Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Новак А.В.
№22-ц/796/5692/2016 Доповідач Кравець В.А.
Справа №752/17968/15-ц
20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Кравець В.А.,
суддів Качана В.Я., Шиманського В.Й.,
за участю секретаря Попандопало Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» - Грині Костянтина Андрійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,
У жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 21.10.2005 року між ним і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк 20.10.2005 року надав позичальнику кредит у розмірі 6 тис. 452 грн 96 коп. зі сплатою 25,08 % річних.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис позичальника в заяві.
Посилаючись на те, що відповідач належно не виконав свої обов'язки за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 20 жовтня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 42 тис. 002 грн 46 коп., ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з неї зазначену заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Гринь К.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує, що судом не досліджено та не враховано дії відповідача, якими було перервано строки позовної давності. Тому що, позичальник частково сплачував кредитну заборгованість, що є наслідком переривання строку позовної давності. Таким чином, суду необхідно було встановити, чи є вказані дії такими, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком в межах строку давності, що свідчить про переривання ним цього строку. З розрахунку заборгованості, з колонок «Сплачено процентів», «Сума погашеної пені», вбачається, що позичальник на протязі 2010-2015 років частково сплачував заборгованість за кредитним договором, останній платіж відповідачем проведено 05.10.2015 року, про що свідчить поступове зменшення заборгованості. Ці обставини та факти судом не були досліджені й залишені поза увагою.
В судове засідання сторони не з»явилися, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції керувався тим, що із зазначеним позовом банк звернувся до суду із пропуском трирічної позовної давності, підстави для застосування збільшеної позовної давності відсутні, оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які містять пункт 5.5 щодо збільшення позовної давності до п'яти років, відповідачем не підписані, а відтак сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 тис. 452 грн 96 коп. зі сплатою 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Указаний кредитний договір складається із заяви позичальника, Тарифів та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.
Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років.
В Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис ОСОБА_3
Відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість.
З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду 30 жовтня 2015 року.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а
позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановивши, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 21 жовтня 2005 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
У свою чергу, позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) в редакції, що передбачає збільшення позовної давності.
Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), позичальником не підписані.
Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 року №6-698цс15, від 04.11.2015 року №6-1926цс15, від 11.03.2015 року № 6-16цс15, 01.07.2015 року № 6-757цс15.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» - Грині Костянтина Андрійовича - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді