Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
22 квітня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів:. ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання: ОСОБА_4
за участю прокурораОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського районного суду від 21 січня 2016 року
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання Городоцького виправного центру управління ДПтС України в Рівненській області №131 та спостережної комісії при Рівненській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що засуджений ОСОБА_6 , прибув для відбування покарання у виді обмеження волі до Городоцького виправного центру УДтПС України в Рівненській області 07 червня 2015 року саме в порядку заміни не відбутої частини покарання більш м'яким згідно ухвали суду від 19 травня 2015 року.
Городоцький виправний центр спільно з спостережною комісією всупереч вимогам ч.8 ст.154 КВК України звернулися до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання раніше ніж через рік після заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
В поданій апеляційній скарзі, засуджений ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим, а відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення безпідставною. Просить ухвалу скасувати, а клопотання задовольнити, звільнивши його від подальшого відбування покарання на підставі ст.81 КК України, оскільки він вже відбув передбачений законом термін покарання який дає підстави, для його умовно-дострокового звільнення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційних вимог, думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання, зокрема, у виді обмеження волі або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття певної частини строку
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 прибув для відбування покарання у виді обмеження волі до Городоцького ВЦ УДПтС України в Рівненській області 07 червня 2015 року в порядку заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
При регламентуванні порядку і умов відбування та виконання кримінальних покарань норми КК України та КВК України співвідносяться між собою як загальні та спеціальні і відповідно при конкуренції норм загальних та спеціальних застосовуються спеціальні норми.
Тобто загальною нормою є ст. 81 КК України, а спеціальною ч. 8 ст. 154 КК України, а тому при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення, суд повинен керуватись в першу чергу вимогами ст. 154 КВК України. Крім того, саме такий підхід висловлено і Міністерством юстиції України у своєму листі від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії».
Частиною 8 ст. 154 КВК України передбачено, що особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни не відбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни не відбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі. Отже, законодавцем встановлено спеціальну норму щодо можливості повторного застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення або заміни не відбутої частини покарання більш м'яким з дотриманням певного проміжку часу при наявності двох умов: 1) засуджений має бути особою, яка або була звільнена від відбування покарання з випробуванням, або відбуває покарання в порядку заміни не відбутої частини покарання більш м'яким і при цьому 2) була направлена у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом.
Вказана норма закону свідчить про безпідставність подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 оскільки з часу заміни не відбутої частини покарання більш м'яким минуло менше ніж рік.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.378, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року про відмову в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_6 - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_6 з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
З оригіналом згідно: суддя-доповідач ОСОБА_1