Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.
Суддя-доповідач - Блохін Анатолій Андрійович
19 квітня 2016 року справа №805/5003/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Святодух О.Б., за участю представників: від позивача - ОСОБА_2, від відповідача - Довбиш В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 805/5003/15-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги, грошове забезпечення за два місяці в загальному розмірі 85036, 86 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку, визнання частково незаконним наказ №354 о/с від 06.11.2015 в частині вислугу років, зобов'язання вчинити певні дії, -
02 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Слов'янський міський відділ) про стягнення Слов'янського міського відділу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2015 по 03.11.2015 в розмірі 40027, 82 грн., одноразової грошової допомоги в розмірі 33756, 78 грн. та грошове забезпечення за два місяці в розмірі 11 252, 26 грн., всього 85036, 86 грн., визнання частково незаконним наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 в частині визначення вислуги років, зобов'язання Слов'янського міського відділу виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 по момент проведення розрахунку, стягнення компенсації за невикористану відпустку.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 12.08.2014 наказом Міністра Внутрішніх Справ України позивача звільнено з органів внутрішніх справ. 31.03.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом ОСОБА_4 поновлено посаді. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду залишено без змін. Однак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 було виконане лише 03.11.2015. Таким чином, відповідачем рішення суду було виконано із затримкою та стягненню з відповідача підлягає грошове забезпечення за період з 01.04.2015 по 03.11.2015 в сумі 40 027,82 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби у зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується грошова допомога. Також наказом МВС України від 31.12.2007 №499 передбачено, що звільненим з посад (скороченням штатної посади) протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). При звільнені позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 33756, 78 грн., грошове забезпечення за два місяці в розмірі 11 252, 26 грн. та компенсації за невикористану відпустку. Позивач вважає, що розрахунок вказаних виплат повинен здійснюватися із розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 184,46 грн., яка визначена постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2015. Крім того, відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України відповідач повинен виплати середнє грошове забезпечення за час затримки всіх виплат при звільненні позивача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 805/5003/15-а, позов задоволено частково. Зобов'язано Слов'янський міський відділ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просив змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги. стягнути на користь позивача з відповідача Слов'янського MB ГУМВС України в Донецькій області грошове забезпечення за період з 01.04.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 40027 грн. 82 коп., одноразову вихідну допомогу в розмірі 20324,59 грн.,зобов'язати відповідача Слов'янський МВ ГУМВС України в Донецькій області виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по момент проведення розрахунку
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що приймаючи спірну постанову, судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного суду України щодо правильного застосування вимог ст. 236 КЗпП України крім того щодо особливостей застосування норм загального та спеціального законодавства щодо спірних правовідносин. Крім того, в доводах апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції помилково визначив розмір одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до наказу про обчислення вислуги років, на момент звільнення 06.11.2015 року у календарному обчисленні 12 років 11 місяців 28 день таким чином її розмір становить (5626 гривні.13 коп. /2)х12= 33756 гривні 78 коп.) Судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем було неправомірно визначене грошове забезпечення за вересень-жовтень 2015 року, та відповідно неправомірно розраховано одноразову грошову допомогу при звільненні у меншому розмірі, ці обставини випливають із позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за період часу з 01.04.2015 року по 06.11.2015 року. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по момент проведення розрахунку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості застосування до спірних правовідносин вимог ст. 117 КЗпП України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача - Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області - Довбиш В.М. в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 13.08.2013 №311 о/с майора міліції ОСОБА_4 призначено старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу.
29.07.2014 МВС України було складено наказ від № 805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС в Донецькій області та Луганських областях». Згідно зазначеного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно витягу з наказу від 12.08.2014 № 1535 о/с МВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду 31.03.2015 у справі №808/7014/14, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 залишена без змін, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 805 від 29.07.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» в частині притягнення майора міліції ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12.08.2014 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, майора міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу; поновлено майора міліції ОСОБА_4 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу з 13 серпня 2014 року; стягнуто зі Слов'янського міського відділу на користь ОСОБА_4 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2014 року по 31 березня 2015 року у розмірі 42 610,26 грн.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області №331 о/с від 03.11.2015 майора міліції ОСОБА_4 поновлено на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу з 13 серпня 2014 року.
Отже спірним у даній справі є питання застосування до спірних правовідносин вимог ст. 236 Кодексу Законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд зробив висновок про те, що з набранням чинності судових рішень, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем перейшли у виконавчу сферу. Отже відновлення прав позивача повинно здійснюватися шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі, який може бути здійснений Запорізьким окружним адміністративним судом.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.
Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Отже приймаючи до уваги, те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року про поновлення на роботі позивача було виконано тільки 03.11.2015 року, то позивач має право відповідно до ст. 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 23 червня 2015 року (21-63а15), щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції вимог ст. 236 КЗпП України.
Спірною між сторонами є сума зазначеної компенсації грошового забезпечення, яка підлягає сплаті за вказаний період.
Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).
Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З наданої до суду довідки Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області № 4674л/к/303/02-2016 від 18.04.2016 року вбачається, що в червні 2014 року позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 4891,80 грн., у липні 2014 року - 6360,46 грн.
Колегія суддів вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати слід враховувати положення п.1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12. 2007р. яким встановлено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплата за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З Огляду на викладене, середньоденна заробітна плата позивача складає: 4891,80 грн. (червень 2014 року ) + 6360,46 грн. (липень 2014 року) : 61 (календарний день за два місяці) = 184 грн. 46 коп.
Період вимушеного прогулу позивача ( під час затримки виконання рішення суду) з 01 квітня 2015 року по 06 листопада 2015 року з складає 216 днів.
Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2015 року по 06 листопада 2015 року з Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача підлягає до виплати 31644 грн. 19 коп.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивач в зазначений період працював в ПФУ в м. Дебальцеве Донецької області, та відповідно довідки (а.с. 104) в період з квітня 2015 року по листопад 2015 року отримав заробітну плату у розмірі 23 192,26 грн.
Згідно довідки Слов'янського МЦЗ № 210 (а.с. 107) за квітень 2015 року отримав доход у розмірі 126.93 грн.
Крім того, відповідно до довідки Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 11.04.2016 року №4341л/к/303/02-2016 (а.с. 160) позивачу за вказаний період нараховано та сплачено компенсацію грошового забезпечення за час затримки поновлення на службі у розмірі 8325, грн., що не є спірним між сторонами.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги часткову виплату на користь позивача суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 01.04.2015 року по 06.11.2015 року, з урахуванням отриманих, вищевказаних сум, позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2015 року по 06.11.2015 року підлягають частковому задоволенню на суму 8 199 грн. 17 коп. ( 39843,36-23192,26-126,93-8325=8199,17).
Колегія суддів зазначає, що тривале, протиправне невиконання відповідачем постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року щодо поновлення позивача на посаді з 13.08.2014 року, яка в зазначеній частині звернута до негайного виконання, не можна вважати підставою для нарахування позивачу середньої заробітної плати за період невиконання рішення суду відповідно до 4.4 п.2 Порядку № 100.
Щодо позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 33756, 78 грн. колегія суддів суд зазначає наступне. Суд першої інстанції зобов'язав з відповідача Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Апелянт не погодився з судовим рішенням в частині саме визначення розміру одноразової грошової допомоги.
Відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплату пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до наказу № 7 о/с ак від 07.12.2015 року Головного управління МВС України в Донецькій області, вислуга років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги ОСОБА_4 становить 12років 11 місяців 28 днів.
Середнє грошове забезпечення для розрахунку враховано відповідно до довідки відповідача від № 4674л/к/303/02-2016 від 18.04.2016 року вбачається, що в червні 2014 року позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 4891,80 грн., у липні 2014 року - 6360,46 грн.
Судова колегія вважає неможливим застосування при розрахунку середнього заробітку визначеного відповідачем за вересень і жовтень 2015 року оскільки в зазначені місяці позивач фактично не працював, оскільки поновлений на посаді був (на виконання рішення суду) тільки 03.11.2015 року.
Отже розмір одноразової грошової допомоги становить 4891,80+6360,46 = 11252,26:2 = 5626,13х12 = 33756,72 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідачем сплачено позивачу одноразову допомогу у розмірі у розмірі 6937,50 грн. (згідно довідки від 02.02.2016 року за №4676л/к/303/02-2016), стягненню підлягає 26819,28 грн. (33756,72-6937,50=26819,28).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_4 в зазначеній частині є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 26819,28 грн.
Щодо позовних вимог стосовно стягнення на користь позивача компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2015 рік колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (Положення №114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.
Згідно абз. 2 п. 56 Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Як вже зазначалось раніше, у відповідності до абз. 1, 3 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 7 вказаного Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
В матеріалах справи наявна довідка Слов'янського МВ від 19.01.2016 року №510/303/06-2016, відповідно до якої відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки у 2015 році у кількості 37 діб у розмірі 1656,68 грн.
Колегія суддів зазначає, що розрахунок зазначеної компенсації у відповідності до норм чинного законодавства повинен здійснюватись виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Враховуючи те, що фактично відпрацьованим та таким, що передував звільненню позивача (оскільки в період з 03.11.2015 року по 06.11.2015 року позивач до виконання службових обов'язків фактично не приступив) є період серпень 2013 року - липень 2014 року. розрахунок компенсації за невикористану відпустку здійснюватиметься виходячи з виплат в зазначений період.
З наданої відповідачем довідки від 18.04.2016 року №4674л/с/303/02-2016 вбачається, що в період серпень 2013 року - липень 2014 року позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 54262,66 грн.
Таким чином розмір компенсації за невикористані 29 днів відпустки, що підлягає стягненню на користь позивача, становить (54262,66 грн. : 365 календарних днів х 29 днів) - 1117,71(сплачена відповідачем компенсація) = 3222 грн. 43 коп.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку у кількості 29 днів у розмірі 3222 грн. 43 коп.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 в зазначеній частині є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на зазначену суму.
Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з Слов'янського міського відділу грошове забезпечення за два місяці в розмірі 11 252, 26 грн. колегія суддів зазначає наступне.
На обґрунтування позовних вимог в зазначеній частині позивач посилається на приписи п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007 року, відповідно до якого особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.
Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.
Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.
Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.
Пунктом 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007 року передбачено виплати грошового забезпечення за час перебування в розпорядження органу внутрішніх справ та в разі звільнення з посади (скорочення штатної посади).
Тобто з аналізу наведеної норми вбачається, що законодавством передбачена виплата такого грошового забезпечення лише в разі скорочення штатної посади та за умови перебування особи рядового, начальницького складу в розпорядженні органів внутрішніх справ, тоді як позивача безпосередньо звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів самих органів внутрішніх справ.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №354 о/с майора міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, з 06 листопада 2015 року.
За таких обставин, оскільки позивач звільнений з органів внутрішніх справ, тому не має права на отримання грошового забезпечення за два місяці відповідно до підпункту 3.4.8 наказу МВС від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ». Таким чином, позов в цій частині не ґрунтується на нормах матеріального права та не підлягає задоволенню.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Щодо позовних вимог про визнання частково незаконним наказ ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015 в частині визначення вислуги років суд зазначає наступне.
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07.12.2015 №7л/к о/с внесено зміни до наказу від 06.11.2015 №354 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 та встановлена вислуга років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 12 років 11 місяців 28 днів.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині спростовуються наявними у матеріалах справи доказами і не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по день фактичного розрахунку, судова колегія зазначає наступне. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вказаної позовної вимоги послався на те, що порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та умови грошового забезпечення цих осіб встановлені спеціальними нормативно-правовими актами, тому положення ст. 117 КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини. Крім того, суд першої інстанції послався на вимоги п.1.12 Наказу МВС № 499 від 31 грудня 2007 року, який передбачає, що грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ несвоєчасно або виплачене їм у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на це право. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавством підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, після поновлення позивача 03 листопада 2015 року на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня липня 2015 року, позивача було звільнено з 06 листопада 2015 року за пунктом 64 "г" скорочення штатів (наказ № 354 о/с).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судова колегія вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на вимоги наказу МВС № 499 від 31.12.2007 року, оскільки Інструкція про порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена вказаним наказом не містить вимог щодо строків розрахунку з працівником під час його звільнення та відповідальності за це уповноваженого органу.
Представник відповідача, під час судового засідання, підтвердив, що станом на дату звільнення не було проведено з позивачем повного розрахунку.
Отже позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню з 06.11.2015 року по 19.04.2016 року (дата ухвалення судового рішення) 165 днів х 184.46 грн. = 30 435 грн. 90 коп.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 805/5003/15-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги, грошове забезпечення за два місяці в загальному розмірі 85036, 86 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку, визнання частково незаконним наказ №354 о/с від 06.11.2015 в частині вислугу років, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 805/5003/15-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - задовольнити частково.
Стягнути з Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 квітня 2015 року по 03 листопада 2015 року в сумі 8 199 ( вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 17 коп.
Стягнути з Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 26 819 (двадцять шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 28 коп.
Стягнути з Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку ( 29 днів) в розмірі 3 222 ( три тисячі двісті двадцять дві грн. 43 коп.
Стягнути з Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06 листопада 2015 року по 19 квітня 2016 року в сумі 30 435 (тридцять тисяч чотириста тридцять п'ять ) грн. 90 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 20 квітня 2016 року.
Головуючий суддя : А.А. Блохін
Судді: Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок