Справа № 817/384/16
14 квітня 2016 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не з'явився,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської митниці ДФС
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (по тексту постанови - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС (по тексту постанови - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 29 435, 94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного звільнення позивача з посади головного державного інспектора відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Рівненської митниці ДФС та подальшого поновлення на посаді в судовому порядку не було виплачено середнього місячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, виплата якого передбачена приписами ч.2 статті 235 та ст.236 Кодексу Законів про працю України.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути без його участі та задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку.
Разом з тим, відповідачем до початку судового засідання у справі подано письмову правову позицію.
Відповідачем констатовано, що виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів даної справи, Рівненською митницею ДФС дотримано встановленого чинним законодавством України порядку звільнення та поновлення позивача на посаді, не допущено порушень норм матеріального або процесуального права, та відповідно не порушено законних прав ОСОБА_1
Крім того, у зазначеній правовій позиції вказано про невірний розрахунок суми вимушеного прогулу, що підлягає сплаті позивачу та у підтвердження долучено відповідні копії довідок та табелів обліку робочого часу.
Суд, керуючись приписами статті 128 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи, зміст та обсяг яких достатній для прийняття обґрунтованого рішення.
На підставі частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Як встановлено судом, згідно наказу відповідача від 02.02.2015 року №27-к, ОСОБА_1, було звільнено 02 лютого 2015 року з посади головного державного інспектора відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням відповідно до п.7-2 ст. 36 КЗпП України, з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».
Вважаючи таке звільнення незаконним, ОСОБА_1 оспорив його в судовому порядку.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 08.06.2015 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні такого позову.
Однак, за результатами апеляційного оскарження, така була скасована та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.
Так, згідно постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 p. (справа №817/923/15) визнано протиправним та скасовано наказ Рівненської митниці ДФС України від 02.02.2015 р. № 27-к «Про звільнення ОСОБА_2 Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Рівненської митниці ДФС, у задоволенні решти вимог відмовлено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 255 цього Кодексу постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У відповідності п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно з ч. 2 ст. 257 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Однак, в порушення вказаної норми закону, відповідач поновив ОСОБА_1 на посаді 09 жовтня 2015 року, що стверджено з наказу відповідача про поновлення мене на посаді (а.с. 19).
Тим самим, внаслідок незаконного позивача звільнення з посади головного державного інспектора відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Рівненської митниці ДФС та подальшого поновлення на посаді в судовому порядку останньому не було виплачено середнього місячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, виплата якого передбачена приписами ч.2 статті 235 та ст.236 Кодексу Законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення при поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роби, але не більш як за один рік.
У відповідності до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, «…законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення».
Як роз'яснено у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Рівненської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.02.2015 по 09.10.2015, розмір якого становить 29 435, 94 грн.
Відповідно до ч. 3 п. 32 роз'яснення, яке міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100 від 08.02.1995).
Згідно із п. 8 розділу 4 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Водночас, суд звертає увагу на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення, не відображають суми відрахувань згідно вимог чинного законодавства. Про що робиться відповідна відмітка в рішення суду.
Дані положення кореспондуються із позицією викладеною в п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» відповідно до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Подібні приписи зазначені також в п. 3 Порядку № 100 від 08.02.1995, відповідно до якого усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до довідки відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності від 05.04.2016 року №130/50/17-70-05 середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 178, 88 грн.
Згідно довідки відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності від 08.04.2016 року №135/50/17-70-05 кількість робочих днів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає : 20+21+21+18+20+23+20+22+6-171 (робочих днів) .
Таким чином, за період з 02.02.2015р. по 09.10.2015 р. середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: 178,88*171=30588,48 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше я за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що для повного захисту інтересів позивача ОСОБА_1 слід стягнути з Рівненської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.02.2015 по 09.10.2015, розмір якого становить 30588,48 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, тому позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Рівненської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30 588 грн. 48 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.