"19" квітня 2016 р.Справа № 921/121/16-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1, с.Буцнів, Тернопільського району, Тернопільської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Пінгвін", м.Тернопіль
про cтягнення шкоди в сумі 128712,36 грн.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію СПД
відповідача: Касперський П.М., адвокат, довіреність №б/н від 10.03.2016р.;
В судовому засіданні сторонам роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, с.Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, звернувся в лютому 2016 року до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Пінгвін", м.Тернопіль, про cтягнення 88712,36 грн матеріальної та 40 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок виникнення пожежі в приміщенні магазину "Буцнівчанка", що належить позивачу у справі.
Ухвалою суду від 26.02.2016р. порушено провадження у справі; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.03.2016р. з подальшим оголошенням перерви в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України, до 15-00 год. 24.03.2016 року, пізніше, до 10-00 год. 05.04.2016р.
У зв'язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. у відпустці за сімейними обставинами, судове засідання 05.04.2016 року не відбулося. Ухвалою суду від 31.03.2016 року судове засідання відкладено на 19.04.2016 року.
19.04.2016 року позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково надав пояснення по суті позовних вимог та копії декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2014 рік, копію договору № 79 від 20.08.2013 року про постачання електричної енергії, договору № 26 від 29.03.2005 року оренди торгового обладнання, посвідчення якості № 1163 від 08.06.2010 року на продукцію ТМ "Лада-ладушка", № 1173 від 08.06.2010 року, № 9595 від 28.08.2012 р., № 414 від 22.08.2012 р., декларації виробника № 2537 від 16.08.2012 року, № 2499 від 14.08.2012 р., 2566 від 20.08.2012 р., № 2534 від 20.12.2010 р., № 2477 від 14.12.2010 р., № 2405 від 04.12.2010 року, № 2437 від 08.12.2010 року, № 2470 від 13.08.2012 р., № 2607 від 22.08.2012 р., № 421111-421113 від 29.08.2012 року, інші документи. Стверджує, що відповідачем було надано позивачу дві холодильні вітрини на піджставі укладених договорів оренди 2005 року та 2007 року з метою зберігання морожених напівфабрикатів та морозива, тобто продукції, що поставлялася менеджерами товариства для реалізації в магазин позивача.
Відповідач та його уповноважений представник в судовому засіданні позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши, що жодних договірних відносин між сторонами щодо оренди морозильної камери не існувало. На балансі підприємства таке обладнання не числиться, позивач за оренду обладнання жодної плати не вносив, доказів отримання обладнання в оренду чи/та його повернення з оренди, матеріали справи не містять. Договір від 2007 року не містить дати його укладення, підпису сторони-орендодавця, а тому не може бути належним доказом у справі. Згідно долученої довідки № 47 від 15.03.2016 року та відомості спрацювання основних засобів за 2007 рік (на 3-х аркушах) підтверджує відсутність у товариства на балансі (в оренді) низькотемпературних холодильних вітрин для торгівлі морозивом, моделі "Mondial", об"ємом 320 л.
Розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована 22.11.2004 року Тернопільською районною державною адміністрацією як суб"єкт підприємницької діяльності з присвоєнням ідентифікаційного коду НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3, видане державним реєстратором Тернопільської райдержадміністрації Ванчурою О.Л.
Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 58628604 від 19.04.2016 року, отриманої судом згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", даних технічного паспорту на нежитлове приміщення контори, виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 17.12.2007 року гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ВКЕ № 081203 від 15.01.2008 року належить 31/50 частини нежитлового приміщення контори, загальною площею 82,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 19/50 частини даного приміщення належить громадянці ОСОБА_5, ідент. код НОМЕР_2.
Відповідно до договору оренди частини нежитлового приміщення, укладеного 12.02.2013 року між громадянкою ОСОБА_5, с. Серединки Тернопільського району Тернопільської області та громадянкою ОСОБА_1, с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області, остання як орендар прийняла в орендне строкове платне користування частину приміщення контори колгоспу за адресою АДРЕСА_1, а саме: кабінет, площею 15,1 кв.м. та кабінет, площею 16,1 кв.м. з правом подальшого викупу. Метою оренди визначено здійснення підприємницької діяльності згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Строк дії договору встановлено у 5 років, а орендна плата - в розмірі 60 грн. (з ПДВ) в місяць (3.1, 4.1 договору).
При цьому, відповідно до п. 6.2. договору оренди, на орендаря покладено відповідальність за протипожежний стан підпорядкованого об"єкту, за екологію і дотримання вимог природоохоронного законодавства та за охорону праці і техніку безпеки на орендованому об"єкті.
Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
Також 10.01.2013 року з метою будівництва та обслуговування будівель торгівлі (викупленого приміщення колгоспної контори з подальшою реконструкцією під магазин-кафетерій) між позивачем у справі та Буцнівськю сільською радою укладено договір оренди землі, площею 0,0390 га, кадастровий номер земельної ділянки 6125280900020011499, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, строком оренди - 10 років , з 31.08.2011 року по 31.08.2021 року. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 03.08.2013 року, про що вчинено запис № 2220946 в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права оренди земельної ділянки (стор.6-7 інформаційної довідки № 57628604 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта фізичної особи ОСОБА_1.).
Також, за твердженням позивача, у 2007 році між товариством з обмеженою відповідальністю "Тер-пінгвін" як "власником" та підприємцем ОСОБА_1 як "користувачем" було укладено договір оренди торгового обладнання, у відповідності до п.1.1 якого власник (відповідач у справі) передав, а користувач (позивач у справі) прийняв у безоплатне користування низькотемпературну холодильну вітрину для торгівлі морозивом марки "mondial", об"ємом 320 л, номер корпусу Е 3263, інвентарний № 1042, кількістю корзин - 4, вартістю 550 у.о.
Розділом 2 договору встановлені права та обов"язки сторін. Так, згідно пункту 2.1. відповідач надає обладнання в технічно-справному стані; проводить технічне обслуговування обладнання; проводить контрольну перевірку на наявність технічного стану і правильної експлуатації обладнання. В свою чергу, позивач використовує обладнання згідно умов договору та за призначенням; підтримує обладнання у справному стані; використовує обладнання виключно для продукції, яку постачає Власник; немає права передавати обладнання в оренду іншим юридичним чи фізичним особам.
Згідно п. 4.1. цього договору такий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним на невизначений термін. При цьому за приписами п. 4.2. договору кожна із Сторін вправі відмовитися від договору, попередивши письмово іншу сторону в будь-який час, але не пізніше як за один тиждень. Даний договір укладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.
Утім, як вбачається з долученого позивачем суду примірника тексту договору такий не підписано зі сторони "Власника" - товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Пінгвін". В іншому примірнику договору, котрий долучено та оглянуто судом в засіданні 15 березня 2016 року, примірник договору від 2007 року містив відтиск печатки юридичної особи-відповідача у справі, однак також без підпису уповноваженої особи. Походження даної печатки на примірнику договору та вказати з якого примірника договору підприємйцем було знято ксерокопію договору, який долучено до позовної заяви і який не містить відтиску печатки Товариства, позивач надати пояснення не зміг.
19 квітня 2015 року у приміщенні магазину , що належить позивачу на праві власності за адресою с. Буцнів, вул. Т. Шевченка, 29-А, сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 19.04.2015 року.
Згідно акту про пожежу від 19.04.2015 року в результаті пожежі було пошкоджено морозильну камеру; знищено стіл касовий, вагу, продукти харчування, промислові товари.
Як вбачається з акту про пожежу від 19.04.2015 року щодо ймовірної причини виникнення пожежі в приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, складеного комісією у складі головного інспектора Тернопільського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області Оберемка М,., слідчого СВ Тернопільського райвідділу УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_1, ймовірною причиною пожежі стало коротке замикання електропроводки морозильної камери.
Згідно висновку експертного економічного дослідження № 526/15-22 від 09.10.2015 року, складеного ОСОБА_7, експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно заяви ОСОБА_1 від 08.10.2015 року сума втраченої вигоди , недоотриманого доходу по магазину за період з 19.04.2015 р. по 08.10.2015 р., проведеного на підставі податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2014 рік з урахуванням індексу інфляції становить 53997,16 грн.;
- вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, котрі слід здійснити в приміщенні будівлі магазину по АДРЕСА_1 після пожежі, що виникла 19.04.2015 року згідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 518/15-22 від 08.10.2015 року, складеного судовим експертом ОСОБА_8 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно заяви ОСОБА_1 від 05.10.2015 року, в цінах 2015 року становить 32944,00 грн., в тому числі 20733,00 грн - вартість матеріалів.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про укладення позивачем договору підряду з відповідною підрядною організацією на виконання ремонтно-будівельних робіт та їх здачу у встановленому чинним законодавством порядку з метою усунення пошкоджень, завданих під час пожежі приміщенню магазину "Буцнівчанка" 19.04.2015 року, тобто доказів понесення реальних збитків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідальною особою за завдану під час пожежі шкоду, є саме відповідач, який на усне звернення позивача в квітні 2015 року (за два тижні до пожежі) з повідомленням про неналежну роботу морозильної камери (не на повну потужність ) не провів належне технічне обслуговування морозильної камери як це передбачено умовами договору оренди торгового обладнання від 2007 року, та, внаслідок чого виникла пожежа, що вбачається з акту про пожежу. Таким чином, вважає, що саме з вини відповідача сталася пожежа, та було пошкоджено приміщення магазину.
В обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, Позивач навів факт порушення звичного ритму життя, відсутність можливості провадити підприємницьку (торгівельну) діяльність в магазині у зв"язку з пожежею, що спричинило виникнення в сім"ї непорозумінь та суперечок.
Правовим обґрунтуванням позовних вимог зазначено приписи статей 16, 22, 23,1166, 1167 ЦК України, постанову пленуму Верховного Суду України № 6 від 37.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами) та № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, виходячи із аналізу змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів:
- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи,
- шкідливого результату такої поведінки (шкоди),
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою,
- вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
Судом встановлено, що 19 квітня 2015 року в приміщенні магазину "Буцнівчанка" за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа, під час якої було частково знищено майно, котре знаходилося в магазині, зокрема продуктові та промислові товари та пошкоджено морозильну камеру. Відповідно до висновків експертного будівельно-технічного дослідження та економічного дослідження, вартість відновлюваного ремонту зазначеного приміщення та сума втраченої вигоди становить 32944,00 грн та 53997,16 грн. відповідно (всього 86941,16 грн).
Відповідно до вказаного в акті про пожежу від 19.04.2015 року комісійного висновку, ймовірною причиною виникнення пожежі в приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, стало коротке замикання електропроводки морозильної камери.
Як встановлено судом, власником нежитлового приміщення, де сталася пожежа, є фізична особа ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу серії ВКЕ № 081203 від 15 січня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 310, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57628604 (арк.7-8).
Позивач стверджує, що між сторонами по справі у 2007 році було укладено договір оренди торгового обладнання, у відповідності до п.1.1 якого власник (відповідач у справі) передав, а користувач (позивач у справі) прийняв у безоплатне користування низькотемпературну холодильну вітрину для торгівлі морозивом марки "mondial", об"ємом 320 л, номер корпусу Е 3263, інвентарний № 1042, кількістю корзин - 4, вартістю 550 у.о.
За умовами цього договору відповідач проводить технічне обслуговування обладнання (п. 2.1.). Згідно п. 4.1. цього договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на невизначений термін.
Дані умови договору і послугували підставою для відшкодування з відповідача завданих збитків, що є предметом позову.
Згідно приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно приписів ст.ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 223, 224 Господарського кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.
Аналізуючи зміст даного договору, суд вважає, що останній є неукладеним, а відтак, не створює для сторін жодних правових наслідків, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України)
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.
В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України , ст. 180 ГК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ч.ч. 1 та 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В той же час, відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається зі змісту наданого суду договору, передбачені в ньому умови свідчать лише про намір сторін укласти договір оренди обладнання, що випливає з предмету даного договору.
Утім, враховуючи, що договір оренди за своєю правовою природою є двостороннім, консенсуальним, реальним договором, то при його укладенні мала б відбутися передача речі в орендне користування. Однак, позивачем не подано, а матеріали справи не містять доказів (накладної, акту приймання-передачі тощо), які б свідчили про передачу обладнання, обумовленого договором від 2007 року відповідачем у справі підприємцю ОСОБА_1, а також доказів повернення такого обладнання з користування позивачем.
Слід зазначити, що на момент розгляду спору, всупереч вимог п. 5.2. договору оренди у сторін відсутні автентичні оригінали примірників даного договору, що дає суду підстави дійти висновку про його неукладеність в силу закону, адже наявний у позивача примірник тексту договору не підписаний з боку відповідача.
За поясненнями відповідача, такий примірник договору у товариства відсутній і жодних дій ТОВ "Тер-Пінгвін" по даному правочину не вчиняло. Згідно даних балансу на підприємстві станом на 2007 рік морозильної камери марки "mondial", об"ємом 320 л, номер корпусу Е 3263, інвентарний № 1042, не обліковувалось, що додатково підтверджується довідкою № 47 від 15.03.2016 року та відомістю спрацювання основних засобів за 2007 рік (на 3-х аркушах).
За таких обставин, відсутність доказів на підтвердження вчинення сторонами дій по прийняттю обладнання в оренду та доказів користування позивачем холодильною камерою, що належить відповідачу у справі (сплата орендних платежів, переписки щодо продовження дії договору, повідомлення про збій в роботі морозильної камери тощо) не дають підстав вважати про узгодження сторонами умов договору оренди 2007 року стосовно його предмету, найменування, товару, строків дії договору, тобто всіх істотних його умов.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Позивачем не подано доказів в підтвердження існування між позивачем та відповідачем договірних відносин.
Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 88712,36 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних відносин, не подано.
Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
Крім того, суд вважає, що збитки позивача виникли не у зв'язку з невиконанням зобов'язань відповідачем по договору оренди обладнання, а у зв'язку з виникненням пожежі. Тобто в даному випадку шкода є позадоговірною.
Згідно абз.2 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. № 02-5/2Т5, викладеного в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007р. № 04-5/239, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен: з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Таким чином, суд розцінює вимогу позивача про стягнення збитків як вимогу про стягнення позадоговірної шкоди, яка не виникла з договірних зобов'язань (ст.1166 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду є - наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Суд враховує, що вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.
Позатим, відповідальність за належний технічний стан електропроводки покладається безпосередньо на позивача у справі як споживача електричної енергії в силу вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. № 575/97-ВР, Закону України "Про пожежну безпеку", п. 7.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за № 417/1442, п. 9.2 договору про постачання електричної енергії № 79 від 20.08.2013 р., укладеного між позивачем та ВАТ "Тернопільобленерго", з урахуванням п. 4 додатку № 5 до цього договору "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", згідно з якими обов'язок забезпечити належний технічний стан і безпечну експлуатацію електрообладнання ЛЕП, розрахункових лічильників, цілісність пломб на них, а також охорону та належний технічний стан електроустановок в приміщенні, що знаходиться у приватному (особистому) користуванні громадян, а також за техніку безпеки під час користування електричною енергією покладається на власників індивідуальних будівель, квартиронаймачів чи орендарів, тобто споживачів електричної енергії.
Відповідно до п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004 р. (далі - Правила), забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Звідси, оскільки відповідач не є власником чи орендарем за договором приміщення, де сталася пожежа, а також не мав обов'язків споживача електричної енергії щодо утримання технологічних електричних мереж, які знаходились у приміщенні магазину, та не є відповідальною особою за забезпечення пожежної безпеки в ньому, суд доходить висновку висновку про відмову в позові, так як в діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення, зокрема не підтверджено доказами факту вчинення відповідачем протиправних дій (бездіяльності) та його вини у виникненні зазначеної пожежі. Навпаки, така відповідальність повністю покладається на позивача у справі як власника приміщення магазину, його орендаря (щодо 19/50 частин) та споживача електричної енергії в розумінні положень ст. 714 ЦЦК України, ст. 275 ГК України та Правил користування електричною енергією.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За даних обставин, суд відмовляє у задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 щодо стягнення 88712,36 грн. майнової шкоди за недоведеністю та безпідставністю.
Позивач зазначає, що йому завдано (моральної) шкоди в розмірі 40 000,00 грн., проте доказів на обґрунтування заявленого розміру шкоди позивачем не наведено.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено:
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, зокрема, факту її заподіяння у заявленому розмірі протиправною поведінкою відповідача, обґрунтувань визначення розміру моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу тощо, суду надано не було.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак, задоволенню не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Інші вказані позивачем обставини щодо здійснення торгівлі мороженими напівфабрикатами, морозивом, які поставлялися відповідачем з метою їх реалізації позивачем та долучені накладні на поставку такої продукції, посвідчення про якість товару, декларації виробників, а також договір оренди торгового обладнання № 26 від 29.03.2005 року свідчать про існування між сторонами співпраці щодо реалізації вказаної продукції, проте не є доказом вини відповідача чи наявності протиправної поведінки останнього, що призвела до спричинення шкоди позивачу у справі внаслідок пожежі, а тому такі докази відхиляються як неспроможні.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
В судовому засіданні 19.04.2016 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 20, 174, 179, 180, 193, 223-225 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 509, 526, 610, 611, 623, 759, 762, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 32, 33-34, 43, 44, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Повний текст рішення складено "22" квітня 2016 року.
Суддя Н.О. Андрусик