18 квітня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/595/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Гайдука С.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Паншиної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення недонарахованої індексації заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати,
Позивач 30.03.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ДПІ у Городнянському районі) та (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просить:
- стягнути з відповідача на його користь індексацію заробітної плати в розмірі 1 824,13 грн.;
- стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати в сумі 1863,59 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що протягом 2008-2010 років йому неправильно нараховувалась/не нараховувалась індексація заробітної плати, у зв'язку з чим відповідач порушив Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та ст. 95 Кодексу законів про працю. Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що позовні вимоги, які полягають у стягненні з ДПІ у Городянському районі компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати за 2008-2010 роки є безпідставними, оскільки такий дохід у 2008-2010 роках позивачу не нараховувався.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював ДПІ у Городнянському районі з 15.06.1994 по 28.02.2013 на різних посадах. Протягом 2008 2010 років працював на посадах головного державного податкового інспектора з питань погашення прострочених податкових зобов'язань та головного держподатревізора інспектора з питань погашення прострочених податкових зобов'язань, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-14).
Наказом ДПІ у Городнянському районі від 26.02.2013 № 4-о позивача було звільнено з посади за згодою сторін (а.с. 14).
Як вбачається з копії листа ДПІ у Городнянському районі від 23.02.2016 № 159/Л/25-06-11-08 (а.с. 16-17), у період з січня 2008 року по грудень 2010 року позивачу була нарахована та виплачена індексація заробітної плати в сумі 1877,93 грн.
Проте, не погодившись з розміром нарахованої суми індексації в період з 2008 року по 2010 рік, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 2 Закону №1282- ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статтей 4, 6 Закону №1282- ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).
Згідно з п. 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
За змістом п. 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, невиплачена ОСОБА_1 індексація заробітної плати за 2008 2010 роки складає 1671,42 грн., що підтверджується розрахунком, зробленим відповідачем (а.с. 33).
Одночасно суд зазначає, що в розрахунку наданому позивачем та виконаному Управлінням соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації у листі від 01.04.2016 № 1897, не враховано факт перебування позивача у червні 2010 року в основній щорічній відпустці (з 07.06.2010 по 01.07.2010) (а.с. 37).
Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ДПІ у Городнянському районі на користь ОСОБА_1 невиплаченої індексації заробітної плати необхідно задовольнити частково, а саме в сумі 1671,42 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з ДПІ у Городнянському районі на користь ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію заробітної плати в сумі 1863,59, суд зазначає таке.
Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З аналізу вищевказаних норм, вбачається що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Оскільки, як встановлено судом, за період з 2008 року по 2010 рік позивачу не нараховувалась індексація заробітної плати в повному обсязі, а сума, що має бути виплачена, є предметом даного спору, то терміни її виплати не можуть бути порушені. У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога є передчасною та в її задоволенні має бути відмовлено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 по справі № 822/504/13-а.
Згідно з частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 має бути задоволений частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39559459) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) індексацію заробітної плати в сумі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 42 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна