Справа № 569/1119/16-к
22 квітня 2016 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гулистон Туман Республіка Узбекистан, азербайджанця по національності, офіційно не працюючого, з незакінченою вищою освітою, неодруженого, тимчасово зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 будучи судимим 23 червня 2015 року Костопільським районним судом Рівненської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 25 днів, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 3 роки, на шлях виправлення не став та під час іспитового строку, повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності.
ОСОБА_5 , 26 вересня 2015 року, близько 02 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись на законних підставах в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи повторно, таємно викрав з жіночої сумки потерпілої ОСОБА_4 банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , та в подальшому, в цей же день, з використанням зазначеної картки, через банкомат за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 26в, у період часу з 02 год. 22 хв. по 02 год. 26 хв., викрав з особового рахунку потерпілої грошові кошти в сумі 22500 грн., чим завдав останній майнової шкоди на вказану суму.
Тобто, ОСОБА_5 , визнається винним за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненому повторно.
На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , після роз'яснення суті обвинувачення, винуватим себе у вчиненому злочині не визнав та дав показання, що на вироки Костопільського районного суду він написав заяви про те, що він раніше не був судимий, кого судив Костопільський районний суд він не знає. Паспорт ксерокопія якого знаходиться у матеріалах справи є недійсний, його забрали у нього в 2012 році коли він відбував покарання в колонії № 76. З того часу він його не бачив.
Єдиний раз він був засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України і відбував покарання в колонії № 76.
25-26 вересня 2015 року він знаходився в приміщенні УСБУ в Рівненській області куди приїхав з м. Києва по справах, був там до 20.00 години. Квартиру АДРЕСА_2 він ніколи не знімав, потерпілу він не знає, з нею ніколи не спілкувався. В УСБУ в Рівненській області він спілкувався з підполковником ОСОБА_7 . Після завершення справ у м. Рівне, поїхав в м. Київ.
Суд оцінюючи покази обвинуваченого, критично відноситься до них, оскільки дані покази спростовуються показами свідків, потерпілої та іншими матеріалами справи.
Допитана судом потерпіла ОСОБА_4 дала показання, що в серпні 2015 року познайомилась із чоловіком на ім'я ОСОБА_8 , з ним підтримувала інтимні відносини. Декілька разів вони зустрічались в м. Рівне в квартирі, яку знімали подобово.
25.09.2015 року до неї подзвонив ОСОБА_8 і домовився про зустрітись в м. Рівне, а саме в квартирі по АДРЕСА_3 , яку він зняв. Близько 20 год. вона зайшла в супермаркет «Новус», купила продукти харчування, при цьому розраховувалась своєю банківською карткою (кредиткою), яку після використання поклала в гаманець, потім приїхала до автовокзалу де її чекав ОСОБА_8 з яким пішла на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_4 .
Знаходячись на квартирі вони разом відпочивали та вживали спиртні напої. Із собою вона мала жіночу сумку в якій знаходились особисті речі, а саме: гаманець в якому були грошові кошти, банківські картки та посвідчення водія. Коли вони перебували на квартирі її сумка знаходилась в кімнаті, а вони деякий час сиділи на кухні.
26.09.2015 року близько 02 год. ночі ОСОБА_8 сказав, що піде на вулицю по цигарки в магазин. Він одягнувся і вийшов із квартири, а вона залишилась на кухні та чекала його. При цьому тримала мобільний телефон через який сиділа в Інтернеті. Айдин не повертався протягом півгодини. Приблизно о 02 год. 22 хв. їй на мобільний телефон прийшло смс-повідомлення від «ПриватБанку», проте що з її кредитної картки було знято грошові кошти в сумі 20000 грн. Вона відразу пішла в кімнату та в сумці виявила відсутність своєї кредитної картки, яка лежала в гаманці. Окрім банківської картки в гаманці лежала її фотокартка розміром 3х4 з-заді якої був написаний пін-код до даної банківської картки. Фотокартки також не було в гаманці. Після цього відразу зрозуміла, що її картку та фотознімок із пін-кодом викрав ОСОБА_8 , тому що окрім нього і її в квартирі нікого не було. Вона подзвонила ОСОБА_8 і запитала як там користуватись моєю банківською карткою. Під час розмови він заперечував, що брав її картку та сказав що зараз прийде в квартиру. Через півгодини ОСОБА_8 повернувся в квартиру і вона почала з ним сваритись. Під час суперечки просила його зізнатись у викрадені картки та грошей, проте він все заперечував і сказав, що він їде з квартири. Він після сварки образився і пішов із квартири. Вона подзвонила йому на телефон та попросила повернутись, оскільки боялась залишатись сама в квартирі, яку він винайняв. Через декілька хвилин ОСОБА_8 повернувся в квартиру і вони з ним з приводу крадіжки картки не говорили. Після повернення його в квартиру вона знову подивилась в сумку та в гаманці виявила що фотокартка появилася, але вона лежала не так як вона завжди її залишала. Кредитної картки в гаманці не було. Після цього вона вже не сумнівалась, що дану крадіжку вчинив ОСОБА_8 , який не зізнавався їй в цьому. Вранці йому подзвонила дружина, яка повідомила що захворіли діти і він вимушений їхати. Коли ОСОБА_8 залишив квартиру вона пішла в міліцію, де написала письмову заяву на нього, після чого назад повернулась квартиру, оскільки залишила її відкритою.
Покази потерпілої суд розцінює як правдиві та послідовні, оскільки вони повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 листопада 2015 року (а.с. 32-33) згідно якого ОСОБА_4 на фотознімку під номером 3 впізнала ОСОБА_8 з яким вона проводила разом ніч з 25 на 26.09.2015 року, а також, роздруківки трансакцій по кредитній карточці ОСОБА_4 за 26.09.2015 року, зняття готівки відбувалось в банкоматі, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул.. Київська, 26 в, поруч з будинком де перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 17-23).
Допитаний судом свідок ОСОБА_9 дав показання, що він розслідував кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України. Під час розслідування особу обвинуваченого встановлював по паспорту громадянина Узбекистану на прізвище ОСОБА_5 , який був вилучений у нього працівниками карного розшуку та переданий йому. ОСОБА_5 паспорт видав добровільно, тому в протоколі затримання про його вилучення не вказувалось. Паспорт в даний час знаходиться в матеріалах досудового провадження по іншому кримінальному провадженню порушеному відносно ОСОБА_5 .
Допитаний судом свідок ОСОБА_10 дав показання, що він працює в Управлінні Служби безпеки України в Рівненській області. З ОСОБА_5 знайомий особисто, оскільки він в СБУ написав заяву, що з нього вимагають хабар і він проводив перевірку та документування обставин викладених в заяві. В період часу з 25.09.2015 року по 27.09.2015 року він можливо зустрічався з ОСОБА_5 , коли саме ОСОБА_5 перебував у приміщенні УСБУ в Рівненській області за адресою м. Рівне, вул. Відінська, 4 він не пам'ятає, але пізніше 20.00 год. це не відбувалось, оскільки він пізніше 20.00 год. в той час не працював.
З дослідженого в судовому засіданні вироку Костопільського районного суду Рівненської області від 23 червня 2015 року, судом встановлено, що саме ОСОБА_5 вироком суду було засудженого за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на вироку зроблена відмітка, що він набрав законної сили 30.07.2015 року. Доказів того, що вирок суду скасований судом здобуто не було.
Вироком суду, показами потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спростовуються заперечення ОСОБА_5 про те, що його не було засуджено вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 23 червня 2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він ніколи не був в м. Костопіль, а паспорт у нього був вкрадений два роки назад.
Також, спростовуються заперечення про те, що він 25.09.2015 року о 20.00 год. не міг зустрічатися з ОСОБА_4 , оскільки був задіяний в заходах по документуванню злочину по відношенню до нього, а після того, його працівниками СБУ було відправлено у м. Київ та заперечення ОСОБА_5 про те, що він квартиру АДРЕСА_2 ніколи не знімав, потерпілу не знає і з нею ніколи не спілкувався.
Оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_5 26 вересня 2015 року, близько 02 год., викрав з жіночої сумки потерпілої ОСОБА_4 банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , та в подальшому, в цей же день, через банкомат за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 26в, у період часу з 02 год. 22 хв. по 02 год. 26 хв., викрав з особового рахунку потерпілої грошові кошти в сумі 22500 гривень.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а саме те, що вчинений ОСОБА_5 злочин, є злочином середньої тяжкості, він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вчинив злочин перебуваючи на іспитовому терміні.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи обставини та тяжкість вчиненого злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_5 остаточне покарання визначити шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком покарання призначеного вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 23 червня 2015 року у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_5 термін попереднього ув'язнення, починаючи з 18.01.2016 року по 22.04.2016 року, включно, тобто 96 днів, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить 192 дні.
Речові докази по справі - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1