Ухвала від 14.04.2016 по справі 1522/14841/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/48148/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.

СуддівГоляшкіна О.В.

Шведа Е.Ю.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування припису та постанови за касаційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ІДАБК) в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_4 в Приморському районному суді м. Одеси пред'явив позов до ІДАБК в Одеській області про скасування припису та постанови.

Просив скасувати припис ІДАБК в Одеській області від 18 березня 2013 року № 226 щодо нього та постанову ІДАБК в Одеській області від 18 березня 2013 року № 199 у справі про адміністративне правопорушення також стосовно нього

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано припис ІДАБК в Одеській області від 18 березня 2013 року № 226 у відношенні ОСОБА_4 та постанову ІДАБК в Одеській області від 18 березня 2013 року № 199 у справі про адміністративне правопорушення, винесену у відношенні ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ІДАБК в Одеській області подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що рішення суду у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 18 березня 2013 року службовою особою Інспекції проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва АДРЕСА_1, за результатами якої складений акт від 18 березня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме змінено конфігурацію та геометричних розмірів жилого приміщення АДРЕСА_1 з улаштуванням мансарди, а також наведення недостовірних даних щодо здійснення технічного нагляду.

Приписом від 18 березня 2013 року № 226 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, Інспекція зобов'язала ОСОБА_4 в термін до 18 квітня 2014 року привести квартиру АДРЕСА_2 у відповідність до вимог містобудівного законодавства України.

На підставі протоколу від 18 березня 2013 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності постановою від 18 березня 2013 року № 199 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною дванадцятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, та суд апеляційної інстанції, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що перевірка проводилась без доступу до квартири, у відсутність позивача, та без надання йому можливості надати пояснення з приводу проведення реконструкції приміщення та докази правомірності дій.

Така правова позиція судів є правильною й такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (в даний час - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) за змістом статей 6, 7 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3038-VI) здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема, контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Згідно з пунктами 5, 7, 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Підставами для проведення позапланової перевірки, в тому числі, є: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Відповідно до пункту 13, 21 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить в акті відповідний запис.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Частинами другою-четвертою статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Судами встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 від 18 березня 2013 року, акт про проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, припис № 226 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складалися службовими особами у відсутності ОСОБА_4

Відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_4 був ознайомлений з матеріалами справи та сповіщався про час і місце розгляду справи.

Зазначені обставини та норми матеріального права вірно враховано судами під час вирішення даного спору.

Судові рішення у справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування припису та постанови - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Швед Е.Ю.

Попередній документ
57310547
Наступний документ
57310549
Інформація про рішення:
№ рішення: 57310548
№ справи: 1522/14841/13-а
Дата рішення: 14.04.2016
Дата публікації: 22.04.2016
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері: