повинні вносити до Пенсійного фонду вказану в повідомленні суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Господарського кодексу України, у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права й обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права й обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Отже, відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій проводиться відповідно до роздільного акта (балансу).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 березня 1994 року на конференції орендарів Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" прийнято рішення про від'єднання Ковалівської філії в окреме підприємство та розподіл майна. На підставі наказу №12 від 27.04.1994 року "Про розподіл майна між Коломийським орендним підприємством "Прикарпаття" і Ковалівським колективним підприємством "Меткабель" та акту прийому-передачі від 31.05.1994 року, ЗАТ "Прикарпаття" передало, а Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" прийняло основні засоби, виробничі запаси, малоцінні і швидкозношуючі предмети, незавершене будівництво, готову продукцію тощо на загальну суму НОМЕР_1 карбованців та статутний фонд на загальну суму НОМЕР_2 карбованців.
Обставини щодо встановлення юридичної особи, яка повинна відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонеру ОСОБА_6, встановленні на підставі ухвал Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у адміністративній справі за №9104/107275/11, та від 08 серпня 2013 року у справі за №9104/2443/12, а також підтверджені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року за №К/800/13947/13.
Також встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5, набули трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах під час роботи на Ковалівському колективному підприємстві «Меткабель».
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог в частині відшкодування з відповідача витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки частка відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій для кожного з правонаступників визначається виключно на пропорційній основі, виходячи з об'єму переданих майнових прав й обов'язків, відповідно до роздільного акта (балансу). В даному випадку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули трудового стажу, що дає право на призначення та виплату пенсій за віком на пільгових умовах. під час роботи у Ковалівському колективному підприємстві «Меткабель».
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Ю.К. Черпак
В.В. Швець