"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/49630/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015
у справі № 808/1288/15
за позовом СПД ОСОБА_1
до інспекторів Головного управління ДФС у Запорізькій області Тітаренка Валентина Вікторовича, Нікітенка Григорія Вікторовича
та Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ)
про визнання протиправними дій та скасування рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У березні 2015 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) просив визнати незаконними дії працівників Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення 19.07.2014 фактичної перевірки у приміщення належного позивачеві магазину, визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0000081100, а також податкову вимогу від 20.10.2014 № 1601-25.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказував, що спірну перевірку булу призначено за відсутності підстав, з якими пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК) пов'язує проведення фактичної перевірки; зазначав, що звернення ОСОБА_4 (яке слугувало підставою для здійснення цієї перевірки) оформлено за порушенням вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а тому підлягало поверненню заявникові без реагування.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що підставою для проведення оспорюваної перевірки слугувало письмове звернення покупця ОСОБА_4 про порушення порядку проведення розрахункових операцій в магазині позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1»; перевіркою виявлено порушення платником вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що слугувало підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 11262,52 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2014 № 0000081100; у зв'язку з несплатою позивачем в установлений законом строк зазначеного штрафу у СПД ОСОБА_1 утворився податковий борг, який включено до податкової вимоги від 20.10.2014 № 1601-25.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, у позові відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач не скористався правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тоді як на момент розгляду справи податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення її перевірки, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача. Встановлений перевіркою факт порушення позивачем порядку обліку товару, що реалізується, зумовлює правомірність застосування до СПД ОСОБА_1 штрафу в порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою СПД ОСОБА_1, в якій він просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
У запереченні на касаційну скаргу Бердянська ОДПІ зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, 19.07.2014 працівниками Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку належного позивачеві магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1.
Перевіркою виявлено наявність у цьому магазині необлікованого товару на загальну суму 5631,26 грн. (в силу відсутності первинних документів на товар), що стало підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 11262,52 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2014 № 0000081100.
Також судами встановлено, що підставою для проведення зазначеної перевірки слугувало письмове звернення покупця ОСОБА_4 від 23.06.2014, в якому вона повідомила Бердянську ОДПІ про порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій шляхом невидачі їй чека (іншого розрахункового документа) на суму здійсненої покупки.
Перед початком перевірки позивачеві було вручено наказ від 16.07.2014 № 458 «Про проведення фактичної перевірки» та пред'явлено направлення на перевірку від 16.07.2014 № 386 і № 387. Втім у цьому наказі та у направленнях не зазначено суб'єкта перевірки (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та не конкретизовано об'єкт, перевірка якого проводиться. Фактично у цих документах йдеться лише про призначення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1; будь-які інші дані для ідентифікації суб'єкта та об'єкта перевірки у розглядуваних наказі і направленнях на проведення перевірки відсутні.
Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що фактичний допуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та її завершення на час розгляду справи нівелюють процедурні порушення, пов'язані з призначенням та проведенням такої перевірки, та виключає наявність порушення охоронюваних законом прав і інтересів платника (позивача у справі).
Однак з таким висновком судів погодитися не можна.
Так, згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
В силу вимог пункту 80.5 цієї ж статті ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Таким чином, дотримання посадовими особами контролюючого органу наведених вимог щодо призначення податкової перевірки є обов'язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки. Передбачене цією нормою право платника не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд. Невикористання такого права не може жодним чином виправдовувати допущені суб'єктом владних повноважень порушення під час призначення і проведення податкової перевірки та виключати юридичні наслідки таких порушень.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Правова оцінка дій податкового органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від реакції платника на такі дії, від передбачених законодавством способів захисту платником своїх прав, а також від того, чи фактично використав платник оперативні заходи правового захисту.
Саме такий підхід забезпечує дотримання балансу приватних і публічних інтересів в податкових правовідносинах, які характеризуються нерівністю сторін в силу наявності у податкової інспекції як суб'єкта владних повноважень компетенції застосовувати, зокрема, заходи примусового впливу щодо платника.
У даному разі допущені податковим органом порушення при прийнятті наказу на призначення спірної перевірки та оформлення направлень на її проведення виключають можливість ідентифікувати суб'єкт та об'єкт призначеної перевірки. Адже у цих актах податкового органу відсутня назва позивача, його індивідуальний номер платника податків; не зазначена назва магазину, тоді як у даному разі власне адреса об'єкта не може слугувати його індивідуалізуючою ознакою з огляду на установлений судами факт перебування за цією адресою декількох господарських одиниць (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4», перукарні).
З урахуванням викладеного оспорювані дії податкового органу з проведення фактичної перевірки належного позивачеві магазину слід визнати незаконними.
Оскільки необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства є саме проведення перевірки, то в силу відсутності такої перевірки як юридичного факту (зокрема, у зв'язку з її незаконністю) податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій зі спору та прийняти рішення про задоволення даного позову.
У зв'язку з задоволенням позову відповідно до частини першої статті 94 КАС позивачеві підлягають присудженню понесені ним судові витрати за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в загальній сумі 2998,72 грн., сплата яких здійснена за квитанціями від 04.03.2015, від 15.09.2015 № 3251/з60, від 19.11.2015 № 3252/з7 та від 09.12.2015 № 3252/з21.
За таких обставин, керуючись статтями 94, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 у справі № 808/1288/15 скасувати.
3. Позов задовольнити.
Визнати незаконними дії працівників Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення 19.07.2014 фактичної перевірки у приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1.
Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0000081100, а також податкову вимогу від 20.10.2014 № 1601-25.
4. Присудити суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судовий збір у сумі 2998,72 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько