14 квітня 2016 року м. Київ К/800/56111/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва до Державної фінансової інспекції в м.Києві про визнання протиправними вимог,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позов комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва задоволено. Визнано протиправною та скасовано пункти 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції в м.Києві від 13.06.2013 року №2610-1414/7806 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень».
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів та вірно враховано судами, Інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП УЗН Оболонського району за період з 18.02.2013 року по 26.04.2013 року, в результаті якої встановлено ряд порушень, що зафіксовані в Акті від 26.04.2013 року №10-30/992.
На підставі Акту ревізії від 26.04.2013 року №10-30/992 Держфінспенцією на адресу відповідача надіслано вимогу від 13.06.2013 року №2610-1414/7806 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень».
Так, у пункті 2 вимоги зазначено наступне: «в порушення п. 39 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 27.12.2011 №986/7222 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385», в липні 2012 року КП УЗН Оболонського району зайво перераховано земельного податку за податковий період 2011 року, на який розповсюджувалась пільга по його сплаті, на загальну суму 10836237,1грн.».
У зв'язку з наведеним Держфінінспекція у п. 2 вимоги зазначає про необхідність: відобразити в обліку дебіторську заборгованість зі сплати земельного податку, надати до органу Державного казначейства України подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету, як це передбачено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого спільним Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 та п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України.
У п. 3 спірної вимоги від 13.06.2013 року №2610-1414/7806 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень зазначено «в порушення ч. 1 ст. 3, ч. 8 ст. 9, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, порушення пункту 12 П (с) БО «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 №205, п.п. 3.3.9, 3.3.10 та 3.3.12 ДБН Д1.1-1-2000, затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 №174, завищено вартість ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 47140,66грн. (з ПДВ), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) КП УЗН Оболонського району на вищевказану суму, а саме: ТОВ НВП «Каштан» на суму 44849,49грн., КП СПЕМР на суму 2291,17грн».
У зв'язку з наведеним Держфінінспекція у пункті 3 вимоги зазначає про необхідність: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТОВ НВП «Каштан» та КП СПЕМР, забезпечити стягнення зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт ТОВ НВП «Каштан» - 44849 грн. 49 коп., КП СПБЕМР - 2291 грн. 17 коп., у тому числі - шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Не погоджуючись із такими діями Інспекції, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними вимоги, що викладені в пунктах 2, 3 листа відповідача від 13.06.2013 року №2610-1414/7806 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень».
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки викладені в вимозі Державної фінансової інспекції в м. Києві, зокрема в пунктах 2, 3 вимоги, не відповідають чинному законодавству та є протиправними, оскільки позивачем доведено законність дій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджує зазначені висновки судів з огляду на наступне.
Судами встановлено, що рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради «Про бюджет м. Києва на 2011 рік» від 30.12.2010 року №537/5385» від 24 лютого 2011 року №55/5442, яке опубліковане в газеті «Хрещатик» 01.04.2011 року, пункт 39 Рішення Київської міської ради «Про бюджет м. Києва на 2011 рік» від 30.12.2010 року №537/5385 викладено в такій редакції: «З метою оздоровлення фінансового стану комунальних підприємств та підприємств, які виконують роботи із життєзабезпечення міста Києва, надано пільги по сплаті земельного податку в 2011 році, за винятком площ будівель і споруд, що здаються в оренду іншим організаціям».
Відповідно до пунктів 284.1 та 284.2 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Згідно з ч. 5 ст. 59 18.09.2008 року №520-VІ рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлений більш пізніший строк.
Як вірно враховано судами, оскільки Рішення №55/5442 офіційно опубліковано у газеті «Хрещатик» 01.04.2011 року, то право на податкову пільгу зі сплати за землю у позивача виникло з 01.05.2011 року.
Крім того, рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради «Про бюджет м. Києва на 2011 рік» від 30.12.2010 року №537/5385» від 27.12.2011 року №986/7222 пункт 39 доповнено абзацом такого змісту: «Встановити, що відповідно до п. 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України строк дії пільги по сплаті земельного податку становить один календарний рік та застосовується, починаючи з 1 січня 2011 року.».
Таким чином, п. 2 спірної вимоги відповідача від 13.06.2013 року є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Щодо скасування п. 3 вимоги від 13.06.2013 року №2610-1414/7806 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», колегія суддів зазначає наступне.
Так, у вказаному пункті зазначено «в порушення ч. 1 ст. 3, ч. 8 ст. 9, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, порушення пункту 12 П(с)БО «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 №205, п.п. 3.3.9, 3.3.10 та 3.3.12 ДБН Д1.1-1-2000, затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 №174, завищено вартість ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 47140,66грн. (з ПДВ), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) КП УЗН Оболонського району на вищевказану суму, а саме: ТОВ НВП «Каштан» на суму 44849,49грн., КП СПЕМР на суму 2291,17грн…».
У зв'язку з наведеним Держфінінспекція у пункті 3 вимоги зазначає про необхідність: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТОВ НВП «Каштан» та КП СПЕМР, забезпечити стягнення зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт ТОВ НВП «Каштан» - 44849грн. 49коп., КП СПБЕМР - 2291грн. 17коп., у тому числі - шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
При цьому, відповідно до пунктів 3.3.10 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.08.2000 року №174, за динамічної договірної ціни: вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні. Кошти на покриття решти статей загально виробничих витрат та рівень заробітної плати працівників, заробітна плата яких враховується в загально виробничих витратах, уточнюються в порядку, передбаченому контрактом. При взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт кошти на покриття витрат підрядника на зведення або пристосування тимчасових будівель і споруд визначаються на підставі виконавчого кошторису, погодженого із замовником, та фактично збудованих (пристосованих) будівель і споруд з урахуванням рішень проекту організації будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, між КП УЗН Оболонського району та Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством будівельно-електромонтажних робіт (СПБЕМР) укладено договір №388/2674-П на виконання робіт капітального ремонту зовнішнього освітлення в сквері по вул. Мате Залки в Оболонському районі м. Києва, згідно з узгодженим кошторисом. Сума договору визначена орієнтовно і становила 115058грн. 40коп. (ціна договірна). За актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року СПБЕМР виконано робіт на суму 115058грн. 40коп. Акт підписано сторонами договору №388/2674-П.
Крім того, між КП УЗН Оболонського району та ТОВ «НВП «Каштан» укладено договори підряду та субпідряду по виконанню ремонтних робіт на загальну суму 597331грн. 17коп. Виконання вказаних договорів підтверджено актами приймання виконання будівельних робіт, які складені за формою №КБ-2в і підписані сторонами договорів.
У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Як вірно враховано судами попередніх інстанцій, акти виконання будівельних робіт відповідають встановленій формі, при цьому обсяги фактично виконаних робіт відповідають обсягам, вказаним у актах виконаних робіт (за формою №КБ-2в), оскільки останні складені належним чином та дані щодо вартості обсягу виконаних робіт зазначені у них, є документально обґрунтованими.
Таким чином, відповідачем безпідставно прийнято вимогу в частині зобов'язання позивача відобразити в обліку дебіторської заборгованості за ТОВ НВП «Каштан» та КП СПБЕМР, оскільки такої заборгованості на момент підписання актів приймання будівельних робіт не було.
Погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, її визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).
Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010.
Пункт 7 статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" закріплює право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.
За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
За змістом частини шостої статті 2 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
На підставі наведеного, колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання.
Предметом заявленого у справі позову є оскарження зазначеної вимоги з підстав неправомірності висновку Інспекції про наявність порушення позивачем порядку сплати земельного податку та завищення вартості ремонтно-будівельних робіт. Сума збитків, що визначені Інспекцією, та необхідність їх відшкодування за умови наявності самого порушення, позивачем не оспорюється.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень , крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, у тому числі правових актів індивідуальної дії.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що обов'язкова до виконання вимога державної фінансової інспекції в частині встановлення порушень законодавства, виявлених ревізією та шляхів їх усунення, є правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а отже може бути оскаржена до суду.
При цьому, правильність обчислення збитків перевіряє суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю про їх стягнення.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно) та у поставної від 20 січня 2015 року у справі №21-603а14.
Відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем спірні пункти вимоги оскаржуються з мотивів хибності висновків акту ревізії, а також виходячи з того, що позивачем не ставилось питання щодо протиправності зазначених пунктів вимоги саме з мотивів розміру збитків, що були, за посиланням органу державного фінансового контролю, заподіяні державі, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності пунктів 2, 3 вимоги ДФІ в м.Києві від 13.06.2013 року №2610-1414/7806 як такої, що сформована на підставі хибних висновків відповідача.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: