Справа № 822/189/16
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
19 квітня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ванакір" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Представник позивача до суду не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Дане клопотання залишено судом без задоволення, з наступних підстав.
Пунктом 8 ст. 3 КАС України закріплено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч.7 ст.56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Позивач є юридичною особою з відповідним штатом працівників. Таким чином, за відсутності відповідних працівників або ж неможливості залучення іншого представника за договором, керівник товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" також мав право представляти інтереси позивача у суді.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник відповідача з'явився до суду для участі в судовому засіданні, але враховуючи положення ч.6 ст.128 та ч.4 ст.196 КАС України колегія суддів визнала за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.01.2016 року позивач отримав наказ ГУ ДФС у Хмельницькій області № 22 від 20.01.2016 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ванакір" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року тривалістю 10 робочих днів - з 02.02.2016 року.
04.02.2016 року відповідач звернувся до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.
09.02.2016 року позивач отримав наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 52 від 05.02.2016 року "Про зупинення проведення документальної перевірки ТОВ "Ванакір", яким вирішено зупинити проведення документальної планової перевірки ТОВ "Ванакір" та відновити документальну планову перевірку ТОВ "Ванакір" після розгляду справи № 822/136/16 за поданням ГУ ДФС у Хмельницькій області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Ванакір" Хмельницьким окружним адміністративним судом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2016 року подання про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна повернуто Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області. Ухвала набрала законної сили 16.02.2016 року.
Наказом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.02.2016 року №59 відновлено проведення документальної планової перевірки.
Позивач не погодився із наказом Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 52 від 05.02.2016 року "Про зупинення проведення документальної перевірки ТОВ "Ванакір" та звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зупинення перевірки не створює жодних перешкод для діяльності платника податку та не порушує його права.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на наступне.
Положення абз.1,2 п.82.4 ст.82 Податкового кодексу України передбачають можливість зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки лише великого платника податків.
При цьому, позивач не є великим платником податків у розумінні пп.14.1.24 п.14.1 ст.14 ПК України, тому відповідач безпідставно прийняв рішення про зупинення перевірки.
Слід також враховувати, що розгляд Хмельницьким окружним адміністративним судом справи №822/136/16 за поданням відповідача не пов'язане з предметом перевірки, так, як предметом перевірки є дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, однак судом розглядалось питання підтвердження накладення умовного адміністративного арешту за недопуск до проведення перевірки.
Разом з цим, в рішенні від 16.04.2009 року №37 Конституційний Суд України зазначив, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово і після їх реалізації вичерпують свою дію.
Оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, він вичерпав свою дію у зв'язку із відновленням перевірки, а тому й відсутні підстави для визнання його протиправним.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.