12 квітня 2016 року м. Київ К/800/14585/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі №813/2693/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області до Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» про стягнення заборгованості, -
У квітні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області звернулось з позовом до Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 9671,08 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадяни ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, працювали у відокремленому структурному підрозділі ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» - Закарпатській геологорозвідувальній експедиції, у шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях.
За період січень-березень 2013 року УПФ у Берегівському районі здійснило виплату та доставку вищевказаним громадянам пільгових пенсій на загальну суму 9671,08 грн.
Однак, Закарпатська геологорозвідувальна експедиція ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» не відшкодувала УПФУ суму виплачених громадянам пільгових пенсій та витрат на її доставку, у зв'язку з чим в період з січня по березень 2013 року виникла заборгованість перед УПФУ в Берегівському районі на загальну суму 9671,08 грн.
Відповідно до п.1.3 Положення про відокремлений структурний підрозділ - Закарпатську геологорозвідувальну експедицію Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» експедиція не є юридичною особою, має поточний рахунок в установі банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп, фірмовий бланк. Баланс експедиції є складовою частиною балансу ДП «Західукргеологія».
Згідно повідомлення про закриття відокремленого підрозділу від 27.03.2013 року № 01-442/13 відокремлений підрозділ Закарпатська геологорозвідувальна експедиція ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» закрито, про що внесено запис у Єдиний державний реєстр за №14151040025002718 від 02.04.2013 року.
До моменту закриття, Закарпатська геологорозвідувальна експедиція ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» перебувала на обліку в УПФ у Берегівському районі з 11.02.1991 року та була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску № 4770/04 від 24.07.2012 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов'язок з відшкодовування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений на підприємства. Крім того, суди зазначили, що за зобов'язаннями Закарпатської геологорозвідувальної експедиції повинен відповідати відповідач, оскільки Закарпатська геологорозвідувальна експедиція створена без права юридичної особи як відокремлений підрозділ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, зі змісту статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі №21-215а13.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» обов'язку відшкодувати Управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є правильним.
Посилання скаржника на невірність висновку судів щодо призначення вище зазначеним працівникам Закарпатської геологорозвідувальної експедиції ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» пільгових пенсій відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки питання правильності призначення цих пенсій не можуть досліджуватись при вирішення даної справи про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: