"15" квітня 2016 р.Справа № 916/4813/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 41340,00грн.
Головуючий суддя: Малярчук І.А.
Судді - Цісельський О.В.
Щавинська Ю.М.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: Роман В.С., довіреність від 22.06.2015р.
від відповідача: ОСОБА_2, згідно паспорту
В засіданні 15.04.2016р. приймали участь представники:
від позивача: Роман В.С., довіреність від 22.06.2015р.
від відповідача: ОСОБА_2, згідно паспорту
Суть спору: про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Маша и Мєдвєдь" 41340грн. компенсації за порушення авторських прав.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав письмові пояснення від 22.12.2015р. за вх.№№32341/15, 32340/15, від 17.02.2016р. за вх.№3853/16, від 15.03.2016р. за вх.№6344/16, в їх обґрунтування зазначає, що в липні 2014р. представником позивача тричі виявлено незаконне розповсюдження цукерок з зображенням частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного фільму „ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме, зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2", який є об'єктом інтелектуальної власності, виключним правом щодо якого володіє позивач. Суму компенсації, заявлену до стягнення з відповідача, позивач розрахував спираючись на той факт, що мало місце три випадки порушення авторського права, отже, відповідно порахував потрійну мінімальну граничну суму компенсації, встановлену положеннями Закону України „Про авторське право і суміжні права".
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 16.02.2016р. за вх.№3729/16, пояснення від 19.02.2016р. за вх.№4127/16, письмові пояснення від 02.03.2016р. за вх.№5501/16, де вказує, що повноваження ОСОБА_5, яка видала від імені позивача довіреність ОСОБА_6, який безпосередньо здійснював закупівлю товару у відповідача, не підтверджені належним чином. Також, відповідач вказує, що позивачем не доведено факту наявності у нього виключних майнових прав інтелектуальної власності на мальоване зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2" і подані позивачем докази суперечать один одному. Одночасно, у відзиві відповідач вказує, що 17.07.2014р. одноразово придбала у ФОП ОСОБА_7 пропоновані нею залишки товару згідно акту приймання-передачі від 17.07.2014р., до складу якого увійшли спірні товари. Отримавши від позивача 05.11.2014р. лист про порушення авторських прав, відповідач припинив продаж контрафактного товару.
Клопотання сторін від 22.12.2015р. за вх.№32351/15 про долучення документів до матеріалів справи, від 04.02.2016р. за вх.№2616/16, від 02.03.2016р. за вх.№5500/16 про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення розгляду справи від 14.03.2016р. за вх.№6140/16 були судом задоволені.
Клопотання відповідача від 02.03.2016р. за вх.№2-1154/16 про витребування правовстановлюючих документів позивача судом не задовольняється, оскільки в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про державну реєстрації юридичної особи від 06.05.2010р. №013566757, виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 02.10.2015р. №7717201501217253.
Ухвалою суду від 25.01.2016р., згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням позивача від 25.01.2016р. за вх.№2-341/16, строк розгляду справи було продовжено до 18.02.2016р.
Ухвалою суду від 18.02.2016р. призначено справу №916/4813/15 до колегіального розгляду.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області ВінцевськоїО.О. від 18.02.2016р. №274, призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії суду для розгляду справи №916/4813/15, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Цісельський О.В., ЩавинськаЮ.М., у зв'язку з чим справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.
У судових засіданнях за умови присутності сторін у відповідності до ст.77 ГПК України оголошувались перерви з 17.02.2106р. по 18.02.2016р., з 12.04.2016р. по 15.04.2016р.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:
На умовах договору авторського замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008р., згідно зі службовим завданням №МиМ-С1 від 12.05.2008р. ОСОБА_9 було створено аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1" та одночасно всі його складові частини та елементи, в т.ч. зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2". 23.09.2008р. автор ОСОБА_9, згідно з умовами договору №ОК-2/2008 від 01.04.2008р., за актом приймання-передачі робіт передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" замовнику - ТОВ Студія „Анімаккорд".
Право на аудіовізуальний твір - „ІНФОРМАЦІЯ_1" ТОВ „Анімаккорд" набуло згідно акту приймання фільму від 06.01.2009р. від режисера-постановника ОСОБА_10
09.06.2008р. між ОСОБА_9 та ТОВ „Студією „Анімаккорд" укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), згідно якого ОСОБА_9 передав товариству на умовах виключної ліцензії право використання малюнків, що зображують персонажів, передбачуваних до виробництва анімаційного аудіовізуального твору під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_1". Вказаний договір сторонами розірвано угодою від 07.06.2010р.
08.06.2010р. між ТОВ „Маша і Мєдвєдь" та ОСОБА_9 укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), за умовами якого товариство набуло виключне право використання створених оригінальних малюнків, що зображують персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_2" і „ІНФОРМАЦІЯ_3" та право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії.
Пунктом 1.1. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.
Право використання творів способами, передбаченими договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення договору до 30.06.2025 р. включно (п.2.1. договору №ЛД-1/2010).
За умовами п.2.2. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.
Також пунктами 2.5. - 2.7. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. ліцензіату надано право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки.
Згідно п.2.10. договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р., якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.
08.06.2010р. між ТОВ „Студія „Анімаккорд" та ТОВ „Маша і Мєдвєдь" укладено договір №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір, згідно якого правовласник у порядку, передбаченому цим договором, передає набувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1", що має статус „національного фільму", а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на 8 серій аудіовізуального твору. Основні ідентифікуючі характеристики серій аудіовізуального твору, виключне право на які передаються за договором, - наведені у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п.п.1.4., 1.7. договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу у повному обсязі для використання його будь-яким способом у будь-якій формі. До набувача переходять права ліцензіара за всіма діючими ліцензійними договорами (у відповідності до повного переліку, наведеного у додатку №7 до цього договору), укладеним правовласником у відношенні аудіовізуального твору, право на який підлягає передачі за цим договором.
Відповідно до свідоцтва №13631 від 22.04.2008р. в Російському авторському товаристві зареєстрований та депонований результат інтелектуальної діяльності - малюнки персонажів до анімаційного дитячого серіалу під назвами: „ІНФОРМАЦІЯ_2", „ІНФОРМАЦІЯ_3", автором яких, за його власною заявою, є ОСОБА_9
26.11.2012р. Державною службою інтелектуальної власності України позивачу видано свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 на зображення товарного знаку „ІНФОРМАЦІЯ_1".
На підтвердження обставин того, що в універсамі „ІНФОРМАЦІЯ_4" реалізовувався товар: „Конфеты Браслет Ассорти Маша и Медведь 14 гр" у кількості 2 шт, „Конфеты Шоколадные Маша и Медведь 15 гр» у кількості 1 шт., позивач подав чеки від 05.08.2014р. час 14год.:40хв., від 29.07.2014р. час 17год:12хв., від 30.07.2014р. час 16год.:59хв., на яких зазначено, що суб'єктом господарювання є ФОП ОСОБА_2, три відеофіксації продажу зазначеного товару, здійснені представником ТОВ „Маша і Мєдвєдь" 29.07.2014р., 30.07.2014р., 05.08.2014р.
Позивач звертався до відповідача листом від 03.11.2014р. з проханням припинити порушення авторського права та мирного врегулювання спору.
Товари, придбані за чеками від 29.07.2014р., від 30.07.2014р., від 05.08.2014р., позивач подав до матеріалів справи в якості речових доказів.
Підприємницьку діяльність в універсамі „ІНФОРМАЦІЯ_4" відповідач не здійснює з 25.06.2016р., на що вказує акт повернення не житлового приміщення з оренди.
Підприємницька діяльність відповідача призупинена з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. згідно заяви про відпустку від 17.08.2015р., поданою до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.
11.01.2016р. відповідач подав до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 4 квартал 2015р. з нульовим доходом.
Висновком експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності №122/4 від 05.11.2014р. за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі №916/1026/14 встановлено, що зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2" із мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" є оригінальною частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватись самостійно.
Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, судовими рішеннями у справі №916/1026/14, позивачем у якій виступав ТОВ „Маша і Мєдвєдь", встановлено наявність у товариства виключного права на використання на території України аудіовізуального твору - 8 серій анімаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", що має преюдиційне значення для справи №916/4813/15 у порядку ч.3 ст.35 ГПК України.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „Маша и Мєдвєдь" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41340грн. компенсації за порушення авторських прав частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).
Згідно ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У відповідності до ч. 1 ст.31 названого вище Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).
Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Отже, використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст.50 Закону України "Про авторське право та суміжні права".
За приписами ч.1 ст.52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_2", а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
Тобто, ТОВ "Маша і Мєдвєдь" є власником виключних прав у повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ТОВ "Маша і Мєдвєдь", в тому числі персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_2", який в силу статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороняється як твір відповідно до цього Закону.
Факт продажу в універсамі „ІНФОРМАЦІЯ_4" товару: „Конфеты Браслет Ассорти Маша и Медведь 14 гр" у кількості 2 шт, „Конфеты Шоколадные Маша и Медведь 15 гр» у кількості 1 шт., діяльність у якому здійснювала ФОП ОСОБА_2, підтверджується чеками від 05.08.2014р. час 14год.:40хв., від 29.07.2014р. час 17год:12хв., від 30.07.2014р. час 16год.:59хв. Вказані цукерки містять напис достатньо великими літерами „ІНФОРМАЦІЯ_1" та містять зображення маленької дівчинки, що являє собою зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2".
Таким чином, судом встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_2 майнових авторських прав на персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_2", як складову частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2".
Щодо решти поданих позивачем доказів суд встановив наступне.
Так, поданий позивачем експертний висновок №122/14 від 05.11.2014р. жодним чином не стосується предмету спору у даній справі, оскільки в частині ідентифікації мультиплікаційного персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2" та зображення на товарах, які були пред'явлені у якості об'єкту дослідження цієї експертизи, відсутній будь-який зв'язок згаданих об'єктів експертного дослідження та речових доказів, що подані позивачем та долучені судом до матеріалів даної справи №916/282/16.
Не приймає і суд подані позивачем відеофіксації від 29.07.2014р., 30.07.2014р., 05.08.2014р. в якості доказу, оскільки процес відеозйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи, а ст.307 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода фізичної особи може виражатись як у письмовій, так і в усній формі в залежності від обставин, при яких провадиться відповідна зйомка, тоді як зйомку проведено прихованою камерою, на відео зафіксована фізична особа - касир, згода якої на приховану її відеозйомку не надавалась.
Положення п.51.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачають, що у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених статтею 52 Закону (Оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/417/2012 від 04.04.2012р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)).
Так, позивачем враховано три окремі випадки реалізації контрафактної продукції та за кожен окремий випадок просить стягнути мінімально встановлену ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" суму компенсації у розміні 10 мінімальних заробітних плат.
Звідси, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за всі три випадки реалізації контрафактної продукції, що складає 13780грн., з врахуванням того, що відповідач не здійснює підприємницьку діяльність, та покладання на особу, яка не має прибутку надміру високої суми компенсації не відповідатиме критеріям справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, як встановлено судом вище, ТОВ „Маша і Мєдвєдь" є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1" та його складові частини. При цьому, до матеріалів справи не подано доказів надання позивачем дозволу відповідачу на здійснення розповсюдження цукерок, що містять зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2" як частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1". Отже, розповсюдження відповідачем товарів, які містять зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_2" як частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", є порушенням авторських прав позивача, внаслідок чого підлягають судом частковому задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13780грн. компенсації за порушення авторських прав.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ "Маша і Мєдвєдь" є доведеними та частково обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13780грн. компенсації за порушення авторського права. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог слід відмовити.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви, а саме, 1378грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (65078, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова,9, буд.3, код 1107746264152) 13780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. компенсації за порушення авторського права, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
3. Відмовити ТОВ "Маша і Мєдвєдь" у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2016 р.
Головуючий суддя І.А. Малярчук
Суддя О.В. Цісельський
Суддя Ю.М. Щавинська