ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2016Справа №910/13177/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
До Публічного акціонерного товариства Акціонерної компанії "Київводоканал"
Про стягнення 143729387,11 грн.
Суддя Усатенко
Представники сторін:
від позивача: Гаркавенко С.В. (за дов.).;
від відповідача: Герасименко І.В. (за дов.).
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.04.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 146477480,29 грн.
Позивач зменшив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 143729387,11 грн., заява про зменшення прийнята судом, а позовні вимоги розглядаються з урахуванням зазначеної заяви.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.09.2015 року у справі №910/13177/15 позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 86997579,64 грн. заборгованості та 73080,00 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2015 № 910/13177/15 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 910/13177/15 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ АК "Київводоканал" на користь ПАТ "Київенерго" суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а справу в цій частині передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №04-23/223 від 11.02.2016 року, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/13177/15.
В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/13177/15 передано на новий розгляд судді Усатенко І.В.
Ухвалою суду від 15.02.2016 справу № 910/13177/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.02.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 29.02.2016 позивач подав пояснення з урахуванням постанови ВГСУ, в яких зазначив перелік договорів про організацію взаєморозрахунків, в яких передбачено порядок проведення розрахунків між сторонами за спірним договором в період з 2012 по 2014 роки. Позивач просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням розгорнутого розрахунку, доданого до пояснень.
В судовому засіданні 29.02.2016 представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, в зв'язку з необхідністю виконати вимоги ухвали суду.
Судом задоволено клопотання відповідача, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 10.03.2016 позивач подав клопотання про доручення документів.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 16.03.2016 відповідач подав пояснення у справі, в якій зазначив, що заборгованість за поставлену електроенергію майже погашена, що сторонами було укладено ряд договорів про здійснення взаєморозрахунків, якими було змінено строки оплати за спірним договором. Отже строки виконання грошового зобов'язання були відповідачем дотримані, а підстав для застосування ст.. 625 ЦК України нема.
В судовому засіданні 16.03.2016 представник відповідача подав клопотання про оголошення перерви у справі, в зв'язку з необхідністю подання письмових пояснень.
Судом задоволено клопотання відповідача, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.04.2016.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.04.2016 відповідач подав пояснення, в яких заперечував проти розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, розрахованих позивачем.
В судовому засіданні 06.04.2016 оголошено перерву до 18.04.2016, в зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 13.04.2016 позивачем подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідачем частково погашено заборгованість за електроенергію, однак з простроченням строків оплати, в зв'язку з чим позивач нарахував 3% річних та втрати від інфляції.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 15.04.2016 відповідач подав пояснення, в яких заперечував проти нарахування втрат від інфляції та 3 % річних, оскільки, що з рахунків, виставлених позивачем на оплату за електроенергію не можливо встановити, коли вони направлені відповідачу, а тому не можливо встановити, коли саме зобов'язання по оплаті мало бути виконане. Проте відповідач подав свій контр розрахунок.
В судовому засіданні 18.04.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
24.12.1990. між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", правонаступником якої являється Публічне акціонерне товариства "Київенерго" (надалі - позивач, Постачальник) та Деснянською водопровідною станцією, правонаступником якої являється Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - відповідач, Споживач) укладено Договір № 2 про постачання електричної енергії (надалі - Договір), з подальшими змінами.
Відповідно до розділу І Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною. Приєднана потужність у точці підключення визначена в Додатку "Перелік об'єктів Споживача".
Згідно з п. п. 1, 2.1., 2.2. Додатку № 2 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, здійснюється на підставі самостійно отриманих рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем належним чином поставляється відповідачу електрична енергія відповідно до умов Договору.
Рішення суду від 08.09.2015 № 910/13177/15 залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 № 910/13177/15 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 86997579,64 грн. за період з 01.07.2012 по 01.05.2015.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 50362811,20 грн. інфляційних втрат та 65268978,27 грн. 3 % річних суд встановив наступне.
Між ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київенерго" та іншими учасниками відповідних взаємовідносин (в тому числі підрозділами Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, Головним управлінням Державної казначейської служби України Київської області, НАК "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "Центренерго", ПАТ "Укргідроенерго", ДП "Енергоатом") було укладено договори про організацію взаєморозрахунків, а саме:
№ 167Е/204 від 13.12.2013,
№ 167Е/202 від 13.12.2013,
№ 30Е/85 від 27.05.2014,
№ 30Е/121 від 13.06.2014,
№ 30Е/122 від 13.06.2014,
№ 853/30 від 21.10.2014,
№ 854/30 від 21.10.2014,
№ 1312/30 від 12.12.2014,
№ 26/375 від 24.11.2015,
№ 99/375-в від 27.11.2015,
№ 404/375-в від 15.12.2015,
№ 236/12/14-У-15 від 30.12.2015
Предметом вказаних договорів була організація проведення сторонами взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості виробництва цих послуг тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами держаної влади чи органами місцевого самоврядування за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі за текстом - договори про організацію взаєморозрахунків).
Зазначені договори про організацію взаєморозрахунків відносно ПАТ "АК "Київводоканал" передбачали погашення існуючої у нього перед позивачем заборгованості за період з 01.07.2012 по 31.09.2014, частково жовтень 2014 на суму 1474865,80 грн. та листопад 2014 що виникла, в тому числі на підставі договору про постачання електричної енергії № 2 від 24.12.1990.
Доказів існування інших укладених між сторонами у справі та учасниками відповідних правовідносин договорів про організацію взаєморозрахунків щодо погашення заборгованості ПАТ "АК "Київводоканал" перед ПАТ "Київенерго" за період з 01.12.2014 по 01.05.2015, за який також заявлено стягнення заборгованості у даній справі, матеріали справи не містять.
Положеннями договорів про організацію взаєморозрахунків сторони встановили порядок та черговість проведення взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, які за умовами вказаних договорів зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, та, зокрема, засвідчили, що після виконання договорів про організацію взаєморозрахунків вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договорів.
Тобто, за умовами вказаних вище договорів про організацію взаєморозрахунків передбачалось не тільки надання державою коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості ПАТ "АК "Київводоканал" перед ПАТ "Київенерго" за спожиту електричну енергію, а й фактично договорами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем з проведення розрахунків за спожиту електричну енергію але виключно за період з 01.07.2012 по 31.09.2014, частково жовтень 2014 на суму 1474865,80 грн. та листопад 2014.
Як встановлено судами, на виконання вказаних договорів відповідач за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету провів розрахунки з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла за період з 01.07.2012 по 31.03.2014 з договору про постачання електричної енергії № 2 від 24.12.1990, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 212 від 21.11.2014 на суму 19689337,98 грн., № 15 від 19.06.2014 на суму 15895360,84 грн., № 198 від 22.12.2014 на суму 9863445,32 грн., № 14 від 18.12.2013 на суму 37022113,97 грн., № 203 від 21.11.2014 на суму 8961363,94 грн., № 21 від 18.12.2013 на суму 42855140,13 грн., № 8 від 29.05.2014 на суму 15166547,46 грн., № 22 від 19.06.2014 на суму 16541974,30 грн., № 210 від 25.11.2015 на суму 1474865,80 грн. № 209 від 25.11.2015 на суму 55673834,83 грн., № 214 від 18.12.2015 на суму 85513,00 грн., № 213 від 03.12.2015 на суму 119680,00 грн., № 1362 від 29.04.2014 на суму 150000,00 грн., № 1758 від 27.04.2014 на суму 138300,00 грн., № 1858 від 30.05.2014 на суму 4380,00 грн., № 2013 від 23.06.2014 на суму 191100,00 грн., № 2093 від 27.06.2014 на суму 36994,00 грн., № 2381 від 30.07.2014 на суму 46200,00 грн., № 2391 від 31.07.2014 на суму 2214,00 грн., № 2606 від 27.08.2014 на суму 144840,00 грн., № 2954 від 30.09.2014 на суму 2118414,36 грн. Крім того, факт часткової оплати відповідачем вартості електроенергії підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку. Згідно банківських виписок в період з 01.04.2014 по 01.05.2015 відповідачем було сплачено позивачу за електричну енергію отриману за договором № 2 від 24.12.1990 суму коштів у розмірі 77695682,00 грн.
Отже за період з 01.07.2012 по 31.09.2014, частково жовтень 2014 на суму 1474865,80 грн. та листопад 2014 відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, в зв'язку зі зміною строків виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що втрати від інфляції та 3% річних нараховуються на заборгованість відповідача перед позивачем за період листопада 2014 на суму 4830692,10 грн. (частина заборгованості за жовтень 2014), з 01.12.2014 по 31.04.2015 з урахуванням часткових сплат та виникнення нових грошових зобов'язань.
Рішенням суду від 04.11.2010 у справі № 7/388, яке набрало законної сили за позовом АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до ВАТ "АК "Київодоканал" про спонукання укласти додаток № 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21.12.2009 до договору № 2 від 25.12.1990, зобов'язано укласти додаток № 2 в редакції АЕК "Київенерго" за виключенням п. 1.
Відповідно до п. 2.2 додатку оплата рахунків за активну електроенергію здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії.
Тобто обов'язок отримувати рахунки на оплату електричної енергії покладається на відповідача, в зв'язку з цим судом не приймаються доводи відповідача про несвоєчасне вручення йому рахунків на оплату. Крім того, відповідач надав власний розрахунок, в якому самостійно визначив строки оплати отриманої електричної енергії та періоди прострочення оплати.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем до матеріалів справи додано розрахунок суми боргу, 3% річних та втрат від інфляції. Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки, він здійснений за період з липня 2012 року по квітень 2016 року, тобто поза межами періоду, за який позивач просив стягнути втрати від інфляції та 3 % річних в позовній заяві.
Відповідач надав до матеріалів справи розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, який суд вважає обґрунтованим, здійсненим з урахуванням договорів про організацію взаєморозрахунків та здійснених оплат.
З огляду на вказане суд вважає позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 6268978,27 грн. та втрат від інфляції у сумі 50362811,20 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 6400068,25 грн. - втрати від інфляції, 190485,68 грн. - 3 % річних.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати були повною мірою покладені на відповідача рішенням від 08.09.2015 № 910/13177/15 залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 № 910/13177/15 в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) суму втрат від інфляції у розмірі 6400068,25 (шість мільйонів чотириста тисяч шістдесят вісім) грн. 25 коп., суму 3 % річних у розмірі 190485,68 (сто дев'яносто тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн.. 68 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.04.2016.
Суддя І.В.Усатенко