"12" квітня 2016 р.Справа № 916/1316/15-г
За позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко";
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест";
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс";
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС"
про стягнення 26 730 187, 90 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 04/32 від 01.02.2016р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи ТОВ "Блек Сі Партнерс": не з'явився;
від третьої особи ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС": не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №573/1-11 від 20.12.2011 року у розмірі 26 730 187,90 грн., яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 19 927 195,62 грн., заборгованості за простроченими відсотками у сумі 876 796,61 грн., заборгованості за донарахованими відсотками у розмірі 2 325 946,56 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 3 346 131,01 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 151 441,81 грн. та пені за донараховані відсотки у розмірі 102 676,29 грн.
В обґрунтування вказаного позову позивач посилається на невиконання ТОВ "Нотлексінвест" своїх зобов'язань за кредитним договором №573/1-11 від 20.12.2011 року, зокрема, щодо сплати суми кредиту та відсотків, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка заявлена до стягнення разом із нарахованою позивачем сумою пені.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2015 року порушено провадження по справі №916/1316/15-г з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2015р.
20.04.2015 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.32), згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів надання ТОВ "Нотлексінвест" кредитних коштів за кредитним договором №573/1-11 від 20.12.2011 року.
Крім того, 21.04.2015р. до канцелярії суду надійшло клопотання ТОВ "Блек Сі Партнерс" про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В обґрунтування поданого клопотання ТОВ "Блек Сі Партнерс" посилалося на те, що право вимоги по кредитному договору №573/1-11 від 20.12.2011р., стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі, 16.08.2014р. передано АБ "Порто-Франко" за договором факторингу ТОВ "Фінансова компанія "ТОП Фінанс". В подальшому, 26.08.2014р. між ТОВ "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та ТОВ "Блек Сі Партнерс" був укладений договір про відступлення права вимоги по зазначеному кредитному договору та нотаріальний договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2015 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" та у зв'язку із таким залученням, а також нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням витребуваних ухвалою суду доказів та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 13.05.2014р.
В засіданні суду 13.05.2015 року представником залученої третьої особи - ТОВ "Блек Сі Партнерс" було надано письмові пояснення по справі (т.1 а.с.97-99), відповідно до яких останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, посилаючись на ті обставини, що станом на 26.08.2014 року ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" відступило ТОВ "Блек Сі Партнерс" право вимоги за кредитним договором №573/1-11 від 20.12.2011р., який був укладений між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Нотлексінвест", внаслідок чого у позивача відсутнє право вимоги про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором.
У судовому засіданні 20.05.2015 року представник позивача надав заяву про залучення до матеріалів справи, зокрема, копії позовної заяви ПАТ АБ "Порто-Франко" до ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" про визнання недійсними договору факторингу №1 від 16.08.2014 року, який укладений між ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та ПАТ АБ "Порто-Франко", та договору від 16.08.2014 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та ПАТ АБ "Порто-Франко", яка розглядається господарським судом м. Києва у справі №910/27914/14.
Крім цього, судом в засіданні суду 20.05.2015 року було поставлено на обговорення питання можливості розгляду справи №916/1316/15-г з огляду на предмет розгляду у справі №910/27914/14.
Для надання можливості учасникам процесу викласти думку з цього питання, а також у зв'язку з залученням ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС", розгляд справи був відкладений на 03.06.2015 року.
В засіданні суду 03.06.2015 року представник позивача надав суду пояснення щодо нікчемності договору факторингу №1 від 16.08.2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та ПАТ АБ "Порто-Франко", згідно яких зазначив, що його нікчемність прямо встановлена п.3 ч.3 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Ухвалою суду від 03.06.2015р., провадження у справі №916/1316/15-г було зупинено до закінчення розгляду господарським судом м. Києвом справи №910/27914/14.
Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що за договором факторингу, визнання недійсним якого є предметом спору у справі № 910/27941/14, було передано майнові права, зокрема, по кредитному договору №573/1-11 від 20.12.2011 року.
Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо неможливості надання правової оцінки договору факторингу в межах справи № 916/1316/15-г при наявності одночасного розгляду господарським судом м. Києва справи №910/27914/14 з аналогічним предметом, суд оголосив вищевказану ухвалу про зупинення провадження у справі.
Вказана ухвала була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015р.
25.02.2016 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 916/1316/15-г, згідно якого останній вказує на прийняття 16.02.2016р. Київським апеляційним господарським судом постанови у справі №910/27914/14.
Ухвалою суду від 21.03.2016р., з огляду на усунення обставин, які спричинили зупинення провадження у справі, провадження у справі № 916/1316/15-г було поновлено із призначенням розгляду в засіданні суду 04.04.2016р.
Ухвалою суду від 04.04.2016р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представників сторін та третіх осіб, а також для додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 12.04.2016р. У судове засідання 12.04.2016р. з'явився представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.Представник відповідача та представники третіх осіб у засідання суду 12.04.2016р. не з'явилися, про місце та час розгляду справи були цілком обізнані, що підтверджується відповідними відмітками на вищевказаній ухвалі суду від 04.04.2016р. (т.3 а.с.34), а також телефонограмою від 11.04.2016р. (т.3 а.с.36).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справи докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" направлені на стягнення заборгованості за кредитним договором №573/1-11 від 20.12.2011 року (т.1 а.с.15-16).
Як встановлено судом, згідно п. 1.1 вказаного договору ПАТ АБ "Порто-Франко" (Банк) на умовах договору надає ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест" (Позичальнику) кредит у вигляді відзивної реверсивної кредитної лінії з лімітом в сумі 8 285 000 грн. на строк з 20.12.2011р. по 19.12.2012р. з оплатою 20 % річних для здійснення поточної діяльності.Позичальник зобов'язується належним чином використовувати та повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, комісії у відповідності з умовами договору і тарифами Банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядки та строки, встановлені договором.
Відповідно до п.3.1 договору, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом „факт/факт”, який здійснюється шляхом ділення фактичної кількості днів в періоді, за який здійснюється нарахування відсотків на фактичну кількість днів в році.
Відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості по кредиту, щомісячно в останній робочий день місяця, за період з першого числа (з дня видачі кредиту в перший місяць нарахування) по останнє число місяця, а також в день повного погашення кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом в поточному місяці. При розрахунку відсотків враховується день видачі і не враховується день погашення кредиту (п.3.2 договору).
Приписами п. 3.3 договору сторони погодили, що оплата відсотків здійснюється не пізніше строку, вказаного в п. 1.1 договору і при повному погашенні кредиту від суми фактичної заборгованості за кредитом на рахунок Позичальника №2068010227001, відкритому в АБ „Порто-Франко”. У випадку, якщо число оплати відсотків припадає на вихідний день, відсотки сплачуються в перший наступний за ним робочий день.
Пунктом 5.1.7 договору сторони встановили, що при несплаті Позичальником у встановлені строки заборгованості по кредиту і (чи) відсотків за користування кредитом, і при відсутності засобів на поточному рахунку, вимагати оплату Позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня від суми несплаченої в строк заборгованості по кредиту і (чи) відсоткам за кожний день прострочення виконання зобов'язання. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту і (чи) відсотків за кредитом, зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконаним.
До зазначеного договору сторонами було укладено низку додаткових угод до нього.
Останньою додатковою угодою № 13 від 17.07.2014р. (т.1а.с.24) сторони домовились п.1.1 договору викласти в наступній редакції: „1.1 Банк на умовах цього договору надає Позичальнику кредит у вигляді відзивної реверсивної кредитної лінії з лімітом для здійснення поточної діяльності в сумі 22 000 000 грн. на строк з 20.12.2011р. по 15.08.2014р. зі сплатою відсотків:
- з 20.12.2011р. по 30.06.2013р. в розмірі 20 % річних;
- з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. в розмірі 12 % річних;
- з 01.12.2014р. по 15.08.2014р. в розмірі 22 % річних.
Позичальник зобов'язується належним чином використовувати і повернути Банку кредит, оплатити відсотки за користування кредитом; комісії у відповідності з умовами договору і тарифами Банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку і строки, встановлені договором”.
Приймаючи до уваги, що відповідач не повернув суму кредиту до 15.08.2014р. та не сплатив проценти за його користування, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
При цьому, як було встановлено судом, право вимоги за цим договором було відступлено ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" на підставі договору факторингу №1 від 16.08.2014 року, який був укладений між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС", а в подальшому переуступлене ТОВ "Блек Сі Партнерс".
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав належним чином, в свою чергу відповідачем зобов'язання щодо погашення кредиту виконано лише частково.
Як встановлено судом, видача та погашення сум кредиту підтверджується випискою банку від 23.04.2015р. по особовому рахунку № 2062410227001 за період з 01.01.2011р. по 23.04.2015р. (т.1а.с.69-72), згідно якої заборгованість відповідача за простроченим кредитом за договором від 20.12.2011р. складає 19 927 195,62 грн. Доказів, що спростовують зазначене, сторонами в порядку ст. 33 ГПК України не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги, що будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, вимоги про її стягнення у вказаній сумі 19 927 195,62 грн. є цілком обґрунтованими.
При цьому суд не приймає твердження ТОВ «Блек Сі Партнерс» про перехід права вимоги за Кредитним договором № 573/1-11 від 20.12.2011 року від Позивача до ТОВ "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" на підставі Договору факторингу від 26.08.2014 №1, та подальшого переуступлення на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 26 серпня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс» з огляду на наступне.
Так, як встановлено судом, рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015, в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 910/27914/14, що в подальшому залишена в силі постановою касаційної інстанції від 5.04.2016р., визнано недійсним Договір факторингу від 26.08.2014 № 1, укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко", та недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 26 серпня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс», отже, право вимоги за зобов'язаннями за Кредитним договором № 573/1-11 від 20.12.2011 року належить Позивачу - Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО".
Щодо вимог про стягнення відсотків суд вказує наступне.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оцінюючи вимоги про стягнення процентів, з урахуванням розділу 3 договору та ст.1054 ЦК України суд, перевіривши розрахунок позивача в частині суми заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 876 796,61 грн., з урахуванням обґрунтування, наданого у довідці (т.1 а.с.101), зробив власний розрахунок процентів, який повністю співпадає з розміром заборгованості, що міститься в розрахунку позивача, з огляду на що вважає, що вказані відсотки нараховані у відповідності до умов додаткової угоди №13 до договору за ставкою 22 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
19927195.6201.07.2014 - 11.09.20147322 %876796.61
З урахуванням викладеного, вимоги про їх стягнення у розмірі 876 796,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості за донарахованими відсотками по кредиту (2 325 946,56 грн.) за період з 15.09.2014р. по 24.03.2015р., суд не погоджується з розрахунком позивача (т.1 а.с.14 (табл.№3), оскільки вказані проценти нараховані за діючою ставкою/360 днів, в той час як за договором, зокрема п.3.1, передбачено нарахування процентів за користування кредитом по методу „факт/факт”. За таких обставин, судом здійснено власний розрахунок донарахованих відсотків за період з 15.09.2014р. по 24.03.2015р., відповідно до якого сума процентів за договором складає 2 294 084,27грн.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
19927195.6215.09.2014 - 24.03.201519122 %2294084.27
Що стосується вимог про стягнення пені, суд вказує наступне.
Згідно частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту (т.1 а.с.14 (табл.1), повністю погоджується з ним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим у справі обставинам.
Крім того, суд також погоджується з розміром пені за несвоєчасне повернення прострочених відсотків (т.1 а.с.14) на суму 151 441,81 грн. При цьому суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення пені за несплату за донараховані відсотки у сумі 102 676,29 грн. (табл. № 2 у розрахунку) (т.1 а.с.14) з наступних підстав.
За змістом п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, проте не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Як вбачається з розрахунку (т.1 а.с.14 (табл.№4), позивачем нараховано пеню за несплату донарахованих відсотків за той же період, за який ці відсотки нараховані.
Натомість, пеня у відповідності до норм чинного законодавства нараховується з дня, наступного після дати порушення грошового зобов'язання, з урахуванням чого суд доходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 102 676,29 грн., нарахованої за несплату донарахованих відсотків.
До того ж, представник позивача у судовому засіданні 12.04.2016р. під час розгляду справи по суті не зміг відповісти на відповідні питання суду, зазначив про небажання приводити розрахунок у відповідність до чинного законодавства та залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.
З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на звільнення судом позивача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати у сумі 73 080 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест" (65045, м. Одеса, Приморський район, вул. Жуковського, 33, офіс 501, код ЄДРПОУ 37680407) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код ЄДРПОУ 13881479) заборгованість за простроченим кредитом у сумі 19 927 195 /дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот двадцять сім тисяч сто дев'яносто п'ять/ грн. 62 коп.; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 876 796 /вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто шість/ грн. 61 коп.; заборгованість за донарахованими відсотками у сумі 2 294 084 /два мільйони двісті дев'яносто чотири тисячі вісімдесят чотири/грн. 27 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 3 346 131/три мільйони триста сорок шість тисяч сто тридцять одна/грн. 01 коп. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 151 441 /сто п'ятдесят одна тисяча чотириста сорок одна/ грн. 81 коп.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест" (65045, м. Одеса, Приморський район, вул. Жуковського, 33, офіс 501, код ЄДРПОУ 37680407) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030101; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 73 080 00/сімдесят три тисячі вісімдесят/ грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 квітня 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська