Справа № 534/2766/15-к Номер провадження 11-кп/786/281/16Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія-ч.1ст.185-Н.Т.
19 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
адвоката ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 січня 2016 року,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Пирятина, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 12.12.2014 року Комсомольським міським судом за ч.1 ст.122 КК України на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі положень ч.1 ст.71, 72 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.12.2014 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 1 дня позбавлення волі.
Згідно вироку суду, 03.11.2015 року ОСОБА_7 близько 3 год.00 хв. з колодязя телефонної каналізації, по якому проходить кабель зв'язку, що знаходиться в м. Комсомольську по вул. Строни, неподалік трикотажної фабрики «ТІКО» намагався скоїти крадіжку 50 метрів кабелю марки ТПП 10х2х0,5 вартістю 17 грн.49 коп. за 1 метр загальною вартістю 874 грн.50 коп., що належить ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», однак виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони ТОВ «Козацька стріла».
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням або застосувати більш м'яке покарання. Зазначає, що місцевим судом при призначенні покарання не враховано наявність на утриманні неповнолітньої доньки, викрадене майно повернуто, потерпіла сторона претензій не має, вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати частково у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України із застосуванням ст.72 КК України шляхом повного приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком Комсомольського міського суду від 12.12.2014 року призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 2 років позбавлення волі.
Апелянт вважає, що судом при призначенні покарання не враховано те, що ОСОБА_7 не одружений, не працює, раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8 , які просили вирок суду в частині призначення покарання змінити, призначити більш м'яке покарання, прокурора ОСОБА_6 який не підтримав апеляційну скаргу процесуального прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів.
Обвинувачений ОСОБА_7 не оспорював фактичні обставини справи, в зв'язку з чим суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового розгляду положення ч.3 ст. 349 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.
При призначенні покарання, судом першої інстанції правильно враховано дані про особу винного, який раніше судимий і злочин за даним вироком скоїв в період іспитового строку, не працює, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
Враховуючи те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд першої інстанції прийшов до правильно висновку про те, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд першої інстанції, призначаючи покарання, дотримався вимог кримінального закону й правильно враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують його покарання.
Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів та воно є у межах санкції вказаного закону.
Висловлена позиція прокурора про м'якість призначеного покарання в апеляції також не ґрунтується на відповідних доводах, тому що таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постановлений вирок є законним, обгрунтованим і справедливим, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 і прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури залишити без задоволення, а вирок Комсомольського міського суду Полтавської від 18 січня 2016 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України - без зміни.
У відповідності до ст.404 КПК України зарахувати йому у строк відбутого покарання за цим вироком перебування під вартою із 18 січня по 19 квітня 2016 року, включно із розрахунку за 1 день ув'язнення на 2 дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4