Справа № 362/549/16-ц
Провадження № 2/362/906/16
21 квітня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк»» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,-
8 лютого 2016 року позивач звернувся із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 361056 за кредитним договором від 20.12.2007 року та судові витрати у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмову заяву про слухання справи у його відсутності .
Відповідачі в судове засідання не заявилися, подавши до суду письмові клопотання про застосування строку позовної давності та просили суд справу слухати у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язків до виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд також враховує положення ст.ст.610 та 625 ЦК України, відповідно до яких порушенням зобов'язання є його невиконання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти, у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду матеріалів справи вбачається, що 10.17.2012 року відповідач ОСОБА_1, отримав кредит у розмірі 177 164 гривні зі сплатою 15.49% річних з кінцевим терміном повернення 20 грудня 2014 року.
Крім того, в забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.
Враховуючи, що на підставі зібраних по справі доказів установлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за укладеним з відповідачами, що є кредитною установою, договором щодо повернення отриманих у кредит коштів не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за договором від 20.12.2007 року.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Пунктом 7 ч. 13 ст. 11 цього Закону передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Загальна позовна давність у відповідності до положень ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до положень п. 31 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз'яснено, що враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Зі змісту ч. 4 ст. 267 ЦК України вбачається, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525,526,530,611,612,623,629, 1054 ЦК України , ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 224,294, ч. 4 ст.295 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В.