20 квітня 2016 р. Справа № 820/683/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016року по справі № 820/683/16 за позовом ОСОБА_1 доЧервонозаводського районного відділу в м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Червонозаводського районного відділу у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Червонозаводського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області у відмові в реєстрації новонародженої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Червонозаводський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області зареєструвати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації батька - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від15 березня 2016 року відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.59, 60-63).
Позивач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.Апелянт, з посиланням на Конвенцію з прав дитини від 20.11.1989 р, ст.33 Конституції України, ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ЦК України, наголошує на тому, що її новонароджена дитина повинна бути зареєстрована за місцем його реєстрації (а.с.68-69).
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Неявка сторони, не є перешкодою для розгляду справи та прийняття рішення за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до паспорта НОМЕР_1 , виданого Червонозаводським РВ ГУ МВС України в Харківській області 20 вересня 2007 року, ОСОБА_1 зареєстрований з 14 лютого 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з витягу з протоколу №2 від 06.06.2003 року засідання житлової комісії Військової прокуратури, ОСОБА_1 поставили на квартирний облік, який проживав постійно в гуртожитку по АДРЕСА_1 .
Місце реєстрації позивача також підтверджується і іншими наданими суду документами, а саме Довідкою начальника Червонозаводського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 13.06.2013 року, Довідкою Військовою прокуратури Харківського гарнізону від 08.08.2007 року, Повідомленням про включення виборця до Держреєстру виборців від 31.10.2010 року, посвідченням водія, Медичною довідкою.
Відповідно до Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася донька, ОСОБА_2 .
28 жовтня 2015 року позивач до центру надання адміністративних послуг у Червонозаводському районі м. Харкова подав документи про реєстрацію місця проживання дитини: ОСОБА_2 та сплатив державне мито.
Але, відЧервонозаводського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області отримав листа за № 20/6938 від 29.10.2015 р. за підписом начальника Червонозаводського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області Є.М. Клименка, в якому повідомлено про те, що йому відмовлено у реєстрації місця проживання його доньки за даною адресою ( АДРЕСА_1 ). У листі було зазначено, що в наданих документах, відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі, ща передбачено ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та п.п.2.2. Наказу МВС України від 22.11.2012 року №1077 (а.с.12). Тому зареєструвати місце проживання його доньки за даною адресою на даний час неможливо.
Також, від ДМС України надана відповідь від 26.01.2016 року про відсутність підстав для реєстрації народженої дитини за місцем реєстрації ОСОБА_1 , тому як за вказаною адресою знаходиться судова установа (а.с.13).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до відповідача не було надано документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації, а було подано лише свій паспорт з реєстрацією за адресою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що Указом Президента України № 405/2011 від 06.04.2011р. «Питання державної міграційної служби України» затверджено Положення про Державну міграційну службу України.
ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Підпунктом 20 п. 4 Положення передбачено, що Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань, здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.
Відповідно до п. 2 Указу доручено Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству культури України, Державному комітету України у справах національностей та релігій забезпечити належне виконання функцій, які належали названим органам до набрання чинності цим Указом і передаються до повноважень Державної міграційної служби України, до завершення формування системи її органів.
Відповідно до наказу № 626 від 17.07.2012р. «Про функціонування Державної міграційної служби України» органи та територіальні підрозділи ДМС України починають виконувати обов'язки та покладені на них завдання з 01 серпня 2012 року.
У зв'язку із зазначеним вказаним наказом МВС України начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі зобов'язано ужити заходів щодо завершення до 1 серпня 2012 року розгляду територіальними органами та підрозділами ДДПРФО заяв громадян України, іноземців та осіб без громадянства, термін розгляду яких закінчується 31 липня цього року, з таких питань: виконання законодавства про громадянство; видача паспорта громадянина України; видача тимчасового посвідчення громадянина України; видача свідоцтва про належність до громадянства України; реєстрація місця проживання фізичних осіб; надання дозволу на імміграцію в Україну; видача посвідки на постійне проживання; видача посвідки на тимчасове проживання: видача запрошення для отримання української візи; видача посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; продовження строку перебування; скорочення строку тимчасового перебування; прийняття рішення про добровільне та примусове повернення, про примусове видворення та заборону подальшого в'їзду.
Таким чином, функції щодо реєстрації місця проживання з 01.08.2012р. чинним законодавством України покладено на територіальні підрозділи ДМС України.
Колегія суддів звертає увагу, що відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІУ (надалі Закон №1382), Конституцією України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання та випадки обмеження таких прав регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Так, статтею 2 Закону №1382, встановлено, що Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно зі ст. З Закону №1382, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла;
довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно має місце реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . При чому доказів того, що він на час звернення до відповідача із заявою про реєстрацію своєї дитини, мав анульовану реєстрацію, або у інший спосіб знятий з такої адреси суду не надано.
Питання щодо реєстрації малолітньої дитини, нерозривно пов'язане з вимогами ст.29 ЦК України, ст.141 Сімейного кодексу України, з приписів яких вбачається можливість реєстрації такої дитини по місцю своїх батьків. В даному випадку, маючи реєстрацію за вказаною адресою, Позивач мав усі права спрямовані на реєстрацію своєї дитини за адресою своєї реєстрації. Іншої адреси, яку було б можливо допустити до реєстрації у батька дитини не має.
Відповідно до ст.6 Закону №1382, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
Реєстрація місця проживання новонародженої дитини здійснюється також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Відповідно до п.2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 N 1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2109/22421 документи, що підтверджують право на проживання в житлі - це ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.
Як вбачається з матеріалів справи, звитягу з протоколу №2 від 06.06.2003 року засідання житлової комісії Військової прокуратури, ОСОБА_1 поставили на квартирний облік, який проживав постійно в гуртожитку напл АДРЕСА_1 , та має не зняту реєстрацію за вказаною адресою, яка надає можливість реалізовувати йому відповідні права пов'язанні з такою реєстрацією. Це право, з урахуванням Конвенції «Про права дитини»(20 листопада 1989 року), розповсюджується на його новонароджену дитину, яка відповідно до ст.7 Конвенції має бути зареєстрована зразу ж після народження, аз огляду на національне законодавство, така реєстрація повинна бути здійснена за адресою реєстрації ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставну відмову у проведенні реєстрації новонародженої дитини позивача за його зверненням до відповідача.
За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на надання неналежної правової оцінки фактичним обставинам справи та положенням норм матеріального права, привело суд першої інстанції до помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог.
Доводи апеляційної скарги в цілому спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі № 820/683/16 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Червонозаводського РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови в реєстрації новонародженої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати Червонозаводський РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зареєструвати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації батька - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному.
У повному обсязі буде складена 22 квітня 2016 року.
Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.
Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.