ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/3480/16
За позовом Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства
до Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС»
про стягнення 76 988,01 грн
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Нурищенко С.В. - представник за довіреністю № 58-16 від 27.01.16
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 20.04.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» про стягнення 76 988,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.01.15 між сторонами було укладено договір № 4 про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів. За доводами позивача, відповідачем в порушення договірних зобов'язань не вчасно та не у повному обсязі оплатив послуги надані позивачем за договором, у зв'язку з чим утворився борг у сумі 76 988,01 грн, з яких: 50 580,56 грн - основна сума боргу, 7 340,11 грн - інфляційна складова боргу, 1087,29 грн - 3% річних та 17 980,05 грн - пеня.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3480/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.03.2016.
22.03.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду, відповідач подав відзив на позовну заяву.
У судове засідання 23.03.2016 з'явилися представники сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та проси задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначивши при цьому, що останнім повністю оплачено послуги.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.04.2016 та зобов'язано сторони провести звірку взаємних розрахунків.
13.04.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» та заяви про зміну адреси для листування, про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника та необхідністю ознайомитись з матеріали справи, а також про продовженням строку розгляду спору на 15 днів та про фіксування судового процесу.
Крім того, відповідачем подана заява про зупинення провадження у справі до вирішення справи у Господарському суді Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А ТРАНС" до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання грошових коштів сплаченими за договором про надання послуг із розміщення і захоронення побутових відходів.
У судове засідання, призначене на 13.04.2016, з'явився представник позивача, який надав додаткові письмові пояснення для долучення до матеріалів справи та довідку про заборгованість відповідача, яка за доводами позивача станом на день слухання справи складає 24 913,23 грн.
Щодо заяв відповідача про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі представник позивача заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
Дослідивши заяву про зупинення провадження у справі, суд встановив, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» лише зареєстрований канцелярією Господарського суду Київської області, жодних доказів прийняття позову до розгляду та порушення провадження у справі відповідачем не надано. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та задоволення заяви відповідача.
Ухвалою суду від 13.04.2016 розгляд справи було відкладено до 20.04.2016.
У судове засідання 20.04.2016 з'явився представник позивача, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідачем частково оплачено основну суму боргу, а тому основна сума боргу становить 24 913,23 грн, в іншій частині позовних вимог без змін.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
20.04.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду відповідачем подано клопотання про продовженням строку розгляду спору на 15 днів та відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням до Господарського суду Київської області позову Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання грошових коштів сплаченими за договором про надання послуг із розміщення і захоронення побутових відходів.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив про зловживання відповідачем своїх процесуальних прав, а також повідомив, що Господарським судом Київської області ухвалою від 12.04.2016 № 911/1255/16 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» до Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання грошових коштів сплаченими за договором про надання послуг із розміщення і захоронення побутових відходів повернуто без розгляду.
З приводу неявки відповідача в судове засідання та його клопотання про відкладення розгляду справи господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Крім того, суд зазначає, що в клопотанні про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду відповідач не наводить жодних підстав щодо неможливості явки уповноваженого представника у судове засідання.
Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.
У судових засіданнях за клопотанням відповідача згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
12 січня 2015 року між Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» (надалі - споживач/відповідач) було укладено договір № 4 про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник оплачує послуг на умовах визначених даним договором.
Згідно з п.2.2. договору виконавець надає замовнику послуги, а замовник сплачує надані послуги за цінами та у терміни, які зазначені у цьому договору, а також у додатках до договору, в разі їх укладення, які є його невід'ємною частиною.
Загальний об'єм послуг за договором складає 13 000 м. куб до кінця 2015 року (п. 2.7. договору).
Загальна сума договору дорівнює загальному об'єму за договором помноженому на діючий тариф. Базовий тариф (ціна) на день підписання цього договору складає 19,99 грн за 1 м. куб. з ПДВ. (п.п. 2.8, 2.9. договору).
У п. 3.1. договору сторони передбачили, що оплата за розміщення та захоронення твердих відходів на полігоні ТВП попередня, в розмірі 100% вартості послуг.
Згідно з п. 8.1. даний договір діє до 31.12.2015 і набирає чинності з дня його підписання та може бути продовжений на наступний термін, за письмовою згодою сторін, шляхом обміну листами.
За доводами позивача, останнім надано послуги відповідачу за договором на загальну суму 106 157,52 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, а саме: № 53 від 31.01.2015 на суму 6 477,41 грн; № 147 від 28.02.2015 на суму 7 197,12 грн; № 228 від 31.03.2015 на суму 6 477,41 грн; № 311 від 30.04.2015 на суму 5 037,98 грн; № 360 від 31.05.2015 на суму 6 837,26 грн; № 403 від 30.06.2015 на суму 10 075,97 грн; № 444 від 31.07.2015 на суму 11 155,54 грн; № 484 від 31.08.2015 на суму 10 795,68 грн; № 534 від 30.09.2015 на суму 7 916,83 грн; № 574 від 31.10.2015 на суму 11 875,25 грн; № 604 від 30.11.2015 на суму 11 875,25 грн та № 674 від 31.12.2015 на суму 10 435,82 грн. Відповідачем вказані послуги були прийняті без зауважень (про що свідчать підписи, скріплені печаткою на вказаних вище актах) та частково оплачено у розмірі 55 576,96 грн, що підтверджується довідкою банку про надходження коштів № 61/118-2 від 25.02.2016. відтак у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 50 580,56 грн.
В процесі розгляду справи, позивачем було надано докази щодо оплати послуг за договором, в тому числі, і після порушення провадження у справі. Відтак за доводами позивача в період з 12.01.2015 по 12.02.2016 відповідачем було оплачено послуги на суму 56 576,96 грн та у період з 13.02.2016 по 12.04.3016 - 24 667,33 грн. Станом на момент вирішення спору по суті у відповідача існує борг перед позивачем у розмірі 24 913,23 грн.
Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір № 4 від 12.01.2015 є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до п. 3.1. договору оплата за розміщення та захоронення твердих відходів на полігоні ТВП попередня, в розмірі 100% вартості послуг.
Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані послуги відповідачу на загальну суму 106 157,52 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема: № 53 від 31.01.2015 на суму 6 477,41 грн; № 147 від 28.02.2015 на суму 7 197,12 грн; № 228 від 31.03.2015 на суму 6 477,41 грн; № 311 від 30.04.2015 на суму 5 037,98 грн; № 360 від 31.05.2015 на суму 6 837,26 грн; № 403 від 30.06.2015 на суму 10 075,97 грн; № 444 від 31.07.2015 на суму 11 155,54 грн; № 484 від 31.08.2015 на суму 10 795,68 грн; № 534 від 30.09.2015 на суму 7 916,83 грн; № 574 від 31.10.2015 на суму 11 875,25 грн; № 604 від 30.11.2015 на суму 11 875,25 грн та № 674 від 31.12.2015 на суму 10 435,82 грн.
Матеріалами справи також підтверджується факт часткової оплати послуг відповідачем у сумі 81 244,29 грн, відтак різниця неоплачених послуг склала 24 913,23 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 24 913,23 грн, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 7 340,11 грн - інфляційну складову боргу, 1 087,29 грн - 3% річних та 17 980,05 грн - пені.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.1.1. договору передбачено, що замовник несе відповідальність за прострочення сплати коштів за надані послуги - шляхом пені в сумі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та пені суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем: 17 980,05 грн. - пеня та 1087,29 грн -3% річних.
Здійснивши перевірку розрахунків інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено описки в розрахунках та не враховано часткову оплату послуг у період з 12.02.16 по 25.02.16. За розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 6 981,89 грн. В частині 358,22 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Заперечення відповідача наведені у відзиві на позовну заяву не береться судом до уваги, оскільки спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А ТРАНС» (03150, м. Київ, вул.. Антоновича, буд. 97; ідентифікаційний код 37641525) на користь Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул.. Матросова, буд. 11; ідентифікаційний код 03346584) основну суму заборгованості за договором у розмірі 24 913 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) грн 23 коп.; пеню у розмірі 17 980 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн 05 коп.; 3% річних у розмірі у розмірі 1 087 (одну тисячу вісімдесят сім) 29 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 6 981 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн 89 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн 38 коп.
3. В частині 358,22 грн інфляційних втрат слід відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.