ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа №910/2787/16
За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСЕН"
про стягнення 79 200,00 грн. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Пантелейчук О.В.(дов. від 21.12.2015)
Від відповідача Медвідь О.П.(дов. від 21.03.2016)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення 79 200.00 грн. та зобов'язанням вчинити дії у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки від 15.10.2015 № ПЗНХ-151591/НЮ.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2016 порушено провадження у справі №910/2787/16 та призначено до розгляду на 10.03.2016.
В судове засідання 10.03.2016 прибув представник позивача та надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання представників не направив, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розгляд справи відкладено на 29.03.2016.
29.03.2016 в судовому засіданні оголошено перерву на 14.04.2016 для подання додаткових доказів по справі.
Представники позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 14.04.2016, надали пояснення по суті справи.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що подані позивачем докази на підтвердження поставки йому відповідачем неякісного товару не є належними, оскільки видаткова накладна № РН-0000014 від 22.10.2015 не містить необхідних реквізитів, а підпис засновника відповідача - ОСОБА_3 на акті від 27.11.2015, яким встановлено невідповідність товару умовам договору поставки, не є доказом, оскільки ОСОБА_3 не був уповноважений відповідачем на представництво своїх інтересів.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -
Між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця», далі - позивач, за договором - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лексен» (далі - відповідач, за договором - постачальник) укладено договір поставки від 15.10.2015 № ПЗ/НХ-151591/НЮ (далі - договір).
Відповідно до розділу 1 договору у відповідності з цим договором ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність ПОКУПЦЮ певну продукцію, далі ТОВАР, відповідно до Специфікації №1 (Додаток № 1), а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти і оплатити цей ТОВАР на умовах даного Договору. Найменування ТОВАРУ: фільтруючий протигаз. (2015 року випуску). Виробник ТОВАРУ: ТОВ «Сотрудничество», м.Харків. Кількість та асортимент ТОВАРУ визначений у СПЕЦИФІКАЦІЇ №1 (Додаток № 1) яка
є невід'ємною частиною Даного Договору.
Згідно п. 2.1. договору ПОСТАЧАЛЬНИК повинен поставити ПОКУПЦЕВІ товар, якість якого відповідає умовам ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткової накладної № РН-0000017 від 22.10.2015 відповідач поставив на адресу позивача протигази ГП-7 у кількості 300 шт. (далі - товар).
В подальшому вказаний товар передано відокремленим підрозділам залізниці.
Комісією позивача встановлено факт невідповідності товару року випуску, вказаному в сертифікаті якості, а тому, враховуючи вимоги наказу МНС України від 16.12.2002 № 330 протигази вже втратили захисні властивості. Про вказану невідповідність товару складено акт рекламації протигазів ГП-7.
Листом від 26.11.2015 № НХ-4/2343 позивач звернувся до відповідача з листом з проханням направити представника для перевірки якості товару та складання акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.
27.11.2015 комісією позивача за участю засновника відповідача ОСОБА_3 складено акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції № 1 від 27.11.2015. Відповідно до вказаного акту відповідачем визнано, що товар не відповідає вимогам Договору поставки, а саме: договором передбачалося постачання протигазів, вироблених в 2015 року, а надійшли протигази різних років випуску (1988, 1990, 1991, тощо), а також не відповідність протигазів ДСТУ ГОСТ 12.4.041.2006, а саме: на фільтруючих коробках ФВК відсутнє необхідне маркування щодо року виготовлення та інших позначень, що не дає можливості визначити виробника і рік виготовлення даної продукції та номер партії, шлем-маски виготовлені різними виробниками (ПРОМ СИЛА», «Т», «С»), різних партій (3,8,63,31), відсутні інструкції з експлуатації та пакувальний аркуш.
Пунктом 5.12. договору встановлено, що постачальник на підставі визнаної претензії в погоджений термін, але не більше 20 днів, робить за свій рахунок заміну невідповідного асортименту, заміну неякісного товару або усуває виявлені дефекти.
Відповідно до п 7.4. Договору за постачання товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.
У зв'язку з наведеним, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити заміну неякісних протигазів на якісні.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що видаткова накладна № РН-0000014 від 22.10.2015 не містить необхідних реквізитів, а підпис засновника відповідача - ОСОБА_3 на акті від 27.11.2015, яким встановлено невідповідність товару умовам договору поставки, не є доказом, оскільки ОСОБА_3 не був уповноважений відповідачем на представництво своїх інтересів.
Проте, вказані заперечення відповідача не спростовують факт поставки позивачу товару, що не відповідає умовам договору.
Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч.1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до її якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Статтею 673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; у разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису; якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Згідно ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
- пропорційного зменшення ціни;
- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
- вимагати заміни товару.
Відповідно до ст. 620 Цивільного кодексу України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред'явив позов.
Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч.ч. 1, 2 ст. 184 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що хоча статтею 620 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора на витребування у боржника речі, яка визначена індивідуальними ознаками, однак чинне законодавство не встановлює заборони вимагати від боржника належного виконання обов'язку з поставки обумовленого договором товару, а саме передання речей, визначених родовими ознаками, якими є: фільтруючий протигаз. (2015 року випуску), виробник ТОВАРУ: ТОВ «Сотрудничество», м. Харків, якість товару має відповідати умовам ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006.
Наявність у відповідача обов'язку поставити позивачу саме «фільтруючий протигаз. (2015 року випуску), виробник ТОВАРУ: ТОВ «Сотрудничество», м. Харків, якість товару має відповідати умовам ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006» на загальну суму 396 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині здійснення заміни неякісних протигазів ГП-7 у кількості 300 шт., поставлених за Договором від 15.10.2015 № ПЗ/НХ-151591/НЮ - на якісні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 79 200,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п 7.4. договору за постачання товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару.
Таким чином, умовами договору та господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати штрафу.
Оскільки відповідач поставив товар, що не відповідає умовам договору, то позивач нарахував відповідачеві штраф, який складає 79 200,00 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» задовольнити повністю.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСЕН" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2б, код ЄДРПОУ 37471891) здійснити заміну неякісних протигазів ГП-7 у кількості 300 шт., що поставлені публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221) за договором від 15.10.2015 № ПЗ/НХ-151591/НЮ на якісні, а саме такі, що відповідають умовам договору від 15.10.2015 № ПЗ/НХ-151591/НЮ: фільтруючий протигаз. (2015 року випуску), виробник ТОВАРУ: ТОВ «Сотрудничество», м. Харків, якість товару має відповідати умовам ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСЕН" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2б, код ЄДРПОУ 37471891) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221) штраф в сумі 79 200(сімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі - 2 756(дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 20.04.2016