06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Вербової І.М., Болотова Є.В.
при секретарі: Литвиненко Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором,-
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», поданою представником Гринь Костянтином Андрійовичем
на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015року
Заочним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором.
Справа №742/20130/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/5530/2016
Головуючий у суді першої інстанції:Т.В.Савлук
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» через свого представника Гринь К.А. подало апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Вважає, що судом порушено порядок, встановлений для вирішення питання, допущено однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно ст.ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення. Вважає, що суд першої інстанції відмовив ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в зв'язку з тим, що Умови та Правила банківських послуг, Тарифи Банку не містять підпису відповідача, тому ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. В підґрунтя оскаржуваного рішення покладено постановою ВСУ від 11.03.2015р. по справі №6-16цс15. Зазначив, що суд помилково скористався вищезазначеною правовою позицією, оскільки по справі № 6- 16цс15, яка переглядалась ВСУ відповідач приймав участь у розгляді справи та категорично заперечував щодо ознайомлення з Умовами та Правилами банківських послуг, якими було продовжено термін позовної давності до п'яти років.По справі, яка переглядалась та по якій ухвалено
постанову від 11.03.2015р. по справі № 6-16цс15 мало принципове значення підписання Умов та Правил банківських послуг, оскільки п. 5.5 Умов та Правил було передбачено строк позовної давності у п'ять років. Підставою для відмови у задоволенні позовної заяви було пропуск строку позовної давності, Банком було пропущено трирічний термін позовної давності звернення до суду. По даній справі ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом в межах загального строку позовної давності. Відповідач не приймала участі при розгляді справи, заяву про застосування строку позовної давності суду не надавала, тому судом першої інстанції помилково застосовано постанову ВСУ від 11.03.2015р. по справі № 6-16 цс 15. Зазначає, що строк дії кредитного договору до квітня 2015р., позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності.
Особи, які беруть участь у розгляді даної справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Умови та Правила банківських послуг, Тарифи Банку не містять підпису відповідача, тому ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, а Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписана клієнтом ОСОБА_1 не може вважатись договором, в розумінні положень ст. 626 ЦК України, оскільки не містить відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, відомостей про зобов'язання банку надати грошові кошти (кредит), розміри кредиту та умови кредитування, зобов'язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать вимогам закону та зібраним по справі доказам, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції при ухваленні рішення засотував правову позицію, викладену у постанові ВСУ від 11.03.2015р. по справі №6-16цс15.
Проте, на думку колегії суддів судом було помилково застосовано вищезазначену правову позицією при розгляді даного спору, оскільки, як вбачається по справі № 6- 16цс15, яка переглядалась ВСУ відповідач приймав участь у розгляді справи та категорично заперечував щодо ознайомлення з Умовами та Правилами банківських послуг, якими було продовжено термін позовної давності до п'яти років. Під час розгляду даної справи мало принципове значення підписання Умов та Правил банківських послуг, оскільки п. 5.5 Умов та Правил було передбачено строк позовної давності у п'ять років. Підставою для відмови у задоволенні позовної заяви було пропуск позовної давності, Банком було пропущено трирічний термін позовної давності звернення до суду .
У свою чергу, у даній справі ПАТ КБ «Приватбанк» у червні 2015року звернувся до суду з позовом в межах загального строку позовної давності, строк дії кредитного договору до квітня 2015р. Відповідач участі при розгляді справи не приймала, заяву про застосування строку позовної давності суду не подавала, а відтак справа була розглянута судом у заочному порядку.
Знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції і твердження заявника що при укладенні 26.04.2013року кредитного договору № б/н відповідач надала згоду, а саме зазначила «Я согласна с тем, что данное заявление вместе с Памяткой клиента, Условиями
и Правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами составляют между мною и банком договор о предоставлении банковских услуг. Я ознакомилась и согласна с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами банка, которые были предоставлены мне для ознакомления в письменном виде».
Отже, між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір приєднання у відповідності до ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається, Кредитний договір № б/н від 26.04.2013р. ОСОБА_1 не оскаржувала, в установленому законом порядку він не визнаний недійсним, а тому згідно ст. 629 ПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних, у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЩІК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому дане заочне рішення у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Так, із матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 26.04.2013 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 % за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Так, ПАТ КБ «Приватбанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, а остання, всупереч договірним зобов'язанням, належним чином не виконала їх, у встановлені графіком терміни кредит та проценти за користування ним не погасила.
Відповідно до п. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України банк зобов'язаний надати кредит позичальнику в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, станом на 28.02.2015 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором б/н від 26.04.2013 року в розмірі 34575,29 грн., з яких: 14523,91 грн. - заборгованість за кредитом; 16228,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1700,00 грн. - заборгованість за комісією; 2122,63 грн. - штраф (а.с. 4).
Судова колегія приходить до висновку про можливість покладення в основу рішення розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, оскільки останній стороною відповідача не спростований в розрізі ст. 60 ЦПК України.
Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи, що на день розгляду справи з боку відповідача відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження відсутності у неї заборгованості за кредитним договором, суд, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, надходить до висновку про обґрунтованість позову банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, про те, що обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому задовольняє його.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наведених підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», подану представником Гринь Костянтином Андрійовичем, задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 26 квітня 2013року станом на 28.02.2015року у розмірі 34575 (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 29 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) судовий збір у розмірі 345 (триста сорок п'ять) гривень 75 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: