19 квітня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Боймиструк С.В., Собіна І.М.
секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю,-
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період листопада 2003 року по лютий 2015 року.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку та приватний будинок за адресою м. Рівне, вул. Придорожна 3, які набуті під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності автомобіль марки MITSUBISHI SPACE STAR, державний номерний знак НОМЕР_1, який набутий під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що зміст оскаржуваного рішення суперечить положенням ст. 215 ЦПК України, в його мотивувальній частині не наведені дані про встановлені обставини, що мають значення для справи та не надано оцінку всіх доказів.
Крім того, зазначає, що позивач не приймав участі в будівництві спірного будинку, будівництво відбувалося за рахунок коштів батьків відповідача, а спірний автомобіль був придбаний до продажу автомобіля марки Mazda 626.
Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В запереченні на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 07 липня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу актовий запис №224 від 28 жовтня 2003 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
22 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 173).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, вбачається, що власником земельної ділянки площею 0,1000 га., яка розташована за адресою, в АДРЕСА_1, та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, належить ОСОБА_1
Згідно витягу про державну реєстрацію прав власності, власником домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 148).
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 185,9 м.кв. він будувався з 2006 року по 2007 рік (а.с. 151).
В судовому засіданні сторони погодились, що будівництво будинку було завершене у 2006 році, оскільки вони в нього вселились перед святкуванням нового року.
Згідно довідки-рахунку №346305, виданої ТОВ "МВЛ Груп", транспортний засіб марки MITSUBISHI SPACE STAR був придбаний ОСОБА_1 06 березня 2014 року за сорок вісім тисяч гривень.
06 березня 2014 року ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль марки MITSUBISHI SPACE STAR 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 9).
Задовольняючи позов, в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2003 до 2015 років, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є доведеними.
Пунктом 5 ч.1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
З аналізу зазначеної норми закону слідує, що встановлення цього факту судом можливе у випадку, коли потрібно вирішити питання про поділ спільно набутого майна (стаття 74 Сімейного кодексу України). Законодавець передбачив можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.
Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, однак в порушення норм матеріального права не врахував що згідно прикінцевих положень Сімейного кодексу України він набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.
Цивільний кодекс України вступив в силу 01 січня 2004 року.
Отже положення вказаних кодексів слід застосовувати з дати набрання ним чинності.
Таким чином, факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу слід встановити з 1 січня 2004 року по лютий 2015 року.
Згідно з вимогами ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Задовольняючи вимоги в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності сторін земельної ділянки, приватного будинку за адресою м. Рівне, вул. Придорожна 3 та автомобіля марки MITSUBISHI SPACE STAR, державний номерний знак НОМЕР_1, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дане майно придбавалося та створювалося за спільні кошти подружжя в період проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу. В рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з листопада 2003 року по лютий 2015 року підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період листопада 2003 року по лютий 2015 року змінити.
Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по лютий 2015 року.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді : С.В. Боймиструк
І.М. Собіна