20 квітня 2016 року м. Київ К/800/58243/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Ялтинської міської ради про зобов'язання виконати певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року, -
встановив:
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Ялтинської міської ради про зобов'язання виконати певні дії.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Управлінні праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради з 1 вересня 2005 року, з 30 березня 2007 року займав посаду державного соціального інспектора.
Згідно рішення Ялтинської міської ради від 31 липня 2013 року № 43 змінена назва Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради на Департамент соціальної політики Ялтинської міської ради з 20 серпня 2013 року і затверджено Положення про Департамент соціальної політики Ялтинської міської ради, відповідно до якого Департамент соціальної політики Ялтинської міської ради є виконавчим органом Ялтинської міської ради.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Умови оплати праці посадових осіб та службовців органів місцевого самоврядування визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268 (далі - постанова № 268).
У пункті 1 постанови № 268 зазначено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.
Додатком 51 до постанови № 268 встановлена схема посадових окладів працівників і спеціалістів департаментів, самостійних управлінь, відділів, виконавчих органів міських (крім мм. Києва та Севастополя) рад.
Пунктом 2 вказаної постанови керівнику відповідного органу надано право установлювати у межах затвердженого фонду оплати праці працівникам відділів апарату ради надбавки, доплати, здійснювати їх преміювання та надавати їм матеріальну допомогу.
Згідно підпункту 1 пункту 3 постанови № 268 працівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - у розмірі 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу.
Виходячи зі змісту наведеної норми вбачається, що необхідними умовами для отримання вказаної надбавки є знання та використання в роботі іноземної мови, що повинно бути підтверджено відповідними документами.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач не має належного документа про освіту або відповідного сертифіката, які б підтверджували відповідність його знань іноземної мови державним стандартам.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що за призначенням житлових субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям звертаються особи, родичі яких є громадянами інших держав або працюють в іншій державі, і йому доводиться читати листи або інші документи чи проводити бесіди з цими родичами на англійській мові, оскільки позивачем не доведено належними документами знання англійської мови та факт застосування в роботі іноземної мови.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, так як відсутні підстави для виплати йому надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови.
За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Ялтинської міської ради про зобов'язання виконати певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.