19.04.2016 року Справа № 904/10856/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання: Петровська А.В.,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.05.2015 р., представник,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 30/1 від 02.01.2016 р., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016р. у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн", м.Васильківка
до публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець
про стягнення 40 077,70 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 р. у даній справі (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Аерлайн” 34366,48 грн. - заборгованості за договором; 1 271,56 грн. - інфляційних втрат; 527,16 грн. - 3% річних та 1 218,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Згадане рішення мотивовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 114 від 10.02.2015 р.
Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що позивач не виконав умови договору щодо надання оригіналу рахунку для оплати вартості поставленого за договором товару, тому у відповідача були відсутні обов'язки щодо оплати цього товару.
У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач зазначає, що рахунок не є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити отриманий товар.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 р. між публічним акціонерним товариством “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн” (постачальник) укладено договір поставки № 114, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах , передбачених цим договором (п.1.1. договору). Специфікації на поставку товару підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного договору. (п.1.3 договору).
Відповідно до п.п.2.1.,2.2. договору ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару. Ціна і загальна вартість кожної партії товару встановлюється у національній валюті України гривні; ціна товару може змінюватись за погодженням сторін.
Загальна сума договору визначається як загальна вартість товару , який передбачений всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку товару (п.2.5. договору).
Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що порядок оплати товару та форма розрахунків вказується сторонами в специфікаціях до цього договору.
Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; у випадку, якщо сторони в специфікації встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником всіх документів, які підлягають наданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору; при простроченні надання таких документів термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів. (п.2.7. договору).
За п.3.3. договору, зокрема, разом з товаром постачальник повинен надати покупцю оригінали наступних документів, оформлених державною мовою і відповідно до вимог п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995. Міністерства фінансів України: рахунок фактура; видаткова накладна , оформлена відповідно до вимог статті 9 Закону України №996-ХІV від 16.07.1999р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, статті 2 Наказу МФУ №88 від 24.05.1995р. “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ”; документи, надання яких обумовлено в специфікації до договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015р., а в частині гарантійних зобов'язань постачальника протягом усього гарантійного строку на товар (п.10.1. договору).
Згідно зі специфікацією №1 від 10.02.2015 р., з урахуванням внесених до неї змін додатковою угодою №1 від 07.05.2015 р., сторони погодили поставку продукції на загальну суму 15 319, 80 грн. та зазначили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту передачі права власності на товар покупцю, на підставі пакету документів згідно умов договору, та акта приймання-передачі товару по кількості та якості, підписаного сторонами на складі покупця; постачальник зобов'язаний у видатковій накладній вказати номер договору-поставки, а в ТТН повне найменування покупця, реквізити продавця, реквізити вантажовідправника.
Відповідно до специфікації № 4 від 29.04.2015 р. до договору сторони погодили поставку продукції на загальну суму 15 296,00 грн. з ПДВ та зазначили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту передачі права власності на товар покупцю, на підставі пакету документів згідно умов договору, та акта приймання-передачі товару по кількості та якості, підписаного сторонами на складі покупця; постачальник зобов'язаний у видатковій накладній вказати номер договору-поставки, а в ТТН повне найменування покупця, реквізити продавця, реквізити вантажовідправника.
Відповідно до п.6. специфікації ціна товару у національній валюті України є фіксованою у разі, якщо коливання курсу НБУ становить +/-5% між курсом 23, 39 грн. за 1 долар США на дату 20.03.15р., та датою підписання акту приймання-передачі товару; в разі збільшення або зменшення курсу валют за офіційним курсом НБУ більш, ніж на 5 відсотків, загальна вартість товару підлягає пропорційному перерахунку; при цьому для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на 0,00 годин дня підписання Акту приймання - передачі товару.
На виконання умов договору, 28.05.3015 р., 15.06.2015 р. та 24.06.2015 р. позивач на здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 34 366,48,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладним, довіреностями на отримання товару та актами приймання-передачі товару по кількості та якості.
Так, за видатковою накладною № 613 від 25.05.2015 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 15 296, 00 грн.
У згаданій накладній зазначено, що розрахунковим документом по ній є саме рахунок на оплату товару №1198 від 25.05.2015 р.
Відповідно до акту приймання-передачу товару по кількості та якості від 28.05.2015 р. та розрахунків №№788, 790 від 28.05.2015 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної сторонами було скориговано (зменшено), відповідно до умов специфікацій до договору вартість товару по вищезазначеній накладній на суму 1535, 86 грн.
За видатковою накладною №736 від 11.06.2015 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 10 354, 00 грн.
Згідно згаданої накладної, розрахунковим документом по ній є саме рахунок на оплату товару №1401 від 11.06.2015 р.
Відповідно до акту приймання-передачу товару по кількості та якості від 15.06.2015р. та розрахунку №879 від 15.06.2015 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної сторонами було скориговано (збільшено), відповідно до умов специфікацій до договору вартість товару по вищезазначеній накладній на суму 3 473,76 грн.
За видатковою накладною №784 від 18.06.2015 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 4 965,80 грн.
У згаданій накладній зазначено, що згідно з товаром позивач передав відповідачу рахунок на оплату товару №1477 від 18.06.2015 р.
Згідно акту приймання-передачу товару по кількості та якості від 24.06.2015 р. та розрахунку №913 від 18.06.2015 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної сторонами було скориговано (збільшено), відповідно до умов специфікацій до договору вартість товару по вищезазначеній накладній на суму 1 812,78 грн.
Факт поставки позивачем товару відповідачем не заперечується. Жодних зауважень щодо кількості товару від відповідача не надходило. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих.№ 1611/15 від 16.11.2015 р., в якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 34 366,48 грн.
Згадана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Частиною 1 статті ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правилами ст. 530 ЦК України встановлено, що строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 34 366,48 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просив господарський суд стягнути з відповідача 1 271,56 грн. - інфляційних втрат та 527, 16 грн. - 3% річних.
Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів вважає його вірним та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 271,56 грн. - інфляційних втрат та 527, 16 грн. - 3% річних.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не виконав умови договору щодо надання оригіналу рахунку для оплати вартості поставленого за договором товару, тому у відповідача були відсутні обов'язки щодо оплати цього товару, враховуючи таке.
Статтею 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з приписами ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України (постанова Верховного суду України у справі №37/405 від 29.09.2009 р.).
Колегія суддів вважає, що відсутність доказів виставлення позивачем рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений за спірним договором товар, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Платіжні реквізити сторін наведені у самому договорі.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, суд, -
У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2016р. у справі №904/10856/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді І.М.Науменко
ОСОБА_3