ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.04.2016Справа №910/3973/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Армко"
про стягнення 22 704,31 грн.
Представники сторін:
від позивача: Стахира Г.М. - представник за довіреністю б/н від 13.01.2016 р.;
від відповідача: не з'явився.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Армко" про стягнення 22 704,31 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.01.2016 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №АК0112.
Позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 22 652,18 грн.
Проте, відповідачем товар не поставлено.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 22 652,18 грн. та трьох процентів річних в розмірі 52,13 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.03.2016 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2016 року у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
В судове засідання 28.03.2016 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 11.03.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року розгляд справи відкладено на 12.04.2016 року.
29.03.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.
В судове засідання 12.04.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.03.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Як вбачається з повернутого конверта №01030 36587311 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 11.03.2016 року, він повернувся в суд у зв'язку з тим, що організація не знаходиться.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 12-Ж, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.03.2016 у є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
18.01.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Армко" (постачальник) укладено договір поставки №АК0112.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі по тексту «товар»), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.
Пунктом 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
Ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.
Загальна сума договору визначається на підставі сплачених рахунків (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору, розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.
Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору (п.4.2 договору).
Відповідно до специфікації №1 (додатку №1 до договору поставки №АК0112 від 18.01.2016р.) загальна сума даної специфікації складає 111 516,67 грн.
Оплата вартості товару здійснюється шляхом 50% переоплати на поточний рахунок постачальника, а решту - 50% протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки (п.3 специфікації).
Відповідно до п.4 специфікації строк поставки товару - протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання 50% передоплати.
Згідно з ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000617 від 29.01.2016 року на суму 45 304,36 грн.
На підставі вищезазначеного рахунку, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 22 652,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №438 від 29.01.2016 року.
Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Докази поставки товару по договору в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
10.02.2016 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу вих.№10/909 в якій просив протягом семи днів від дати отримання вимоги повернути ТОВ «МВ Стеллар» грошові кошти у розмірі 22 652,18 грн. Дана вимога повернути позивачу у зв'язку з тим, що організація не знаходиться за вказаною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №46001 10225875 та поштовим конвертом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 22 652,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач відповідно до ч.3 статті 693 ЦК України та статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 52,13 грн.
Частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений:
- договором. Так проценти є істотною умовою кредитного договору (ст. 1054) та обов'язково узгоджуються сторонами у самому договорі.
- законом, зокрема Цивільним кодексом. Так, наприклад, відповідно до ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка Національного банку України визначається як виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").
Стаття 625 ЦК надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тощо.
- іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до висновків Верховного Суду України,викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за II півріччя 2014 р. (лист від 01.04.2015 року) стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.
За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі N 3-90гс14).
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 52,13 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Армко" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 12-Ж, код ЄДРПОУ 39463044) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (46020, місто Тернопіль, вулиця Гріга, 3, код ЄДРПОУ 32578150) грошові кошти в розмірі 22 652 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 18 коп. та судовий збір в розмірі 1 364 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 83 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 21.04.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий