"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/36386/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 р.
у справі № 813/9029/13-а (№ 876/3251/14)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт»
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт» (далі - позивач, ТОВ «Захід Імпорт») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просило суд: - визнати протиправними дії відповідача протиправними щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 р. № 0000532210; - скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 р. № 0000532210; - визнати протиправними дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова щодо розміщення інформації, відображеної в акті від 12.06.2013 р. № 1023/22-10/37363119 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Захід Імпорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2010р. по 31.12.2012 р.» у базах даних АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Міністерства доходів та зборів України»; - зобов'язати ДПІ у Сихівському районі м. Львова відновити інформацію у базах даних АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Міністерства доходів та зборів України».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 26.06.2013 р. № 0000532210; в решті позовних вимог - відмовлено; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 р.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
В частині позовних вимог ТОВ «Захід Імпорт» у задоволенні яких відмовлено, рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку позивачем по суті - не оскаржувалось.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись, касаційну скаргу розглянуто за наявними в справі документами на підставі статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.05.2013 р. по 05.06.2013 р., на підставі направлень від 13.05.2013 р. №№ 454-461, № 468, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, наказу від 29.04.2013 р. № 319 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова та ДПС у Львівській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Захід Імпорт» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджету, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 12.06.2013 р. №1023/22-1037363119 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 111 409 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 р. № 0000532210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3 278 879 грн., з яких 3 111 409 грн. - за основним платежем та 167 470 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як вбачається з акту перевірки від 12.06.2013 р. № 1023/22-1037363119, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем доходу та складу витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», ТОВ «Лідерком», ТОВ «БК Арс», ТОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ- 600», ТОВ «Сана Прим», ТОВ «Маштрейд», ПП «Зернопостач», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування складу доходу і витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
При цьому слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.
Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.
Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.
В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи.
Висновки про реальність проведених позивачем зі своїми контрагентами спірних господарських операцій, судами попередніх інстанцій було зроблено без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання.
При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.
Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі
Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014р. у справі № 813/9029/13-а (№ 876/3251/14) в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 р. № 0000532210, - справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко