13.04.2016
Справа № 369/7788/15-ц
Провадження № 2/369/146/16
Іменем України
13 квітня 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Усатова Д.Д.
за участю секретаря Кузьменко П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він являється власником житлового будинку під номером 9, що знаходиться в селі Лісники Києво-Святошинського району Київської області по провулку Виноградний, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.12.2004 року серія САА № 396989.
У 1990 році дочка позивача ОСОБА_3 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2. На момент укладення шлюбу у подружжя не було житла і тому донька позивача разом зі своєю сім»єю вимушена була проживати разом з позивачем.
16 липня 2014 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області шлюб між донькою позивача - ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_2 - розірвано.
Однак після розлучення з донькою позивача, відповідач в добровільному порядку відмовляється залишати будинок позивача та виписатися з нього.
Позивач наголошує, що відповідач постійно вчиняє сварки, що приносить йому лише негативні емоції та душевні страждання. Відповідач зловживає спиртними напоями, не працює, внаслідок таких дій відповідача, родина позивача постійно знаходиться у психологічній напрузі та тривозі.
Позивач зазначає, що він та його донька неодноразово зверталися в райвідділ міліції із заявами, щодо такої поведінки відповідача, пропонували йому добровільно залишити будинок позивача, однак відповідач не реагує ні на заходи, що вживаються працівниками міліції ні на прохання позивача.
Після численних сварок відповідач облаштував альтанку, що знаходиться на подвір»ї позивача, під свій будинок та почав там проживати. Відповідач користується житлово-комунальними послугами проте, не сплачує рахунки за їх споживання.
Також, позивач наголошує, на тому, що відповідач вселявся в будинок позивача як член сім»ї, проте на сьогоднішній день він ним не є, а тому право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права відбувається згідно ст. 405, 406 ЦК України.
Посилаючись на викладене вище, позивач просив суд: визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лісники, провулок Виноградний, 9. Судові витрати покласти на відповідача.
В судове засідання представник позивача з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити та пояснила суду наступне. В 1990 році позивач дозволив користуватися відповідачу своїм житлом так, як дочка позивача уклала з останнім шлюб. На жаль, стосунки між сторонами погіршувалися, відповідач зневажливо ставиться до позивача та його родини. В 2014 році донька позивача ОСОБА_3 розлучилася з відповідачем. Ще до розлучення з дочкою позивача, відповідач перестав проживати в будинку позивача і без дозволу власника облаштував альтанку, яка знаходиться на території подвір»я, що належить позивачу, під свій будинок та почав там проживати без дозволу позивача. Ще до розлучення доньки позивача з відповідачем нормального спілкування між сторонами не було. На даний час відповідач не є членом родини позивача та між сторонами склалися недоброзичливі та конфліктні відносини, що унеможливлює спільне проживання та користування майном.
Відповідач та його представник в судове засідання з»явилися, проти задоволення позову заперечували, пояснили суду наступне. Позивач та відповідач тривалий час проживали разом у житловому приміщені позивача. Протягом всіх цих років вони вели спільне господарство, були пов»язані спільним побутом, спільно несли витрати на утримання майна та родини. Відповідач за власні кошти здійснював ремонт, поліпшення та збільшення домоволодіння позивача . В альтанці на подвір»ї відповідач опинився не по власній волі, а внаслідок неправомірних дій з боку колишньої дружини.
Допитаний у судовому засіданні 05 лютого 2016 року під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів або за відмову давати їх свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що: з відповідачем вона не проживає 5-6 років. Півтора року розлучені. З відповідачем проживали в будинку батьків. Відповідач постійно ображає, кричить, що все його, він хазяїн, а батько ніхто. У відповідача постійний конфлікт з її батьком. Коли батько просив його щось зробити, він не робить і батько змушений робити все сам. Відповідач постійно давить на батька, батько знаходиться в постійному стресі. Відповідач живе в альтанці та користується комунальними послугами, але сплачувати кошти за використання цих послуг почав лише після подання позову до суду. Спору з відповідачем, щодо розподілу майна подружжя між нами немає. Ніхто і нічого не відключав відповідачу, в альтанку він переїхав добровільно, а вона потім перенесла йому всі речі, і потім вони розвелись. У старому будинку всі внутрішні роботи провадилися за її рахунок. Двічі відповідач наймав людей перекопувати город. До міліції вона зверталася лише раз, тиждень тому.
Допитаний у судовому засіданні 05 лютого 2016 року під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів або за відмову давати їх свідок ОСОБА_4 суду пояснив суду, що: вони з позивачем сусіди. Там, де проживає відповідач все належить позивачу. Про ці обставини він знає, тому, що протягом двадцяти років проживає навпроти позивача. Будинок залишився позивачу від його діда. Поваги до позивача відповідач не проявляє. Вона чула як ОСОБА_2 висловлювався нецензурно в адресу позивача. ОСОБА_2 зараз живе в альтанці. В будинок ходить прати свої речі.
Допитаний у судовому засіданні 05 лютого 2016 року під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів або за відмову давати їх свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що: відносини між позивачем та відповідачем нормальні. Сварок між ними він не чув. ОСОБА_2 працює все життя. Земля та будинок належать позивачу. Про спір з приводу майна між сторонами він не чув.
Допитаний у судовому засіданні 05 лютого 2016 року під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів або за відмову давати їх свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що: він сусід позивача. Позивача від знає з дитинства. ОСОБА_2 приїхав до будинку, як чоловік ОСОБА_7. Жили вони разом. У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нормальні сімейні стосунки. ОСОБА_2 строїв ворота, сам зробив альтанку. На прохання тестя робив все. ОСОБА_2 не пияка та не дебошир. При ньому сварок між позивачем та відповідачем не було. Живе ОСОБА_2 у альтанці останні роки, казав, що в будинок його не пускають, кажуть, що він ніхто. За останні два роки до родини його не запрошували. Десь місяць тому він був у гостях у позивача, конфлікту не чув. Кому належить домоволодіння не знає.
Допитаний у судовому засіданні 05 лютого 2016 року під присягою та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів або за відмову давати їх свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що: він є сусідом позивача. Сварок ОСОБА_2 з тестем не чув. Останні роки ОСОБА_2 в будинку не живе, перейшов жити до альтанки.
Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач являється власником житлового будинку під номером 9, що знаходиться в селі Лісники Києво - Святошинського району Київської області провулок Виноградний, що підтверджується договором свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 396989 від 25.12.2004 р.
Відповідно до довідки за формою - 3 виданої Лісниківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області у вказаному будинку зареєстрований позивач, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Відповідач та донька позивача ОСОБА_3 були у шлюбі з 24.11.1990 року.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розуд.
Член сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з влаником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідач був вселений у спірний будинок, як член сім»ї (чоловік) ОСОБА_3 - доньки позивача, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.
Рішенням судді Києво-Святошинського району суду Київської області від 16.07.2014 року шлюб між донькою позивача - ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_2 - розірвано.
Згідно з висновками за письмовою заявою від гр. ОСОБА_12 від 23.01.2015 р., 20.06.2015 р., та висновку за письмовою заявою гр. ОСОБА_1 від 27.01.2016 р. - між сторонами по справі склались неприязні стосунки.
За правилами ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як стверджувала у судовому засіданні представник позивача, ще до розлучення з дочкою позивача, відповідач перестав проживати в будинку і без дозволу власника облаштував альтанку, яка знаходиться на території подвір»я, що належить позивачу, під свій будинок та почав там проживати без дозволу позивача.
Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Положеннями ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження відповідача, про те, що він не проживає в спірному будинку та перебрався жити до альтанки з поважної причини, оскільки донька позивача чинить перешкоди в користуванні будинком, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні .
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не підтвердили конкретні факти не допуску відповідача позивачкою до спірної квартири.
Крім того відповідач за захистом своїх порушених , як він вважає прав, не звертався.
Твердження відповідача, що ним сплачуються витрати за комунальні послуги, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідач прописаний у спірному будинку з 21.03.1992 року, а квитанції про сплату комунальних послуг, надані ним в судовому засіданні датовані 29.10.2015 року, тобто відповідач сплатив кошти за комунальні послуги вже тоді,коли між сторонами існував судовий спір, та здійснив оплату на власний розсуд, оскільки вимог про сплату цих коштів до нього не заявлялось.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 163 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців (ч. 1ст. 71 ЖК УРСР). Відповідно до ст.72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідач не оспорює право власності позивача на домоволодіння, за місцем реєстрації у будинку не проживає, витрати пов'язані з утриманням будинку та сплатою послуг за житлово-комунальні послуги не несе, а тому в силу ст. 71 ЖК УРСР та ч. 2 ст. 405 ЦК України є таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.
Керуючись статтями 71, 72 ЖК Української РСР, п. 10 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 2 від 12 квітня 1985 pоку "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,, -
Позов - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Лісники, пров. Виноградний,9.
Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Д.Д.Усатов