Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.
Суддя-доповідач - Міронова Г. М.
20 квітня 2016 року справа №805/4935/15-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фітосанітарної інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі № 805/4935/15-а за позовом Державної фітосанітарної інспекції Донецької області до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними дій та скасування рішення,
Позивач 23.11.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ним 09.11.2015 року отримано рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0029641704 від 31.10.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано пеню у розмірі 3382,04 грн. за період з 21.05.2015 року по 29.10.2015 року. Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки сплата єдиного внеску за 2015 рік здійснюється ним своєчасно та в повному обсязі.
Просив суд: визнати неправомірними дії щодо нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; скасувати рішення № 0029641704 від 31.10.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі № 805/4935/15-а у задоволенні позовних вимог Державної фітосанітарної інспекції Донецької області до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення - відмовлено повністю.
Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є неправомірними, оскільки Державною фітосанітарною інспекцією Донецької області повністю та своєчасно виконано зобов'язання зі сплати ЄСВ.
Представником відповідача на адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Апелянтом на адресу суду надіслана заява, в якій просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, пояснення представника апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - Державна фітосанітарна інспекція Донецької області (код ЄДРПОУ 38531521), зареєстрований платником податку, місцезнаходження: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Доменна, буд. 56 (том 1 а.с. 18-19).
31 жовтня 2015 року Маріупольською ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято рішення № 0029641704 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Державної фітосанітарної інспекції Донецької області застосовано штраф у розмірі 104 520,92 грн. (20 %) за період з 21.05.2015 року до 29.10.2015 року та нарахована пеня у розмірі 3382,04 грн. (0,1% від суми недоїмки) (том 1 а.с. 225).
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову неправомірним та зазначає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з огляду на наступне.
Суть спірних правовідносин в частині формування та направлення спірної вимоги полягає у правомірності винесення податковим органом вимоги щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску із урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464) та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон № 1669).
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 4 ч. 2).
З матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів позивачем задекларовано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальну суму: за січень 2015 року - 63584,26 грн., за лютий 2015 року - 73852,22 грн., за березень 2015 року - 68286,84 грн., за квітень 2015 року - 86513, 74 грн., за травень 2015 року - 99272,05 грн., за червень 2015 року - 138966,04 грн., за липень 2015 року - 60516,00 грн., за серпень 2015 року - 128797,21 грн., за вересень 2015 року - 96204,72 грн., за жовтень 2015 року - 137671,32 грн. (том 1 а.с. 25-72, 205-216).
Вказані у звітах суми зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2015 рік були перераховані позивачем до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 1 а.с. 73-204).
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивача, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області зазначила, що у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску сплата поточних нарахувань зараховувалась в сплату податкового боргу та нараховувалась штрафна санкція і пеня.
Колегія суддів зазначає, що спірним у даній справі є наявність у Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області підстав для прийняття відносно позивача рішення № 0029641704 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф та нарахована пеня.
На переконання колегії суддів відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв всупереч вимогам Закону № 2464 з огляду на наступне.
02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 наступного змісту:
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.
З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога сформована 31.10.2015 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є виконавчим документом.
Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальність, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 1669 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме станом на 31.10. 2015 року.
Таким чином, спірна Вимога про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправною на момент її формування.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.
Пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 пов'язує звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю двох умов:
- перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція ;
- штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь, (п/п 20 п. 1).
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.
Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9 4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу податковий орган зазначив, що застосування до спірних відносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не є можливим з огляду на недоведеність можливості їх реалізації.
Колегія суддів зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на викладене, встановлено, що положення, передбачені п. 9 4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску.
Колегія суддів зазначає, що у Державної фітосанітарної інспекції Донецької області є всі наявні підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки п. 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 не передбачає надання платником єдиного внеску окремих документів: заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо.
Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9 4 Закону № 2464), а не Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який щодо спірних відносин є загальними.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної фітосанітарної інспекції Донецької області - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі № 805/4935/15-а - скасувати.
Позовні вимоги Державної фітосанітарної інспекції Донецької області до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними дій та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування Державній фітосанітарній інспекції Донецької області пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0029641704 від 31.10.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Державної фітосанітарної інспекції Донецької області застосовано штраф у розмірі 104 520,92 грн. (20 %) за період з 21.05.2015 року до 29.10.2015 року та нарахована пеня у розмірі 3382,04 грн. (0,1% від суми недоїмки).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Сіваченко
О.О. Шишов