20 квітня 2016 року м. Київ К/800/63078/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області про включення до акту щомісячної звірки витрат та стягнення коштів, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, -
встановив:
У вересні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області про включення до акту щомісячної звірки витрат та стягнення коштів за червень-серпень 2013 року в сумі 734,58 гривень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області 400,98 гривень суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, за період з червня по серпень 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, посилаючись на те, що судами неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 333,60 гривень витрат на виплату допомоги на поховання, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області було подано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за червень-серпень 2013 року.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області не прийнято до відшкодування витрати позивача за червень-серпень 2013 року на суму 734,58 гривень, з яких: 400,98 гривень - основний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався з особами за межами України; 333,60 гривень - допомога на поховання.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області 400,98 гривень витрат на виплату в період з червня по серпень 2013 року пенсій по інвалідності особам, які отримали каліцтво за межами України і переїхали на постійне місце проживання в Україну, зазначив, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. При цьому суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області допомоги на поховання ОСОБА_4 в сумі 183,60 гривень і ОСОБА_5 в сумі 150 гривень, за відсутність на це правових підстав.
За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Вищий адміністративний суд України перевіряє законність і обґрунтованість постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог у межах касаційної скарги, оскільки в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються.
Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 2008 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 вказаного Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків у встановленому законодавством порядку зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
За приписами частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, (далі - Порядок № 826) регулює питання проведення Фондом соціального страхування від нещасних випадків витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку № 826).
У пункті 5 зазначеного Порядку визначено, що організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Згідно з абзацом другим частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
У відповідності до частини 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
У статті 24 Закону № 1105-ХІV закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, та Порядку № 826, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 вказаного Закону, дає підстави вважати, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Слід зазначити також, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року № 5-4/4, яким зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду соціального страхування від нещасних випадків зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, вказаної вище пенсії.
Як встановлено судами, Управлінням Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області не було надано і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинного зв'язку смерті зазначених осіб з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. При цьому суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачем правомірності включення до відшкодування відповідачем суми 150 гривень в графі «інші причини (смерть потерпілого)» стосовно ОСОБА_5 та заявлення до стягнення зазначеної суми в контексті даної спірної ситуації.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області витрат на виплату допомоги на поховання, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Також суди вірно зазначили про те, що у разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, у судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення таких сум, шляхом пред'явлення органами Пенсійного фонду України позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки та про включення до актів звірки виплачені суми витрат.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області про включення до акту щомісячної звірки витрат та стягнення коштів - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.