16 березня 2016 року м. Київ К/9991/2532/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Шевчук П.О.,
за участю:
представників позивача - Калініної О.О., Піталєвої М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року
у справі № 2а-3377/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна»
до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (яка є правонаступником Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) про визнання скасування податкових повідомлень-рішень № 0000502310/0 від 26 липня 2010 року, № 0000502310/1 від 20 серпня 2010 року, № 0000502310/2 від 28 жовтня 2010 року, № 0000502310/3 від 12 січня 2011 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області №0000502310/0 від 26 липня 2010 року, № 0000502310/1 від 20 серпня 2010 року, №0000502310/2 від 28 жовтня 2010 року, № 0000502310/3 від 12 січня 2011 року.
В касаційній скарзі Дергачівська МДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Дергачівську МДПІ Харківської області його правонаступником - Дергачівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Дергачівська МДПІ Харківської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Амкор Ренч Україна» (з 10 березня 2010 року змінено назву на ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 848/20-104/32796990 від 13 липня 2010 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1461740,00 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2009 року - 89862,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 113429,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 334939,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 627861,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 298649,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість агентських, наданих Компанією «Amkor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) (агентом) згідно агентської угоди від 01 липня 2008 року (щодо відвідування дійсних покупців в ЄЖвропі та залучення нових клієнтів на постійній основі), оскільки: у періоді, який перевірявся, нові покупці не залучались; у другому півріччі 2008 року та за 9 місяців 2009 року позивач не декларував податок на прибуток; зазначені агентські послуги не вплинули на збільшення прибутку позивачем. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом не оспорювалась.
26 липня 2010 року Дергачівська МДПІ Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000502310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2534180,90 грн., у тому числі: 1461740,00 грн. - за основним платежем, 1072440,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а Дергачівською МДПІ Харківської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000502310/1 від 20 серпня 2010 року, № 0000502310/2 від 28 жовтня 2010 року, №0000502310/3 від 12 січня 2011 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що з 01 липня 2008 року у ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» збільшилась кількість контрагентів, яким він реалізовував прибуток, а також збільшились доходи, внаслідок виконання агентської угоди, укладеної з Компанією «Amkor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки: згідно з показниками акту перевірки позивач отримував значні суми доходу саме від продажу товарів, які постійно збільшувалися (зокрема: за 2 півріччя 2008 року - 40167109,00 грн., за 2009 рік - 126397800,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 28061118,00 грн.); за рахунок агентських послуг Компанії «Amcor Rentsch Rickenbach AG» позивач отримав портфель постійних замовлень, який забезпечив постійне зростання обсягів виробництва та доходів від реалізації продукції (з 18394,9 тис. грн. за півріччя 2008 року (дані звіту про фінансові результати за 2 квартал 2008 року), до 33244 тис. грн. за 1 квартал 2010 року (дані звіту про фінансові результати за 2 квартал 2010 року)); Rentsch AG як агент для всіх компаній групи Amcor Rentsch виконує обов'язки з організації та укладення угод по реалізації продукції, з огляду на що централізована реалізація спільно з Rentsch AG є менш витратною, ніж якщо б ці послуги виконувались самими компаніями групи Amcor Rentsch; збереження договірних відносин з покупцями продукції позивача було б неможливим без отримання управлінських послуг від Amcor Rentsch Rickenbach AG, що також було встановлено у рішенні Дергачівського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2011 року у справі №2010/2-1021/11, яке набрало законної сили. Також, суд виходив з того, що оскільки за результатами розгляду первинної та повторних скарг позивача не відбулося зміни або скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (і штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок адміністративного оскарження, то у податкового органу не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення-рішення з дробом 1, 2, 3.
Однак, повністю погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абзацом 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Відповідно до пунктів 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.
Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Як вбачається з довідки та витягу є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11 березня 2010 року, видами діяльності ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» за КВЕД є, зокрема: виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари; інша поліграфічна діяльність; виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; виробництво інших виробів з паперу та картону (т.1 арк. справи 107-110).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що 01 липня 2008 року ТОВ «Астрон» (принципал) було укладено агентську угоду (та додаткові угоди у зв'язку зі зміною назв підприємств) з Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) (т.2 арк. справи 55-65), відповідно до умов якої Компанія «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) є головною компанією (штаб-квартирою) підрозділу Amcor Rentsch, до сфери діяльності якого входить виробництво упаковки тютюнових виробів та високоякісної гнучкої картонної упаковки для європейського ринку, він дозволяє використання відділу міжнародної торгівлі. Принципал є компанією групи Amcor Rentsch та використовує послуги відділу продаж Rentsch AG та отримує вигоду від всесвітніх ділових зв'язків та від подальшого розвитку ділових стосунків. Щоб дати можливість принципалу отримати прибуток від ділових стосунків на ринку упаковки тютюнових виробів, Rentsch AG як агент для всіх компаній групи Amcor Rentsch, виконує обов'язки по організації та укладенню угод по реалізації продукції. Централізована реалізація спільно з Rentsch AG є менш витратною, ніж якщо б ці послуги виконувались самими компаніями групи Amcor Rentsch. Згідно статті 2 агентської угоди, Rentsch AG повинен на постійній основі відвідувати дійсних покупців в Європі за свій рахунок та залучати нових клієнтів. Положеннями статті 4 угоди передбачено, що принципал виплачує комісійну винагороду у розмірі 1,5% від загальної суми вартості продажів. Звіт про комісійну винагороду надсилається в Rentsch AG щомісяця після підведення висновків про суму місячних продажів. Оплата рахунку, який виставляє Rentsch AG, проводиться в місячний термін. Термін угоди складає 3 роки та автоматично продовжується на кожен наступний рік (стаття 5 агентської угоди).
Сторонами також було укладено додаткову угоду № 1 від 10 жовтня 2008 року у зв'язку зі зміною юридичної назви ТОВ «Астрон» на ТОВ «Амкор Ренч Україна». Згідно додаткової угоди № 2 від 17 лютого 2010 року було змінено юридичну назву агента - Компанія «Amcor Rentsch Rickenbach AG» на Компанія «Amcor Tobacco Packaging Switzerland GmbH». Згідно додаткової угоди № 3 від 23 березня 2010 року було проведено зміну юридичної назви принципала на ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» (т.2 арк. справи 66-72).
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року ТОВ «Амкор Тобакко Пекенджинг Україна» відвантажило продукцію виробникам тютюнової продукції - Tobacco Company (Прилуки), JN Inernational Ukrainе (Полтава), Philip Morris Ukraine (Харків) та сплатило винагороду по агентських послугах за реалізацію продукції на користь Компанії «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) в сумі 2805965,26 грн., вартість якої на підставі актів виконаних робіт віднесло до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток в сумі 2160720,89 грн. та по рядку 05.2 декларації в IV кварталі 2009 року - в сумі 645244,37 грн.
Зазначені підприємства були єдиними покупцями продукції позивача у періоді, який первеірявся; договори поставки зі вказаними особами були укладені за сприянням і при посередництві Компанії «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія), яка діяла відповідно до умов агентської угоди. Підприємства - покупці продукції позивача є залежними від міжнародних тютюнових компаній, які приймають рішення про закупівлю пакування для своєї продукції централізовано на рівні головних офісів, які знаходяться в Європі. Компанія «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) від імені позивача узгоджувало умови договорів поставки, в тому числі ціну, строк дії, обсяги, порядок здійснення поставок, із засновниками вказаних підприємств-покупців. Після такого узгодження умови договорів поставки повідомлялися позивачу і доводилися до відома підприємств-покупців на рівні їх засновників (акціонерів). Без зазначених дій Компанії «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) укладення позивачем договорів, за якими здійснювалася поставка продукції у період з 2008 року по 1 квартал 2010 року включно було б неможливим; позивач не отримує доходи від постачання пакувальної продукції іншим суб'єктам господарювання, окрім зазначених вище, договори з якими були укладені внаслідок надання послуг агентом - Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія).
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказані обставини податковим органом не заперечувались та підтверджуються, крім іншого, листами AT Тютюнова компанія «ВАТ - Прилуки» за вих. № 1126 від 20 липня 2010 року та ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» за вих. № 269 від 20 липня 2010 року (т.2 арк. справи 209, 210).
Вказані обставини також були встановлені рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2011 року у справі № 2010/2-1021/11, яке набрало законної сили (т.2 арк. справи 231-234).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що агентські послуги, надані Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) згідно агентської угоди від 01 липня 2008 року, не тільки були спрямовані на отримання доходу, але і були передумовою отримання будь-яких доходів позивачем, оскільки надані Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) агентські послуги полягали в укладенні позивачем договорів про реалізацію продукції саме із вищезазначеними покупцями, що підтверджується актами приймання-передачі наданих агентських послуг (т.2 арк. справи 76-96).
Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що саме фактичні витрати на послуги з укладення договорів із зазначеними покупцями (ВАТ «Прилуки», ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна», ЗАТ «Philip Morris Ukraine»), а не за залучення нових покупців після 01 липня 2008 року, були віднесені позивачем до складу валових витрат.
Крім іншого, як вбачається з акту перевірки (т.1 арк. справи 18-19) позивач отримував значні суми доходу саме від продажу товарів, які постійно збільшувалися, зокрема, доходи від продажу товарів склали: за друге півріччя 2008 року - 40167109,00 грн., за 2009 рік - 126397800,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 28061118,00 грн.
Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що за рахунок агентських послуг, наданих Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) згідно агентської угоди від 01 липня 2008 року, позивач отримав портфель постійних замовлень, який забезпечує постійне зростання обсягів виробництва та доходів від реалізації продукції (з 18394,9 тис. грн. за півріччя 2008 року (дані звіту про фінансові результати за 2 квартал 2008 року) (т.2 арк. справи 213-214) до 33244 тис. грн. за період - 1 квартал 2010 року (дані звіту про фінансові результати за 2 квартал 2010 року (т.2 арк. справи 223-224).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що отримання агентських послуг, наданих Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія), фактично призвело до отримання доходу.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що предметом агентської угоди від 01 липня 2008 року було надання агентських, а не маркетингових послуг, з огляду на що способи чи методи позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку, тощо не є предметом досліджуваного агентського договору, у зв'язку з чим надання позивачем таких доказів не відноситься до предмету доказування у справі
Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував також висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за рахунок віднесення до їх складу винагород з питань управління, що надавались Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) згідно угод про надання послуг з управління.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з угодами про надання послуг з питань управління б/н від 01 липня 2008 року та № 2 від 01 липня 2009 року, позивач включив до складу валових витрат вартість наданих Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія) послуг з питань управління в сумі 3040993,00 грн., з яких: до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток віднесено 2443705,00 грн. (в тому числі: за 3 квартал 2009 року - 825387,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 839238,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі - 779080,00 грн.); до складу валових витрат по рядку 05.2 декларації в 4 кварталі 2009 року у сумі 597288,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, підпунктом 2.5 пункту 2 угоди про надання послуг з питань управління передбачено, що для визначення на кожному етапі детального обсягу роботи, необхідної для компанії на будь-якій стадії цієї угоди, компанія (ТОВ Амкор ТП Україна) може надавати виконавцю (Amcor Rentsch Rickenbach AG) перелік відповідних питань для розгляду, разом із необхідною інформацією. Такий перелік складається у письмовій формі та вважається невід'ємною частиною цієї угоди та додатків до неї, що визначають взаємодію сторін на кожному окремому етапі.
Пунктом 2.6 вказаної угоди передбачено, що порядок надання послуг та представлення результатів компанії за цією угодою визначається за згодою сторін та описується в додатках до цієї угоди, що становлять невід'ємну частину цієї угоди.
В преамбулах вказаних угод з питань управління зазначено, що Група «Амкор» (the Amcor Group) є глобальним лідером пакувальної промисловості, що має свої підприємства в Австралії, Новій Зеландії, Європі, Азії та Північній Америці. Виконавець (Amcor Rentsch Rickenbach AG) є центральним офісом підрозділу Амкор Ренч (the Amcor Rentsch), до сфери діяльності якого входить виробництво упаковки для тютюнових виробів та високоякісної гнучкої картонної упаковки для європейського ринку. Персонал виконавця має значний досвід та професійні знання в галузі послуг, що надаються компанії (позивачу), що робить можливим надання високоякісних послуг і по нижчій ціні, ніж якби ці послуги отримувались від зовнішніх консультантів або за рахунок додаткового власного персоналу. Компанія (позивач) і виконавець зацікавлені у забезпеченні ефективної діяльності та управлінні компанією шляхом впровадження методів західного управління компаніями і використання досвіду виконавця на західному ринку. Виконавець (Amcor Rentsch Rickenbach AG) за угодами про надання послуг з питань управління здійснює свою діяльність з 02 липня 1979 року, що підтверджується довідкою про місцезнаходження (т.2 арк. справи 246).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що до укладення договорів про надання вищезазначених послуг позивач не мав налагодженого виробничого процесу, який повністю відповідав би вимогам покупців. Вимоги покупців щодо якості і специфікаціям продукції змінюються в процесі роботи з ними. Забезпечити дотримання вказаних вимог покупців самостійно позивач не мав можливості, оскільки не мав в штаті співробітників відповідної кваліфікації, які б мали досвід використання управлінських і виробничих технологій, дотримання яких вимагають покупці. Тому такі послуги не могли бути надані іншими особами, ніж Компанією «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія).
Крім іншого, зазначені послуги були використані позивачем для організації обліку і звітності у відповідності з міжнародними стандартами, що було необхідно для забезпечення взаємодії із власником корпоративних прав позивача. Отримання таких послуг дозволило збільшити статутний капітал товариства, а отримані за рахунок цього кошти були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості при здійсненні господарської діяльності підприємства, і підвищило його рентабельність. Також, дотримання таких стандартів обліку і звітності було необхідно для збереження договірних відносин з покупцями. Збереження договірних відносин з покупцями продукції позивача було б неможливим без отримання управлінських послуг від Компанії «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія).
Зазначені обставини також були встановлені у рішенні Дергачівського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2011 року у справі № 2010/2-1021/11, яке набрало законної сили.
Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відзначив, що за угодами з питань управління на виконавця (Компанію «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія)) не було перекладено здійснення управлінських функцій, оскільки прийняття управлінських рішень здійснювалися виключно органами управління позивача. Виконавець за угодами з питань управління надавав послуги, розробляв методи і стандарти, надавав у користування програмне забезпечення, які використовувалися і продовжують використовуватися при здійсненні управлінських і виробничих функцій органами товариства.
З огляду на викладене, колегія судідв погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що управлінські послуги, надані Компанію «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія), були фактично були використані в процесі підготовки і організації виробництва, для забезпечення можливості здійснення основної діяльності підприємства і сприяли отриманню доходів позивачем, тобто були використані у господарській діяльності позивача.
Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, позивач здійснювало свою основну діяльність та отримував доходи. Зокрема, скоригований валовий дохід товариства в 2008 році склав 49142722,00 грн., в 2009 році - 183313578,00 грн., а в 1 кварталі 2010 року - 33607260,00 грн. Показники декларацій з податку на прибуток підприємства свідчать, що товариство мало зростання виручки від реалізації продукції в другому півріччі 2008 та в 2009 році, тобто у тих періодах, коли отримувало управлінські послуги від Компанію «Amcor Rentsch Rickenbach AG» (Швейцарія). Вказані обставини податковим органом не заперечувались.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000502310/0 від 26 липня 2010 року та наявність підстав для його скасування.
Разом з цим, колегія суддів вказує, що податкові повідомлення-рішення №0000502310/1 від 20 серпня 2010 року, № 0000502310/2 від 28 жовтня 2010 року, № 0000502310/3 від 12 січня 2011 року не містили нових (змінених) сум податкових зобов'язань (і штрафних (фінансових) санкцій), а були прийняті податковим органом в процедурі адміністративного оскарження виключно з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000502310/0 від 26 липня 2010 року, з огляду на що ухвалене у даній справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000502310/1 від 20 серпня 2010 року, № 0000502310/2 від 28 жовтня 2010 року, № 0000502310/3 від 12 січня 2011 року із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 225, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року змінити в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000502310/1 від 20 серпня 2010 року, № 0000502310/2 від 28 жовтня 2010 року, №0000502310/3 від 12 січня 2011 року із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ І.Я. Олендер
_____________________ Т.М. Шипуліна