ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/3498/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 2 408 785,74 грн., за участю представників позивача - Волощука П.Ю., довіреність №68/16-Д від 06.04.2016 року, відповідача - Остапенка В.М., довіреність №14-109 від 18.04.2014 року,
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 134 782,96 грн. 3 % річних, 1 875 399,22 грн. пені та 398 603,56 грн. інфляційних втрат нарахованих за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором на розподіл природного газу №14-82-ТН від 30.01.2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.03.2016 року.
23.03.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 06.04.2016 року.
06.04.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 13.04.2016 року.
12.04.2016 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
13.04.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в позові.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір на розподіл природного газу №14-82-ТН (надалі - договір), відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується у лютому 2014 року надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору (пп. 2.1., 2.2. договору).
Додатковою угодою №4 від 03.12.2014 пункт 2.1 договору викладено в наступній редакції: Газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014-2015 роках надати замовнику послугу з транспортування газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Цією ж додатковою угодою погоджено об'єми транспортування газу на 2014-2015 роки.
Відповідно до пункту 11.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2014 встановлено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення під уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 лютого 2014 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на наступний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Згідно з пунктом 3.6. договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.
Відповідно до пункту 3.7. договору газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.
Положеннями пункту 3.8. договору замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.
Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 3.10. договору).
Відповідно до п. 6.3.2 договору замовник зобов'язується оплачувати газорозподільному підприємству вартість послуг згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 м3, встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п. 5.5. договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі.
У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
У випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (абз. 1 п. 5.6 договору).
Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (абз. 2 п. 5.6 договору).
На виконання умов укладеного договору на розподіл природного газу №14-82-ТН від 30.01.2014, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представника та скріплених відтисками печаток сторін актів наданих послуг з транспортування газу, а саме: №1-ТН від 28.02.2014, №2-ТН від 31.03.2014, №3-ТН від 30.04.2014, №4-ТН від 31.05.2014, № 5-ТН від 30.06.2014, №6-ТН від 31.07.2014, №7-ТН від 31.08.2014, №8-ТН від 30.09.2014 року, №8 1-ТН від 30.09.2014 року, №9-ТН від 31.10.2014 року, №10-ТН від 30.11.2014 року, №11-ТН від 31.12.2014 року, №1-ТН від 31.01.2015 року, №1 1-ТН від 31.01.2015 року, №2-ТН від 28.02.2015 року, №2.1 -ТН від 28.02.2015 року, №3-ТН від 31.03.2015 року, №3.1-ТН від 31.03.2015 року, №4-ТН від 30.04.2015 року, №5-ТН від 31.05.2015 року, №6-ТН від 30.06.2015 року, №7-ТН від 31.07.2015 року, №8-ТН від 31.08.2015 року, №9-ТН від 30.09.2015 року, №10-ТН від 31.10.2015 року, №11-ТН від 30.11.2014 року, №12-ТН від 31.12.2015 року.
Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з лютого 2014 року до березня 2015 року, а саме відповідач здійснював оплату отриманих послуг з порушенням встановленого договором терміну оплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими виписками за січень 2014 року - грудень 2015 року.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 134 782,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 398 603,56 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за надані послуги позивачем не доведено, відповідальність відповідача за порушення строків оплати договором не передбачена, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 875 399,22 грн. задоволенню не підлягають.
Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 875 399,22 грн. слід відмовити.
Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте посилання відповідача у відзиві на процедуру, встановлену Алгоритмом розподілу коштів, як підставу звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань є безпідставними, оскільки згідно з п. 1.2. Алгоритму розподілу коштів встановлено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.
При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 1 договору на розподіл природного газу від 30.01.2014 року №14-82-ТН відповідач є замовником - суб'єктом ринку природного газу, який на підставі договору замовляє в Газорозподільного підприємства надання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів.
Цією статтею договору визначено також коло суб'єктів відповідно до умов цього договору є споживачами замовника - це суб'єкти господарювання, які виробляють теплову енергію, зокрема із застосуванням блочних (модульних) котелень, установлених на даху та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями та установами), яким замовник надає послуги з постачання природного газу на підставі відповідних договорів.
За умовами договору (п.5.5 абз. 4 та п. 5.6 абз. 2 договору) в будь-якому випадку кінцева дата розрахунку - до двадцятого числа місяця наступного за звітним.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, буд. 24; код 03338649) 134 782 (сто тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 96 коп. 3% річних, 398 603 (триста дев'яносто вісім тисяч шістсот три) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 8 000 (вісім тисяч) грн. 81 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.04.2016р.
Суддя С.О. Чебикіна