"18" квітня 2016 р. Справа № 922/149/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-16юр/7803 від 15.09.2015 р.;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 04.01.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну позивача (вх. № 859Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 01 березня 2016 року у справі № 922/149/16
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,
до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків,
про стягнення 252493,50 грн.,
В січні 2016 року АК "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Міськелектротранссервіс" про стягнення 229481,46 грн. пені, 13680,19 грн. 3% річних та 9331,85 грн. збитків від інфляції, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір пені на 50%, з посиланням на неприбутковість КП "Міськелектротранссервіс" та те, що затримка виконання зобов'язань по договору відбувається не з вини підприємства, а у зв'язку з несвоєчасним та в недостатньому розмірі перерахування коштів у вигляді субвенції з Державного бюджету України за спожиту електричну енергію (т. 1 а.с. 132-135).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 р. у справі № 922/149/16 (суддя Лавренюк Т.А.) в позові відмовлено частково. Задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%. Стягнуто з відповідача на користь позивача 114740,73 грн. пені, 13680,19 грн. 3% річних та 3647,42 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 9331,85 грн. та пені в розмірі 114740,73 грн. відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які знаходяться у матеріалах справи та не прийнято до уваги майнові інтереси позивача. Вважає, що несвоєчасне фінансування з Державного бюджету України не є підставою для зменшення розміру пені. Зазначає, що господарський суд першої інстанції розглянув індекс інфляції за період, який не був заявлений в позовній заяві, тобто вийшов за межі позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2016 р.
У зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., 08.04.2016 р. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 922/149/16 здійснено автоматичну заміну судді Івакіної В.О. на суддю Ільїна О.В.
В судовому засіданні 12.04.2016 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.04.2016 р.
Представник позивача в судових засіданнях 12.04.2016 р. та 18.04.2016 р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3550 від 04.04.2016 р.) та в судових засіданнях 12.04.2016 р. та 18.04.2016 р. не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того, представник відповідача 14.04.2016 р. за вх. № 4061 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи виписок по рахунку відповідача в підтвердження перерахування позивачу коштів за спожиту електричну енергію, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи позивача в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2012 р. між АК "Харківобленерго" (постачальником) та КП "Міськелектротранссервіс" (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених договором, а відповідач своєчасно оплачувати вартість спожитої (купленої) електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами договору (т. 1 а.с. 11-13).
Згідно п. 9 договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р., договір укладено до 31.12.2012 р. та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р. виконав в повному обсязі, поставив відповідачу електричну енергію в передбачених договором обсягах.
Порядок розрахунків по договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р. сторони визначили в Додатку № 2 від 19.03.2012 р. до зазначеного догоовру (т. 1 а.с. 16-17).
Згідно абз. 1, 2 п. 5 цього Порядку, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка та акту про використану електричну енергію, які споживач повинен підписати та скріпити печаткою й повернути постачальнику протягом 5 днів.
У відповідності до абз. 3 п. 5 зазначеного Порядку, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у постачальника рахунок на оплату спожитої електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до абз. 5 п. 5 зазначеного Порядку, в разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманим споживачем з дня відправлення.
Додатковою угодою від 02.06.2015 р. до договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р. сторони змінили абз. 3 п. 5 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р., погодивши, що виставлений постачальником рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня отримання рахунку споживачем (т. 1 а.с. 189).
Як вбачається з матеріалів справи та підтвердив представник відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач свої зобов'язання по договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р. щодо оплати спожитої електричної енергії не виконав належним чином, прострочив оплату за спожиту електричну енергію за період з лютого 2015 р. по травень 2015 р. та з серпня 2015 р. по вересень 2015 р., що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача: за період з 01.07.2015 р. по 12.08.2015 р. та з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. - 3% річних в розмірі 13680,19 грн. та пені в розмірі 229481,46 грн., а також за липень 2015 р. - збитки від інфляції в розмірі 9331,85 грн.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р., за внесення платежів, передбачених п. 2.2.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків" до дня сплати заборгованості включено та зазначається в рахунку окремим рядком.
Пунктом 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р. сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення оплат за електричну енергію, спожиту за період з лютого 2015 р. по травень 2015 р. та з серпня 2015 р. по вересень 2015 р.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 50% судова колегія зазначає наступне.
Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Крім того, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені в ст. 3 Цивільного кодексу України, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися на засадах справедливості та розумності.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру неустойки є правом суду та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.
При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
З матеріалів справи вбачається, що строк прострочення розрахунків з позивачем за отриману електричну енергію є незначним, сума заборгованості виплачена відповідачем в повному обсязі. КП "Міськелектротранссервіс" є неприбутковим підприємством та фінансується виключно з Державного бюджету України, причиною несвоєчасної сплати заборгованості за спожиту електричну енергію є затримки в перерахуванні субвенцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи спільними протокольними рішеннями про організацію розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за травень, серпень, вересень 2015 р., а також платіжними дорученнями та виписками по рахунку КП "Міськелектротранссервіс".
Крім того, КП "Міськелектротранссервіс" забезпечує електропостачання міського електротранспорту (трамваї, тролейбуси), тим самим надає можливість здійснювати послуги по перевезенню пасажирів в м. Харкові.
Враховуючи викладене, а також враховуючи збитковість господарської діяльності відповідача через державне регулювання його діяльності, та приймаючи до уваги, що відповідач в повному розмірі розрахувався за спожиту у 2015 р. електричну енергію, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру пені.
Разом з тим, задовольняючи в повному обсязі клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, судом першої інстанції не враховано, що пеня в сумі 114740,73 грн. може не відповідати заподіяним позивачу неналежним виконання умов договору збитків, а також не взято до уваги фінансове становище позивача, інтереси позивача та наслідки несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 р.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 25% до 172111,1 грн.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 50% та стягнення з відповідача пені в сумі 114740,73 грн. має бути змінено та стягнуто з відповідача пеню за період з 01.07.2015 р. по 12.08.2015 р. та з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. в сумі 172111,1 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 13680,19 грн. за період з 01.07.2015 р. по 12.08.2015 р. та з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. та збитки від інфляції в розмірі 9331,85 грн. за липень 2015 р.
Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.07.2015 р. по 12.08.2015 р. та з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. в сумі 13680,19 грн.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 9331,85 грн. за липень 2015 р. судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.2011 р. № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”.
Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр".
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок індексу інфляції (т. 1 а.с. 29), колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що позивачем при обчисленні розміру інфляційних втрат замість індексу інфляції за липень 2015 р., який становив менше одиниці (0, 99), було враховано індекс інфляції за червень 2015 р. (1,004), внаслідок чого визначений за липень 2015 р. розмір інфляційних втрат в розмірі 9331,85 грн. є неправомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судова колегія не погоджується з твердженням апелянта, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог та розглянув індекс інфляції за період, який не був заявлений в позовній заяві, тобто за липень замість червня 2015 року, оскільки як зі змісту позовної заяви так і з розрахунку індексу інфляції вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 9331,85 грн. саме за липень 2015 р.
За таких обставин, апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, змінити рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 р. у справі № 922/149/16 в частині стягнення з відповідача пені за період з 01.07.2015 р. по 12.08.2015 р. та з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. в сумі 114740,73 грн. Стягнути з відповідача пеню за період з 01.07.2015 р. по 12.08.2015 р. та з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. в сумі 172111,1 грн.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2016 р. у справі № 922/149/16 змінити в частині стягнення з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", код ЄДРПОУ 37761936 (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, р/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", код ЄДРПОУ 00131954 (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805) 114740,73 грн. пені.
Стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", код ЄДРПОУ 37761936 (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, р/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", код ЄДРПОУ 00131954 (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805) 172111,1 грн. пені.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 22.04.2016 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.