06 квітня 2016 року м. Київ К/800/52629/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2015
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015
у справі № 815/963/15
за позовом ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014 № 0013971701, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 43033,59 грн. за основним платежем із застосуванням 10758,40 грн. штрафних санкцій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015, у позові відмовлено.
Ухвалюючи судові акти зі спору, суди попередніх інстанцій погодилися з правовою позицією податкового органу відносно того, що сума прощеного боргу за банківським кредитом є додатковим благом, яке підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою ОСОБА_1, в якій він просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що анулювання банком кредитного боргу позивача не мало наслідком припинення боргових зобов'язань позивача перед банківською установою з огляду на положення пункту 7 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» від 01.06.2011 № 172, що виключає можливість кваліфікації анульованої кредитної заборгованості як анульованого боргу у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК); наголошує, що нараховані позичальникові штрафні санкції за кредитним договором у будь-якому разі не є прощеною сумою основного боргу, яка підлягає включенню до оподатковуваного доходу платник; стверджує, що до часу направлення банком повідомлення про анулювання боргу боржникові у останнього відсутні підстави для збільшення оподатковуваного доходу на суму анульованого боргу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки з питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, отриманих як додаткове благо, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності платника податків - ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, оформленої актом від 15.07.2014 № 3948/15-53-17-1/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено, що акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» анулював заборгованість позивача за кредитним договором від 21.12.2005 № 1083-08 ПОУА у загальній сумі 268 286,97 грн. (у тому числі 108 076,84 грн. за основною сумою боргу та 160 210,13 грн. за штрафними санкціями).
Листом від 07.03.2012 № 31-3-27/264 названий банк повідомив позивача про його обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованої суми боргових зобов'язань; зазначене повідомлення було особисто вручено ОСОБА_1 (як це засвідчено ним власноручно); втім позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідну суму податку.
В силу вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункт «д» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
При цьому відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, штрафні санкції, що підлягають обов'язковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.
Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальше зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне погодитися з висновком судів про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують. Так, твердження ОСОБА_1 щодо невиконання банком обов'язку з надсилання йому повідомлення в порядку підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 ПК спростовуються наявним у матеріалах справи листом-повідомленням (а.с.17).
Посилання позивача на положення пункту 7 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» від 01.06.2011 № 172, в силу якого відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента, не можуть братися до уваги. Названа Постанова встановлює правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III ПК за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України, а тому не регулює розглядувані правовідносини.
Поняття "Безнадійні" кредитні операції, визначене у пункті 2 Положення
про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 06.07.2000 № 279, як операцій, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними, не є тотожним поняттю анульованого боргу в тому значенні, в якому воно вжито в підпункті 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 ПК.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для зміни або скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, касаційним судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі № 815/963/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько