20 квітня 2016 року м. Київ К/800/33959/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - Заїка А.О.,
від відповідача - Житкевич С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р.
у справі № 806/6975/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна»
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» (далі - позивач, ТОВ «Обербетон Україна») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ), в якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 р. № 0010891601.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 04.12.2012 р. № 0010891601; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.11.2012 р. посадовою особою Житомирської ОДПІ, на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «Обербетон Україна», за результатами якої складено акт від 19.11.2012 р. № 5257/15-2 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 54.3 статті 54, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України,- в наслідок безпідставного внесення до рядка 21 залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, який зменшено актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 27.01.2012 р. № 572/23-1 та актом про результати камеральної перевірки від 19.10.2012 р. № 4247/15-2 на загальну суму 4 407 220 грн. (в межах Д.2 до декларації).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 р. № 0010891601, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 407 220 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 19.11.2012 р. № 5257/15-2, підставою для зменшення позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки акту перевірки від 27.01.2012 р. № 572/23-1, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 0000502301, № 0000512301, № 0000522301, № 0000532301, № 0000552301, 0000542301 та акту перевірки від 19.10.2012 р. № 4247/15-2, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 р. № 0010121601, № 0010131601.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, наведеними законодавчими положеннями передбачено механізм врахування платником непогашеного залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що утворилося у податковому обліку платника, шляхом перенесення такого залишку до податкового кредиту наступних звітних періодів.
При цьому, висновки актів попередніх перевірок не підлягають обов'язковому врахуванню платником при заповненні ним показників податкової звітності, у тому числі й під час перенесення залишку від'ємного значення податку на додану вартість минулих звітних періодів до податкової декларації за поточний період. Адже сам по собі акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.
Доказів узгодження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі актів перевірок від 27.01.2012 № 572/23-1 та від 19.10.2012 № 4247/15-2 податковим органом не представлено.
Також судами встановлено факт скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом на підставі зазначених актів перевірок.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтовано задовольнили позов.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. у справі № 806/6975/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко