19 квітня 2016 року м. Київ К/800/4845/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - Мороз В.Р., Супрунюк С.М.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2014
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015
у справі № 817/1926/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-Р»
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Арго-Р» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за грудень 2013 року та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за вересень та грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 20.02.2014 №151/17-16-15-01/31299420, в якому встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 194.1 ст. 194, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на 444 809,00 грн. та занижено суму, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2013 року на 718 007,00 грн., за серпень 2013 року на 86 122,00 грн. та за вересень 2013 року на 218 249,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3, ст. 198, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2013 року на 55 003,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2013 року на 99 854,00 грн. та занижено суму, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2013 року на 96 136,00 грн. та за грудень 2013 року на 105 974,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 05.03.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000281501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 854,00 грн.;
- № 0000271501 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 749 718,00 грн., в тому числі 499 812,00 грн. сума завищення бюджетного відшкодування та 249 906,00 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу;
- № 0000291501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 1 836 732,00 грн., в тому числі 1 224 488,00 грн. основного платежу та 612 244,00 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
У відповідності із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Арго-Р» як комітентом та ПП «Продвест» як комісіонером укладено договір комісії №0901К від 09.07.2013 та додаток №1 від 11.07.2013 до договору. Виконання договору підтверджується актом прийому-передачі товару від 12.07.2013 та звітом про повне виконання робіт по додатку №1 від 11.07.2013 до договору комісії, відповідно до якого комісіонер продав належний комітенту товар по контракту №10/07 від 10.07.2013 в кількості 20 тон, на загальну суму 182 500,00 доларів США, що складає 1 458 722,50 грн.
В зв'язку з виявленням помилки в митній декларації №205070000/2013/037964 від 15.07.2013, ТОВ «Арго-Р» 19.08.2013 було подано заяву №19-08 на внесення змін до митної декларації. Аркушем коригування митної декларації від 15.07.2013 № 205070000/2013/03796, виправлено помилку та в графі 9 митної декларації зазначено власника товару ТОВ «Арго-Р»., чим спростовано доводи податкового органу, що обсяг відображених ТОВ «Арго-Р» експортних операцій у рядку 2.1 декларації з ПДВ за липень 2013 року в сумі 1 458 723,00 грн., не підтверджено митною декларацією оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 23.01.2013 між ТОВ «Вторметекспорт» як постачальником та ТОВ «Арго-Р» як покупцем було укладено договір поставки №22011, згідно якого позивачу був поставлений товар, який був переданий останнім для реалізації за договорами комісії укладеними з ТОВ «Ферко» та ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕШНЛ». Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Вторметекспорт» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними №34 від 10.06.2013 на суму 4 980 000,00 грн., в тому числі ПДВ 830 000,00 грн. та № 25 від 01.07.2014 на суму 200 251,80 грн., в тому числі ПДВ 33 375,30 грн.
Також, судами було встановлено, що між ТОВ «Арго-Р» як покупцем та ТОВ ТК «Мегаполіс Україна» як продавцем було укладено договір від 04.02.2013 №0062-ЛУ/13, виконання якого підтверджується проведеною оплатою позивачем на підставі платіжних доручень. При цьому, судами обох інстанцій правомірно відхилено посилання податкового органу про порушення при формуванні податного кредиту, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Також, судами обох інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки вказаний акт фіксує лише факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача та не може давати оцінку реальності укладених правочинів.
Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль