19 квітня 2016 року Справа № 876/959/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання - Бєлкіної Н.І.,
за участю:
представника відповідача - Здинянчина Р.Т..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, третьої особи - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання нечинними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернулася з позовом до УМВС України на Львівській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - ГУ МВС у Львівській області в якій позивач просить: визнати незаконними накази МВС України від 16.11.2012р. № 1044 в частині скорочення посади заступника начальника слідчого відділу УМВС України на Львівській залізниці та наказ УМВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015р. № 65о/с щодо звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України; поновити на роботі у підрозділах МВС України на посаду рівнозначну займаній на момент звільнення; стягнути з МВС України заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 64400 грн.; стягнути з МВС України 60950 грн. відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що її безпідставно звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу УМВС України на Львівській залізниці у зв'язку із повним скороченням (ліквідацією) управління, так як вона є соціально захищеною категорією працівників, перебувала у відпустці по догляду за дитиною. У відповідності до ст. 184,179 Кодексу законів про працю - заборонено звільнення жінок які перебувають у відпустці по догляду за дитиною у зв'язку із скороченням штату, а при повній ліквідації передбачено обов'язкове працевлаштування таких категорій працівників. Жодної посади при вивільненні їй не пропонувалось ні Ліквідаційною комісією УМВС на Львівській залізниці, ні Міністерством внутрішніх справ України, відмовляло їй у працевлаштуванні і Головне Управління МВС України у Львівській області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_2 в органах Міністерства внутрішніх справ України з 14.09.2015 р.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задоволити частково, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 28.08.1996 р. працювала у слідчих підрозділах УМВС України на Львівській залізниці та на день звільнення перебувала на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВС України на Львівській залізниці. Згідно наказу УМВС на Львівській залізниці № 9-в о/с від 25.04.2012 р. ОСОБА_2 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 16.12.2014р..
На підставі довідки від 08.12.2014 р. №123 про потребу дитини позивачки у домашньому догляді їй було продовжено строк перебування у відпустці для догляду за дитиною на один рік без збереження заробітної плати до 15.12.2015 р. (рапорт від 15.12.2014р., Наказ УМВС на Львівській залізниці № 84 о/с від 15.12.2014р.).
08.06.2015 р. наказом Міністерства внутрішніх справ №660 "Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці" Управління МВС України на Львівській залізниці ліквідовано, створено комісію з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці. Даний наказ видано відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статей 104, 105, 110, 111 ЦК України, п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 13.08.2014р. № 401 та на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ".
Згідно наказу № 741 МВС України від 22.06.2015 р. "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", - усі посади УМВСУ на Львівській залізниці - скорочено.
З метою реалізації даного наказу Управлінням МВС України на Львівській залізниці видано наказ №43 о/с "Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці", згідно яких скорочено усі посади в управлінні.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.09.2015р. №21212581, УМВС України на Львівській залізниці з 13.07.2015р. перебуває в стані припинення за рішенням засновника.
Листом УМВС України на Львівській залізниці від 06.07.2015р. №4/1783 позивачку повідомлено про скорочення займаної нею посади.
Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України на Львівській залізниці № 65 о/с від 03.09.2015р., ОСОБА_2 звільнена з органів внутрішніх справ з постановкою на військовий облік за ст.64 п "г" (через скорочення штатів) з 13.09.2015р. на підставі наказу МВС України від 22.06.2015 р. №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", наказу УМВС України на Львівській залізниці від 03.07.2015 р. №43 о/с "Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці.
Згідно доручення МВС України "Про організацію передачі за підслідністю кримінальних проваджень" від 09.07.2015р. №27108/Пк начальникам ГУ МВС України, УМВС України в областях доручено при комплектуванні введених наказом МВС України від 22.06.2015р. №741 додаткових посад слідчих в територіальних підрозділах УМВС України, УМВС України та міськрайорганах забезпечити, в першу чергу, призначення тих працівників, які безпосередньо здійснювали досудове розслідування в кримінальних провадженнях, розпочатих ліквідованими слідчими відділами УМВС України на залізницях.
Проте 21.07.2015 р. УМВС України на Львівській залізниці звернулося лише до ГУ МВС України у Львівській області, а не ще до семи обласних управлінь, котрі входили в зони обслуговування УМВСУ Львівської залізниці та повідомило про кількість слідчих УМВС України на Львівській залізниці, посади яких підлягають скороченню.
Відтак, ГУ МВС України у Львівській області лише листом від 12.08.2015 р. за №2/8129 повідомило, що у ГУ МВС України у Львівській області відсутні вільні штатні посади у слідчих підрозділах.
15.07.2015 р. та 21.07.2015 р. УМВС України на Львівській залізниці зверталося до МВС України з листами №4/1844 та №4/1877, в яких надало перелік працівників, серед яких була і ОСОБА_2, до яких встановлено обмеження щодо звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, для вирішення питання про їх звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Згідно відповіді МВС України від 28.07.2015р. за №6/1/1-6015 УМВС України на Львівській залізниці повідомлено, що вирішення вказаного питання належить до компетенції відповідного територіального управління. Рекомендовано вказаним працівникам самостійно звернутися до підрозділів кадрового забезпечення територіального органу внутрішніх справ, де вони в подальшому бажають проходити службу.
Окрім того, позивачка особисто неодноразово зверталась до Головного управління МВС України у Львівській області стосовно свого бажання проходити службу в органах міністерства внутрішніх справ (листи-відповіді ГУМВС України у Львівській області від 07.07.2015р. №1/18-Оп-139, від 26.08.2015р. № 1/15-К-44Кц), однак жодна посада позивачці не пропонувалась.
Відтак, УМВС України на Львівській залізниці свого обов'язку по працевлаштуванню позивачки фактично не виконало та не зверталось до інших обласних управлінь УМВС західної України з пропозицією її працевлаштування в зоні діяльності Львівської залізниці.
Пунктом 64 "г" Положення про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі.
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п.1 статті допускається, якщо неможливо перевести працівника на іншу роботу.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Згідно ч.3 ст.184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Отже, працевлаштування вказаних категорій працівників є обов'язком власника або уповноваженого ним органу. Вказана позиція узгоджується з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" (звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179) провадиться з обов'язковим працевлаштуванням.
Звільнення позивачки без працевлаштування є грубим порушенням встановленого порядку звільнення з роботи матері малолітньої дитини, котра потребує стороннього догляду, що тягне за собою відповідальність винної особи згідно з чинним законодавством про працю (статті 265 КЗпП України), правова позиція Вищого адміністративного суду України викладена в ухвалі від 30.09.2010 року, справа №К-20339/10.
Принагідно слід зазначити, що ця норма вважається дотриманою, якщо жінка працевлаштована в перший день звільнення, тобто немає перерви між звільненням і днем, коли жінка може вийти на роботу в іншому підприємстві.
При розгляді даного позову встановлено, що органом, який мав би займається вирішенням питання поновлення на роботі позивачки та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу і подальшого працевлаштування є комісія з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці, яка на час розгляду справи не припинила своєї діяльності. Очільник цієї комісії викликався до суду для дачі пояснень та висловлення своїх міркувань і компромісних пропозицій щодо вирішення даного спору, однак останнім було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відтак, на неспростовне переконання колегії суддів та з метою захисту прав ОСОБА_2 і з врахуванням Конституційних гарантій прав жінок в Україні, які деталізовані в ст.184,179 КЗпП України, обов'язок щодо обов'язкового працевлаштування позивачки слід покласти на Управління МВС України на Львівській залізниці та поновити її на попередній посаді заступника начальника слідчого відділу УМВС України на Львівській залізниці з часу звільнення з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки саме цей орган видав незаконний наказ на звільнення позивачки не вживши реальних заходів по її працевлаштуванню у будь-якому УМВСУ Львівської залізниці з восьми обслуговуваних західних областей України, ігнорувавши законом гарантований обов'язок установи та право позивачки на безальтернативне обов'язкове працевлаштування, як матері, котра знаходиться у відпустці по догляду за малолітньою дитиною.
Враховуючи вимоги ч.1 ст. 195 КАС України та з метою належного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення з УМВС України на Львівській залізниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню, оскільки за змістом ст.235 КЗпП України, у разі незаконного звільнення з роботи працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На день пред'явлення позову ОСОБА_2 фактично перебувала у вимушеному прогулі з 13.09.2015 року до остаточного вирішення заявленого позову апеляційним судом 19.04.2016року., тобто 6 місяців 12 дні.
Відтак, за цей час і слід стягнути з УМВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37 972 грн. 80 коп., з розрахунку: (144дні х 263,72) = 37972,8 гривень. (5802 грн. 40коп. - середньомісячне грошове забезпечення за останній рік роботи - а.с.11), (6 місяців 12 днів - вимушеного прогулу).
За змістом ст. 23 Цивільного Кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надано достатніх доказів того, що звільнення з посади спричинили їй наслідки, передбачені зазначеними вище нормами, колегія суддів прийшла до переконання про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо вимоги про скасування наказу МВС України від 16.11.2012р. № 1044 "Про організаційно-штатні зміни в слідчих підрозділах МВС, УМВС, УМВС", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд не вправі втручатись у реалізацію таких повноважень та підміняти рішення органів, на які покладено такі повноваження, оскільки Міністерство внутрішніх справ наділене повноваженнями щодо внесення організаційно-штатних змін в слідчих підрозділах територіальних органів, які йому підпорядковані, а відтак дана вимога є такою що не підлягає задоволенню.
Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що рішення в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу та поновлення на посаді слід допустити до негайного виконання, відповідно до вимог п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України.
Таким чином, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі №813/5742/15 - скасувати та винести нову, якою позов задоволити частково.
Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВС України на Львівській залізниці.
Стягнути з УМВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37 972 гривень 80 коп..
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернути до негайного виконання в межах середньомісячного грошового забезпечення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 22.04.2016 року