"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/51610/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Загородньому А.А.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - Борозни М.П.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015
у справі № 2а-11020/12/2670
за позовом ФОП ОСОБА_2
до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція),
за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Лєба-Консалт" (далі - ТОВ «Лєба-Косалт»),
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000321730, за яким платникові нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 746 374,75 грн. (у тому числі 615 290 грн. за основним платежем та 131 084,75 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000331730, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 624 446,75 грн. (у тому числі на 1 395 448,23 грн. за основним платежем та на 223 352,35 грн. за штрафними санкціями).
В частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 296 417 грн. та в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 564 587 грн. зазначені акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013 зі справи, яка залишена у відповідній частині без змін за наслідками перегляду в апеляційному і касаційному порядках).
В іншій частині позовних вимог справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015, у відповідній частині позову відмовлено.
У подальшому ФОП ОСОБА_2 подав заяву про перегляд вказаної постанови Окружного адміністративного суду міста Києва за нововиявленими обставинами.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 зазначену заяву задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014 скасовано; позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними і скасовано у відповідних частинах.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Не погоджуючись з висновками суду, покладеними в основу прийняття цієї постанови суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.
Як на нововиявлену обставину у розглядуваній справі ФОП ОСОБА_2 послався на незабезпечення ним зберігання усіх первинних документів щодо замовлення, транспортування та прийняття товару по взаємовідносинам зі спірними контрагентами; під час розгляду даної справи по суті він надав суду усі наявні у нього первинні документи, складенням яких оформлювалися спірні операції; суди визнали недостатніми вказані документи для підтвердження реального руху активів між задекларованими учасниками поставки; у зв'язку з цим позивач звернувся до контрагентів з проханням надати наявні у них первинні документи по спірним взаємовідносинам; подання постачальниками платника відповідної первинної документації (що сталося вже після ухвалення судових рішень зі спору), за посиланням заявника, є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У пункті 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права (набув чинності, в тому числі для України, 23 березня 1976 року) проголошено, що кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що висувається проти нього, або при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Судове рішення не може бути визнано справедливим та правосудним, а судовий захист - повним та ефективним, якщо допущено судову помилку.
Статтею 14 (пункт 6) Міжнародного пакту передбачено, що судове рішення підлягає перегляду, якщо «якась нова чи нововиявлена обставина незаперечно доводить наявність судової помилки».
Наведене положення міжнародного акта відображено у нормах процесуального права України, зокрема, у частині першій статті 245 КАС, відповідно до якої постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
За змістом частини другої цієї ж статті КАС підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Тобто нововиявлені обставини є фактичними даними, які свідчать про помилковість висновків суду у зв'язку з тим, що при розгляді справи існували істотні обставини, які не були відомі учасникам спору, а, відтак, й адміністративному суду.
За наявності обставин, що відповідають наведеним критеріям, судове рішення є необґрунтованим, позаяк фактичний склад, встановлений адміністративним судом, є неповним та не відповідає об'єктивній істині.
Наведене допускає можливість визнання нововиявленою обставиною нового доказу відносно вже дослідженого судом факту за умови доведення заявником об'єктивної неможливості отримання цього доказу на час розгляду справи у звичайному порядку.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції підтримав правову позицію заявника, визнавши новоявиявленою обставиною отримання позивачем від контрагентів первинних документів, зберігання яких не було забезпечено ФОП ОСОБА_2
При цьому відповідність цієї обставини критерію істотності суд мотивував тим, що зазначені документи є достатніми для підтвердження фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів у спірних постачальників; за умови представлення платником цих документів під час вирішення спору по суті рішення у справі було б прийнято на користь платника (ФОП ОСОБА_2.).
З огляду на те, що саме недостатність поданих платником первинних документів в силу неподання ним рахунків-фактур, заявок, товарно-транспортних накладних та інших документів слугувала підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позову, об'єктивна наявність цих документів та їх подання ФОП ОСОБА_2 цілком вмотивовано було визнано судом істотною обставиною.
Апеляційний суд, заперечуючи наявність у цих обставин ознак нововиявлених обставин, виходив з відсутності доказів про те, що заявник не знав і не міг знати про наявність зазначених документів у контрагентів-постачальників.
Втім платник не наділений функціями контролю щодо перевірки забезпечення його контрагентами зберігання первинних та інших облікових документів, як того вимагає пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України. А відтак ФОП ОСОБА_2 не міг знати, чи є відповідні документи, складенням яких оформлювалося виконання операцій зі спірними контрагентами, в останніх у наявності, та чи забезпечили вони їх зберігання.
Інших підстав для невизнання розглядуваних обставин нововиявленими в оскаржуваній постанові апеляційного суду не наведено.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору, задовольнивши касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2
Керуючись статтями 160, 167, 210 - 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у справі № 2а-11020/12/2670 скасувати.
3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 2а-11020/12/2670 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько