13 квітня 2016 року о/об 10 год. 23 хв. 810/871/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А.,
за участю:
представника позивача - А.В. Примаченко
представника відповідача - Є.О. Козака
розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною відмови, -
11.03.2016 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач або КОДА), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою вул. Гайок, м. Біла Церква Київської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що брав участь у антитерористичній операції на сході країни та отримав у встановленому порядку статус учасника бойових дій, тому, у порядку статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. На думку позивача передача земельних ділянок із земель державної власності у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів зокрема, пунктом 5 статті 122 ЗК України віднесено до компетенції саме обласної державної адміністрації.
Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що відповідно до приписів статті 122 ЗК України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів. Враховуючи бажане місце розташування відповідної земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва поза межами населеного пункту (м. Біла Церква), що вбачається із доданих позивачем графічних матеріалів, виходячи з приписів статті 38 ЗК України, згідно якої до земель житлової забудови належать земельні ділянки у межах населених пунктів, відповідач виключає використання даної земельної ділянки для житлової забудови. Крім того, відповідач зазначив, що за відсутності плану зонування або детального плану територій в силу статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передача земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Враховуючи те, що на даний час на замовлення Білоцерківської міської ради інститутом НДПІ містобудування (м. Київ) виготовляється генеральний план міста Біла Церква, який буде затверджено у першому півріччі 2016 року, після чого буде розроблятися план зонування територій, яким будуть визначені території для конкретних потреб будівництва, відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва. За таких обставин відповідач переконаний, що при розгляді заяви позивача діяв правомірно, на підставі, у межах і у спосіб, що передбачені законодавством України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
В судовому засіданні позивач та представник позивача уточнені позовні вимоги підпитали та просили суд задовольнити позов.
Представник проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у позові.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 13 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
У період з 01.05.2014 по 08.06.2014 ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору «Д», що підтверджується довідкою військової частини п/п НОМЕР_1 від 15.10.2014 №2 (а.с. 21).
02.12.2015 позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації з заявою про передання йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку на території колишнього військового містечка № НОМЕР_2 , а на час звернення до суду - мікрорайону (вулиці) Гайок м. Біла Церква Київської області та про надання позивачу дозволу на розробку проекту відведення такої земельної ділянки (а.с. 8-9).
В заяві позивач покликався на гарантоване ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а в силу ст. 122 ЗК України виділення даної земельної ділянки у власність (надання відповідних дозволів тощо) віднесено до компетенції відповідача. При цьому позивач зазначив, що земельна ділянка, яку він бажає отримати, рахується у складі земель Білоцерківського району (Фурсівська сільська рада), але фактично перебуває у межах міста Біла Церква, оскільки житлові будинки та споруди колишнього військового містечка №50 «Гайок» мають міську адресу та нумерацію, мережа комунікацій колишнього містечка є складовою міських комунікацій.
До вказаної заяви, поряд з іншим, позивач додав графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 10).
Листом №27.4419.2 від 03.12.2015 Київська обласна державна адміністрація відмовила позивачу у виділенні земельної ділянки для індивідуального будівництва загальною площею 0,10га, яка розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (за межами населеного пункту).
У даній відповіді відповідач навів норми ст.121 ЗК України підсумувавши, що передача земельних ділянок громадянам у приватну власність для обслуговування житлового будинку в порядку безоплатної передачі на сьогоднішній день не належить до повноважень Київської обласної державної адміністрації. Також, відповідач окремо зазначив, що за інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області листом від 24.11.2015 №Л-1002/0-1268/42-15, територіальними органами Держземагентства у Київській області сформовано 28 земельних масивів загальною площею 432,76 га, що є земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Для отримання відповідної земельної ділянки для індивідуального садівництва учасникам АТО необхідно подати відповідне клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України).
Згідно п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги у формі першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Частиною 6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому суд враховує положення ч.3 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої забороняється передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території, про що також зазначалося відповідачем у ході судового розгляду.
Проте, обставини справи свідчать, що підставою для відмови відповідачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки слугувало те, що відповідач стверджує про відсутність компетенції щодо вирішення такого питання, з приводу чого суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до ст. 40 ЗК України землі житлової забудови, також наявні в складі земель колишнього військового містечка №50 «Гайок», можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вирішення питання передання у власність земельної ділянки поза межами населеного пункту для будівництва та обслуговування жилого будинку віднесено до компетенції відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечуючи те, що саме відповідач є розпорядником земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди колишнього військового містечка №50 «Гайок», вказав на те, що він не може задовольнити заяву позивача, оскільки землі, з яких позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, є землями лісового фонду і, відповідно до українського законодавства, не можуть бути передані особі для індивідуального житлового будівництва. Окрім того, відповідач вказав, що зазначені землі знаходяться поза межами населеного пункту, і виділення в межах таких земель земельних ділянок для індивідуальної забудови суперечить статтям 38 та 39 ЗК України.
Згідно листа виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 25.02.2016 №Л-0787 як позивачу, та і відповідачу повідомлено, що на сьогоднішній день Білоцерківською міською радою розробляється новий генеральний план міста та проводяться роботи стосовно встановлення нових меж міста Біла Церква, а у відповідності до ст. 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, у разі відсутності яких передача земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність або у користування юридичним або фізичним особам для містобудівних потреб, забороняється. При цьому зазначено, що оскільки відповідна земельна ділянка знаходиться за адміністративними межами міста Біла Церква, вирішення даного питання знаходиться поза межами компетенції Білоцерківської міської ради (а.с. 45).
Також в матеріалах справи наявна копія листа Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 01.03.2016 №Л02.32.2, згідно якої, покликаючись до ст.38, 39 ЗК України Білоцерківська районна державна адміністрація зазначила, що по-перше, житлове будівництво дозволяється на землях житлової і громадської забудови, які по-друге, знаходяться у межах населених пунктів, відтак, відповідно до ст. 122 ЗК України зазначено, що законних підстав для відведення земельної ділянки у власність для житлового будівництва за межами населеного пункту немає (а.с. 46).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області (не містить дати та номеру) за підписом в.о. начальника О.В. Левченко - зазначена у зверненні позивача земельна ділянка знаходиться на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та не входить до території міста Біла Церква і не може бути використана для передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. При цьому зазначено, що згідно проекту формування території та встановлення меж Фурсівської сільської ради зазначена земельна ділянка відноситься до лісо вкритих площ, які рахуються в землях запасу (бувші землі Міністерства оборони України) за межами населеного пункту, в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району (а.с. 54).
Окрім того, в матеріалах справи міститься копія відповіді Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області на запит Заступника Військового прокурора Білоцерківського гарнізону підполковника юстиції Гогоші П., яка була надана листом від 09.10.2015, з якої слідує, що згідно державної статистичної звітності (форми 6-зем.) станом на 01.10.2015 року за Фурсівською сільською радою рахується земель запасу - сіножатей - 102,4201 га (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), під житловою забудовою -17,5495 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), земель промисловості - 113,786 га (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), інших земель - 0,1885 га (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Картографічних матеріалів Управлінням Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області до даної відповіді не надавалось (а.с. 47).
Досліджуючи правовий статус (категорію) земель, в межах яких позивач має намір отримати земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва, суд зазначає наступне.
Аналізуючи зазначені вище відомості, надані органами влади на запити щодо статусу земель колишнього військового містечка «Гайок», суд може встановити, що дана земельна ділянка перебуває в складі земель запасу Фурсівської сільської ради та знаходиться за межами населеного пункту.
Щодо віднесення вказаної земельної ділянки до лісо вкритих площ (лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області а.с. 54), то суд зазначає таке.
Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) виключено в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно зі ст.56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Зміст даних норм, приводить суд до висновку, що до земель лісогосподарського призначення належать не всі землі, які вкриті лісовою рослинністю, а лише ті, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідачем по справі не було надано суду ніяких відомостей щодо передачі та використання земель колишнього військового містечка №50 «Гайок» для потреб лісового господарства.
Напроти зі змісту розпорядження Білоцерківської районної державної від 07.07.2006 №251 «Про передачу земельних ділянок до складу земель запасу» слідує, що такі землі не використовувались і не передавались для потреб лісового господарства.
При цьому суд бере до уваги, що згідно відомостей Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, наданих в листі від 09.10.2015, в складі земель запасу Фурсівської сільської ради відсутні землі лісогосподарського призначення.
Водночас, за обставинами справи, підставою для відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах земель колишнього військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » слугувало те, що вирішення питання відведення відповідної земельної ділянки не відноситься до компетенції відповідача.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, суд зазначає про протиправність дій відповідача при відмові у такий спосіб у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки позивачу, що міститься у листі-відповіді від 03.12.2015 №27.4419.2.
У зв'язку з зазначеним, позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, що міститься у листі-відповіді від 03.12.2015 №27.4419.2 підлягає задоволенню.
Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою вул. Гайок, м. Біла Церква Київської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова
Суддя Горобцова Я.В.