Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12
"11" квітня 2016 р. Справа № 911/792/16
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
при секретарі Литовці А.С.
розглянувши справу № 911/792/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд», с. Старі Петрівці Вишгородського району
про стягнення 29533,87 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 527/2015 від 23.12.2015;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з повозом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (відповідач) про стягнення 29533,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування ПКРІ № 000411 від 29.04.2015, внаслідок настання страхової події, дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте як остання залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2016 порушено провадження у справі № 911/792/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 21.03.2016 розгляд справи було відкладено.
В судових засідання 21.03.2016 та 11.04.2016 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання 21.03.2016 та 11.04.2016 не з'явився, проте через канцелярію суду від останнього надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача.
Вимоги ухвал суду від 11.03.2016 та від 21.03.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов до суду не надіслав
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
З довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 75776513, виданої Управлінням патрульної служби МВС України у місті Києві 19.10.2015 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2015 у справі № 761/32702/15-п вбачається, що 19.10.2015 о 12 год. 25 хв., водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Борщагівській, 14 в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний номер НОМЕР_1, в результаті чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Водія ОСОБА_2, яка керувала автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», державний номер НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль застрахований ОСОБА_3 у приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на підставі Договору ПКРІ № 000411 добровільного страхування від 29.04.2015.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Позивачем було складено страховий акт № 110391 від 12.11.2015, згідно з яким, подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 29533,87 грн.
Кошти в розмірі 29533,87 грн. були перераховані позивачем згідно з платіжним дорученням № 18305 від 13.11.2015 на рахунок ФОП ОСОБА_4, який здійснював технічне обслуговування транспортного засобу.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 29533,87 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Volkswagen Tiguan», державний номер НОМЕР_1, застрахована у публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд», згідно з полісом № АЕ/4057726, про що свідчать додані до матеріалів справи роздруківка з Єдиної бази МТСБУ та довідка про дорожньо-транспортну пригоду, видану Управлінням патрульної служби МВС України у місті Києві 19.10.2015, згідно з якими сума відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно з полісом № АЕ/4057726, діючим на момент ДТП, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
10.12.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 04-5953 про страхове відшкодування, отримання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення, в якій просить сплатити грошові кошти в сумі 29533,87 грн.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім того, розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки «Volkswagen Tiguan», державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 29533,87 грн. визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (07353, Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, 4А, оф. 3, код ЄДРПОУ 16295210) на користь приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 29 533 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 87 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 19.04.2016
Суддя О.О. Христенко