6 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015100020006869 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2015 року,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, просить вирок змінити, застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
За доводами обвинуваченого підставами для застосування до нього положень ст. 75 КК України є наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме: його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність будь-яких претензій зі сторони потерпілого.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ухвали судді-доповідача від 10 лютого 2016 року повернуто останньому відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Іншими учасниками судового провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції не подані.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2015 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк призначеного покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної 4 826 грн. 40 коп.
Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_5 10.08.2015 близько 12 год. 00 хв., знаходячись за місцем реєстрації в кухонній кімнаті на території будинку АДРЕСА_1 , в ході виниклого під час спілкування конфлікту між ним та ОСОБА_8 взяв ніж, який лежав на столі, та тримаючи його в правій руці, на грунті особистих неприязних відносин наніс один цілеспрямований удар лезом ножа в область живота потерпілого ОСОБА_8 , спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, в апеляційній скарзі не заперечується та судом апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України не перевіряються, оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 цього Кодексу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і учасники судового провадження у такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому судом першої інстанції належно з'ясована правильність розуміння учасниками судового провадження, в тому числі і обвинуваченим, який як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду був забезпечений кваліфікованою правовою допомогою захисника, змісту цих обставин, а також відсутність сумнівів у добровільності їх позиції. Також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Тому перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_5 покарання.
Згідно з положеннями ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, саме цими нормами закону керувався суд першої інстанції при постановленні вироку та призначенні ОСОБА_5 покарання.
Так, при вирішенні питання про міру покарання, суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до положень ст. 12 КПК України є тяжким, так і дані про особу останнього, а також позицію потерпілого щодо відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_5 , про що прямо вказано у вироку.
Суд врахував, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Також судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання.
Крім того, суд врахував щире каяття, активне сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочину та відсутність матеріальних претензій у потерпілого, і ці обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, визнав такими, що пом'якшують покарання.
Саме з урахуванням всіх вищенаведених обставин, суд першої інстанції, знайшов можливим у відповідності до положень ст. 69 КК України призначити ОСОБА_5 за тяжкий злочин покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Таким чином, як за своїм видом, так і розміром, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є необхідним для виправлення винного та попередження нових злочинів, і підстави вважати його надмірно суворим та явно несправедливим у колегії суддів немає.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів також не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, про що йдеться в апеляційній скарзі.
За наведених підстав колегія суддів визнає апеляційну скаргу обвинуваченого необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2015 року у кримінальному провадженні №12015100020006869 щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3